Постанова № 43435774, 26.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 2а-5970/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Ущапівського Д.В.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укрпромресурс" до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2010 року Приватне підприємство "Укрпромресурс" /надалі - позивач; ПП "Укрпромресурс"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції /надалі - відповідач/ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112351/0 від 20.10.2010, № 0000122351/0 від 20.10.2010, № 0001001750/0 від 20.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є акт від 12.10.2010 № 325/23/32358759 про результати планової виїзної перевірки ПП "Укрпромресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6, п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Зазначає, що господарські операції з ПП "Скай-Плюс", ПП "Ост-Вест Компані АК", ТОВ "Вилор" та ТОВ "Інноваційно - впроваджувальний центр "Інтелект" носили реальний характер, а право на формування податкового кредиту та витрат підтверджується податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Пояснює, що в обов'язки позивача не входить перевірка фінансового, адміністративно-майнового стану своїх контрагентів. Щодо виплаченого доходу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 позивачем зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 сплачував максимальний єдиний податок у розмірі 200 грн. та у його свідоцтві платника єдиного податку вказано такий вид діяльності як вантажні перевезення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі №2а-5970/10/1670 адміністративний позов Приватного підприємства "Укрпромресурс" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів підприємств у сумі 151435,50 грн., у тому числі за основним платежем 102957,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51478,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000122351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 186686,50 грн., у тому числі за основним платежем 122022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64664,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0001001750/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 900,00 грн., у тому числі за основним платежем 300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 600,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укрпромресурс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. /том 3 а.с. 237-242/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі №2а-5970/10/1670 апеляційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції - задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасовано в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Укрпромресурс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів підприємств у сумі 151.435,50 грн., у тому числі за основним платежем 102.957,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51.478,50 грн. та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000122351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 186.686,50 грн., у тому числі за основним платежем 122.022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64.664,50 грн., з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог Приватного підприємства "Укрпромресурс". В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року - залишено без змін. /том 3 а.с. 270-277/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 касаційну скаргу Приватного підприємства "Укрпромресурс" задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду /том 4 а.с. 72-76/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 дану справу прийнято до провадження /том 4 а.с. 79/.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У своїх запереченнях посилався на висновки планової виїзної перевірки ПП "Укрпромресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, оформленої актом від 12.10.2010 № 323/23/32358759.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Укрпромресурс" (код ЄДРПОУ 32358759) зареєстроване як юридична особа 13.01.2003, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.01.2003 за № 3 та станом на дату підписання акту перевірки перебувало на податковому обліку в Чорнухинському відділенні Лохвицької МДПІ.

Приватне підприємство "Укрпромресурс" зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23832361, видане 20.01.2003 /том 2 а.с. 2/.

У термін з 19.08.2010 по 07.10.2010 посадовими особами Лохвицької МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Укрпромресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 12.10.2010 № 325/23/32358759 /том 1 а.с. 20-86/.

За висновками перевірки встановлено наступні порушення:

- ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Укрпромресурс" із зазначеними у акті постачальниками та підрядниками ПП "Скайлайн - Плюс" та ПП "Ост - Вест Компани АК";

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 129329 грн., в т.ч. за жовтень 2007 - 8783 грн., листопад 2007 - 10881 грн., грудень 2007 - 11033 грн., січень 2008 - 6849 грн., лютий 2008 - 15054 грн., березень 2008 - 11125 грн., квітень 2008 - 18233 грн., грудень 2008 - 9040 грн., січень 2009 - 7767 грн., липень 2009 - 6733 грн., вересень 2009 - 13153 грн., жовтень 2009 - 10878 грн.;

- п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", а саме завищення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7307 грн., в т.ч. за квітень 2010 - 1167 грн., травень 2010 - 3333 грн., червень 2010 - 2807 грн.;

- п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", що полягає у заниженні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного місяця по декларації за червень 2010 в сумі 19765 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 102957 грн., у т.ч. за 4 квартал 2007 в розмірі 36156 грн., за 2008 - 49754 грн., за 2009 - 15020 грн., 1 півріччя 2010 - 2027 грн.;

- п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 300 грн., в т.ч. 2010 рік в розмірі 300 грн.

20.10.2010 Лохвицькою МДПІ на підставі акта перевірки від 12.10.2010 № 325/23/32358759 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112351/0, яким ПП "Укрпромресурс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 154435 грн., в т.ч. за основним платежем - 102957 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51478 грн. 50 коп. /том 1 а.с. 87/;

- № 0000122351/0, яким ПП "Укрпромресурс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 186 686 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем - 122022 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64664 грн. 50 коп. /том 1 а.с. 88/;

- № 0001001750/0, яким ПП "Укрпромресурс" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 900 грн., в т.ч. за основним платежем - 300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 600 грн. /том 1 а.с. 89/.

Позивач не погодився з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 20.10.2010 № 0001001750/0, суд дійшов наступних висновків.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті, що ПП "Укпромресурс" платіжним дорученням від 10.06.2010 сплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 кошти в сумі 2000 грн. за надані транспортні послуги. Відповідачем зазначено, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку на 2010 рік у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 /надалі ФОП ОСОБА_3/ визначено вид діяльності - роздрібна торгівля. Тому, на думку відповідача, в даному випадку податковим агентом є ПП "Укпромресурс", яким виплачено дохід за транспортні послуги, однак не утримано та не перераховано до бюджету кошти податку з доходів фізичних осіб у сумі 300 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку на 2010 рік серії Ж № 917615, виданим 18.12.2009 МДПІ у Рокитнянському районі Київської області, копія якого наявна у матеріалах справи /том 1, а.с. 93/.

ФОП ОСОБА_3 має ліцензію серії АВ № 310606, видану 07.03.2007 Головтрансінспекцією за видом господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), з терміном дії з 06.03.2007 по 06.03.2012 /том 1 а.с. 96/.

Відповідно до пункту 1.15 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Так, відповідно до абзаців 1, 3, 8 статті 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Указ 727/98/ суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Згідно зі статтею 4 цього Указу 727/98 форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

При цьому положеннями Указу 727/98 не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний порядок видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Преамбулою Указу 727/98 в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" установлено, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" цей Указ застосовується з урахуванням окремих особливостей, викладених в пункті 4 розділу II Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, враховуючи зміни, внесені Законом України від 3 червня 2005 року N 2642-IV.

Пунктом 4 розділу II Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV установлено, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 27, ст. 975; 1999 р., N 26, ст. 1230) та розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77, N 26, ст. 281, N 34, ст. 356; 1996 р., N 9, ст. 41, N 45, ст. 234; 1998 р., N 25, ст. 147, N 30 - 31, ст. 195; 1999 р., N 4, ст. 35, N 25, ст. 211; 2000 р., N 5, ст. 34, N 20, ст. 149, N 32, ст. 254, N 43, ст. 370; 2001 р., N 2 - 3, ст. 10, N 4, ст. 17, N 10, ст. 44, N 31, ст. 144; 2002 р., N 8, ст. 63, N 12 - 13, ст. 92, N 29, ст. 192, N 31, ст. 214, N 46, ст. 347; 2003 р., N 10 - 11, ст. 86, N 23, ст. 149) застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких не може застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватись з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони, а встановлення додаткових обмежень, зокрема, Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є неправомірним.

У разі ж отримання суб'єктом підприємницької діяльності доходів поза межами діяльності, яка підпадає під пільговий режим оподаткування, їх слід оподатковувати у відповідності з положеннями розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що, в свою чергу, виключає наявність у позивача статусу податкового агента під час придбання у ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг.

Таким чином, позивач не є податковим агентом ФОП ОСОБА_3 при здійсненні ним підприємницької діяльності, а, отже, у нього відсутній обов'язок по утриманню податку з доходів фізичних осіб при проведенні розрахунку з таким суб'єктом підприємницької діяльності як продавцем (сплаті коштів за придбаний товар, надану послугу).

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013 № К-41050/0 /реєстраційний номер 32064329/.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 № 0001001750/0 винесене без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, натомість, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції від 20 жовтня 2010 року № 0001001750/0.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2010 № 0000122351/0 та № 0000112351/0, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку Лохвицької МДПІ суми завищення (заниження) податкового кредиту ПП "Укрпромресурс", перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор" на загальну суму 129329 грн. 29 коп., яка з урахуванням встановленого заниження суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Аспера", ПП "ББС-Ексім", ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", ФОП ОСОБА_3, ПП "Вестлайт", становить 122022 грн. /том 3 а.с. 265/.

Крім того, згідно розрахунку податкового органу суми завищення (заниження) валових витрат встановлено завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор" на загальну суму 646646 грн. 47 коп., фактичне заниження податкового зобов'язання по акту перевірки становить 102957 грн. /том 3 а.с. 266/.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на час виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" /чинного на час виникнення спірних правовідносин/ валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

При цьому слід зазначити, що витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 цього Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону передбачено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні нечинними та скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту та валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит та формування валових витрат.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" інформаційних послуг позивачем надано до суду копію договору про надання інформаційних послуг № 1512 від 01.10.2007, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект") бере на себе зобов'язання по наданню різного роду реклами, яка б максимально сприяла просуванню товару на ринку та наданню різного роду інформації, яка необхідна для господарської діяльності підприємства замовника /том 2 а.с. 3-4/.

Згідно пункту 1.2 договору орієнтовна вартість послуг складає 500000 грн. в залежності від об'єму виконаних робіт та понесених при цьому витрат. Пунктами 2.2 -2.4 договору встановлено, що виконавець повинен виконувати роботи особисто. Остаточний термін виконання послуги обумовлюється в усній формі. Виконання послуг підтверджується актом виконаний робіт

ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 225 від 29.11.2007 за інформаційні роботи на загальну суму 12768 грн., у тому числі ПДВ - 2128 грн., № 197 від 16.07.2007 за інформаційні роботи на загальну суму 336 грн., у тому числі ПДВ - 56 грн., № 226 від 13.12.2007 за інформаційні роботи на загальну суму 6178 грн., у тому числі ПДВ - 1029 грн. 67 коп., № 230 від 17.12.2007 за інформаційні роботи на загальну суму 12696 грн., у тому числі ПДВ - 2116 грн., № 20 від 29.01.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 10852 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 1808 грн. 67 коп., № 19 від 10.01.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 26182 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 4363 грн. 67 коп., № 51 від 18.02.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 22896 грн., у тому числі ПДВ - 3816 грн., № 50 від 04.02.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 22488 грн., у тому числі ПДВ - 3748 грн., № 52 від 20.02.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 6480 грн., у тому числі ПДВ - 1080 грн., № 53 від 21.02.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 9120 грн., у тому числі ПДВ - 1520 грн., № 97 від 24.03.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 24580 грн., у тому числі ПДВ - 4096 грн. 67 коп., № 98 від 25.03.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 20018 грн., у тому числі ПДВ - 8336 грн. 33 коп., № 225 від 14.04.2008 за інформаційні роботи на загальну суму 101550 грн., у тому числі ПДВ - 16925 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 4 а.с. 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149/.

Матеріалами справи підтверджено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" № 36400724 анульовано 20.07.2009 /том 3 а.с. 19/.

На підтвердження здійснення господарських операцій згідно укладеного договору позивачем надано до суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), у яких зазначено, що виконавцем проведено роботи (надані такі послуги): "за інформаційні роботи - 1 п." /том 4 а.с. 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148/.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що за період з 01.11.2007 по 31.05.2008 розрахунки між ПП "Укрпромресурс" та ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект", рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" (бухгалтерська проводка Д-т 631 К-т 311) на суму 308808 грн. 04 коп. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено в акті /том 1 а.с. 41/.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Вилор" маркетингових послуг позивачем надано до суду копію договору про надання маркетингових послуг № 2306/11/06 від 08.11.2006, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Вилор") бере на себе зобов'язання по наданню допомоги у розвитку діяльності підприємства (в т.ч. нові напрямки) вивчення та аналіз ринку на предмет попиту товарів замовника; допоміжної діяльності в сфері фінансів та економіки; участь у підготовці та укладання різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами; надання допомоги щодо організації контролю за виконанням цих договорів та застосування передбачених законом та договорами санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань та інше, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх /том 2 а.с. 7-8/.

Згідно пункту 1.2 договору орієнтовна вартість послуг складає 600000 грн. в залежності від об'єму виконаних робіт та понесених при цьому витрат. Пунктами 2.1 - 2.3 договору встановлено, що виконавець повинен виконувати роботи особисто. Остаточний термін виконання послуги обумовлюється в усній формі. Виконання послуг підтверджується актом виконаний робіт.

Крім того між позивачем та ТОВ "Вилор" укладено договір про надання маркетингових послуг № 2101/12/08 від 10.12.2007, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Вилор") бере на себе зобов'язання по наданню допомоги у розвитку діяльності підприємства (в т.ч. нові напрямки) вивчення та аналіз ринку на предмет попиту товарів замовника; допоміжної діяльності в сфері фінансів та економіки; участь у підготовці та укладання різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами; надання допомоги щодо організації контролю за виконанням цих договорів та застосування передбачених законом та договорами санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань та інше, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх /том 2 а.с. 5-6/.

Згідно пункту 1.2 договору орієнтовна вартість послуг складає 600000 грн. в залежності від об'єму виконаних робіт та понесених при цьому витрат. Пунктами 2.1 - 2.3 договору встановлено, що виконавець повинен виконувати роботи особисто. Остаточний термін виконання послуги обумовлюється в усній формі. Виконання послуг підтверджується актом виконаний робіт.

ТОВ "Вилор" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 593 від 23.10.2007 за маркетингові послуги на загальну суму 21098 грн., у тому числі ПДВ - 3516 грн. 33 коп.; № 646 від 14.11.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 16382 грн., у тому числі ПДВ - 2730 грн. 33 коп.; № 649 від 15.11.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 18920 грн., у тому числі ПДВ - 15766 грн. 67 коп.; № 680 від 23.11.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 15680 грн., у тому числі ПДВ - 2613 грн. 33 коп.; № 598 від 25.10.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 12680 грн., у тому числі ПДВ - 2113 грн. 33 коп.; № 603 від 29.10.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 18920 грн., у тому числі ПДВ - 3153 грн. 33 коп.; № 750 від 13.12.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 22896 грн., у тому числі ПДВ - 3816 грн. 67 коп.; № 732 від 12.12.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 24428 грн., у тому числі ПДВ - 4071 грн. 33 коп.; № 744 від 21.12.2007 на маркетингові послуги на загальну суму 4060 грн., у тому числі ПДВ - 676 грн. 67 коп.; № 29 від 04.02.2008 на маркетингові послуги на загальну суму 12482 грн., у тому числі ПДВ - 2080 грн. 33 коп.; № 34 від 14.02.2008 на маркетингові послуги на загальну суму 16860 грн., у тому числі ПДВ - 2810 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 4 а.с. 104, 106, 108, 110, 112, 113, 115, 117, 119, 121,123/.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Вилор" № 100029819 анульовано 20.04.2010 /том 3 а.с. 20/.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Вилор" позивачем надано до суду копії актів виконаних робіт /том 4 а.с. 103, 105, 107, 109, 111, 114, 116, 118, 120, 122/.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що за період з 01.10.2007 по 28.02.2008 розрахунки між ПП "Укрпромресурс" та ТОВ "Вилор" проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Вилор", рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" (бухгалтерська проводка Д-т 631 К-т 311) на суму 184406 грн. 04 коп. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено в акті /том 1 а.с. 39/.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Скайлайн-плюс" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 511 від 21.07.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 28400 грн., у тому числі ПДВ - 4733 грн. 33 коп.; № 521 від 22.07.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 12000 грн., у тому числі ПДВ - 2000 грн.; № 10132 від 21.09.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 18960 грн., у тому числі ПДВ - 3160 грн.; № 10131 від 21.09.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 8600 грн., у тому числі ПДВ - 1433 грн. 33 коп.; № 10021 від 10.09.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 22400 грн., у тому числі ПДВ - 3733 грн. 33 коп.; № 10022 від 10.09.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 28960 грн., у тому числі ПДВ - 48263 грн. 67 коп.; № 1412 від 19.10.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 12246 грн., у тому числі ПДВ - 2041 грн.; № 1411 від 19.10.2009 на послуги розгрузки-погрузки на загальну суму 346000 грн., у тому числі ПДВ - 5766 грн. 67 коп.; № 1413 від 19.10.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 18420 грн., у тому числі ПДВ - 30701 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 4 а.с. 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167/.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Скайлайн-плюс" № 100221372 анульоване 28.04.2010 /том 3 а.с. 18/.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Скайлайн-плюс" позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актів про виконання робіт (послуг) та здачі-прийняття цих робіт (послуг) /том 4 а.с. 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166/.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що за період з 01.07.2009 по 30.10.2009 розрахунки між ПП "Укрпромресурс" та ПП "Скайлайн-плюс" проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Скайлайн-плюс" (бухгалтерська проводка Д-т 631 К-т 311) на суму 184586 грн. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено в акті /том 1 а.с. 23/.

Крім того, судом встановлено, що ПП "Ост-Вест-Компани АК" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 1754 від 16.12.2008 на маркетингові послуги по вивченню ринку по гофрокартону (на електронному носії) на загальну суму 54240 грн., у тому числі ПДВ - 9040 грн.; № 16 від 27.01.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 28400 грн., у тому числі ПДВ - 4733 грн. 33 коп.; № 17 від 29.01.2009 на маркетингові послуги на загальну суму 18200 грн., у тому числі ПДВ - 3033 грн. 33 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /том 4 а.с. 98, 100, 102/.

Матеріалами справи підтверджено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Ост-Вест-Компани АК" № 100128780 анульовано 03.11.2009 /том 3 а.с. 17/.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Ост-Вест-Компани АК" позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) /том 4 а.с. 97, 99, 101/, у яких зазначено про надання "маркетингових послуг по вивченню ринку по гофрокартону (на електронному носії) - 1 шт." /том 4 а.с. 97/ та про надання "маркетингові послуги - 1 послуга" /том 4 а.с. 99, 101/.

Договорів, укладених з ПП "Скайлайн-плюс" та ПП "Ост-Вест-Компани АК" у письмовій формі, позивачем до суду не надано.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів виконаних робіт у порушення частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не зазначено місце їх складання.

У актах про виконання робіт (послуг) та здачі-прийняття цих робіт (послуг), складених між позивачем та ПП "Скайлайн-плюс", зазначено про виконання таких робіт (надання таких послуг) - "послуги маркетингу" /том 4 а.с. 162, 164, 166/ та "послуги розгрузки-погрузки" /том 4 а.с. 164/. Проте у порушення частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не зазначено обсягу господарських операцій.

З наданих позивачем до перевірки та до суду актів неможливо зробити висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Види наданих послуг згідно з актами виконаних робіт носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Інших первинних документів, в яких було б чітко визначено, які саме послуги надані ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор", які б містили відомості про обґрунтування вартості, спосіб вчинення дій та свідчили б про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу, до перевірки та під час судового розгляду справи позивачем не надано.

Представник позивача у судовому засіданні на запитання суду щодо економічної мети при придбанні послуг пояснив, що послуги придбавалися позивачем з метою збільшення об'ємів продаж гофропродукції.

Однак, позивачем не доведено, що послуги, які замовлялися позивачем у ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор" у 2007-2009 роках використовувалися чи були призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що на час складення контрагентами позивача податкових накладних ПП "Укрпромресурс" мало право на здійснення виключно такого виду діяльності як 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /том 4 а.с. 227-229, 233-235, 239-241, 245-247/.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, відомості, внесені до ЄДР щодо видів діяльності позивача, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Слід зазначити, що надана позивачем копія довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 19/166 щодо ПП "Укрпромресурс" не приймається судом до уваги, оскільки вказана довідка видана 15.01.2003, а отже, містить відомості щодо видів діяльності позивача, які у подальшому були змінені та не стосується періоду, за який проводилася перевірка /том 1 а.с. 91/.

Позивачем надано до суду копії звітів маркетингових досліджень на предмет попиту гофротар в кондитерській галузі ПП "Скайлайн-плюс" /том 3 а.с. 54-76/, дослідження ринку гофропродукції ПП "Скайлайн-плюс" /том 3 а.с. 77-91, 181-221/, копію звіту вивчення ринку картонної тари України ТОВ "Вилор" /том 3 а.с. 97-125/ та копії звітів на предмет дослідження ринку гофропродукції ПП "Ост-Вест-Компані АК" /том 3 а.с. 130-180/.

Проте, предмет дослідження, зазначений у звітах не пов'язаний з господарською діяльністю ПП "Укрпромресурс", яку останній мав право здійснювати у відповідному періоді /51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами/.

Інших звітів, складених ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор", позивачем до суду не надано.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що інші документи крім тих, що містяться у матеріалах справи, на підприємстві відсутні, оскільки були знищені.

Позивачем не надано до суду доказів використання інформаційних, маркетингових послуг та послуг розгрузки-погрузки, придбаних у 2007-2009 роках у межах господарської діяльності станом на 2015 рік та отримання відповідного ефекту у результаті такої господарської діяльності, а також не зазначено обставин, які би унеможливили діяльність підприємства позивача без отримання вказаних послуг.

Таким чином, оскільки звіти про маркетингові послуги, за твердження представника позивача, відсутні та знищені, тому вказані послуги не можуть бути використані позивачем у межах його господарської діяльності.

Слід зазначити, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.12.2008 до ЄДР внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ПП "Ост-Вест-Компани АК" за адресою місцезнаходження /том 3 зворот а.с. 1/. Отже, на час, коли мали здійснюватися господарські операції з ПП "Ост-Вест-Компани АК", останнє було відсутнє за своїм місцезнаходженням.

Крім того, за висновками акту Каховської ОДПІ № 609/23-8/35931395 від 19.10.2009 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Ост-Вест-Компани АК" з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 16.07.2008 по 31.12.2008 встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ПП "Ост-Вест-Компани АК": неможливість фактичного здійснення ПП "Ост-Вест-Компани АК" господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; здійснення операцій із товаром, який не придбавався; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів /том 2 а.с. 209-222/.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У контексті вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що правильність формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту та валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних документів.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, витрачених на придбання товарів (робіт, послуг), можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача господарських операцій з надання інформаційних, маркетингових послуг, послуг розгрузки-погрузки та відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання таких послуг, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за вищезазначеними господарськими операціями, що свідчить про правильність висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010 № 0000112351/0 та № 0000122351/0, винесені Лохвицькою МДПІ на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Відтак, позовні вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112351/0 від 20.10.2010 та № 0000122351/0 від 20.10.2010, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Укрпромресурс" до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції від 20 жовтня 2010 року № 0001001750/0.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укрпромресурс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 01 грн. 13 коп. (одна гривня тринадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 березня 2015 року.

Суддя С.С. Сич