Ухвала суду № 43435423, 02.04.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"02" квітня 2015 р. Справа № 817/3472/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" лютого 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2014 року № 0000562240, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 37782,74грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вказане рішення прийнято без урахування форс-мажорних обставин, а саме: складної економічної ситуації та військово-політичної ситуації, що склалася між Україною та Російською Федерацією, а також внаслідок санкцій, введених країнами ЄС та США стосовно Російської Федерації.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІП - ТОЙС" у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову - про задоволення позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги складну економічну ситуацію та військово-політичну ситуацію, що склалася між Україною та Російською Федерацією.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні експортного договору поставки № 1 від 18.02.2014, укладеного з нерезидентом ООО "Смайлики-Тойс" (Російська Федерація) згідно повідомлення ПАТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" від 03.07.2014 за №Г-31.0.0.0/1-20505, складено акт віл 25.07.2014 № 480/17-16-22-04/39081836.

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "ВІП-ТОЙС" відповідно до договору поставки від 18.02.2014 №1 експортувало фірмі ООО "Смайлики-Тойс" (344041 Російська Федерація Ростовська область, м. Ростов-на-Дону. вул. Доватора,158/5, тел.89185660687, ОГРН 1146194001029 ИНН 6168071450, ОКПО 24209420) (дитячі іграшки, автомобіль качалка Машинки- качалки "АНТОШКА") згідно ВМД №205070000/2014/007498 від 07.03.2014 року на загальну суму 862500рос.руб./ 224137,88грн.

Згідно повідомлення ПАТ КБ "Приватбанк" валютна виручка ТОВ "ВІП-ТОЙС" надійшла на рахунок в ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 556000рос.руб., а саме: 10.07.2014року в сумі 56000 російських рублів та 16.07.2014 року в сумі 500000 російських рублів. При цьому, граничний термін надходження валютної виручки по експортному договору поставки - 05.06.2014р.

В свою чергу, валютна виручка в сумі 306500рос.руб. станом на 23.07.2014р. не надійшла (а. с. 10-16).

На підставі обставин, встановлених під час перевірки, які призвели до порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" 04.08.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «У» №0000562240, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 37782,74грн. (а. с. 9).

Суд першої інстанції перевіряючи правомірність винесеного рішення дійшов висновків, що податковий орган при його винесенні діяв в межах повноважень, в спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

За змістом статті 35 зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В свою чергу, статтею 4 зазначеного Закону визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується ТОВ "ВІП-ТОЙС", валютна виручка за поставку 07.03.2014року своєму контрагенту ТОВ «Смайлики-Тойс»» (резидент Російської Федерації) товару на загальну суму 862500рос.руб., надійшла з порушенням граничних термінів надходження, після 05.06.2014року.

03.07.2014р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом №Г-31.0.0.0/20505 повідомив відповідача про виявлені факти порушень валютного законодавства позивачем, які мали місце з 01.06.2014р. по 30.06.2014р. при виконання договору №1 від 18.02.2014р. за експортною операцією від 07.03.2014р. (а. с. 63). Зокрема, валютна виручка за експортований товар надійшла на поточний рахунок позивача в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на загальну суму 556000рос.руб., у т.ч.: 10.07.2014р. документ №1007+16 на суму 56000рос.руб., та 16.07.2014р. документ №1607+17 на суму 500000рос.руб., тобто, з перевищенням законодавчо встановленого строку. В свою чергу, валютна виручка в сумі 306500рос.руб., що є заборгованістю за поставлений товар, станом на 23.07.2014р. взагалі не надійшла.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу при винесенні оспорюваного рішення.

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги твердження позивача про відсутність порушень у сфері ЗЕД, оскільки ним укладена додаткова угода з нерезидентом.

Так, п.4.3 додаткової угоди від 05.07.2014р. (а. с.24) встановлено, що передбачений термін розрахунків за замовлений та поставлений товар шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника на протязі 360 днів з дати поставки такого товару. Однак, зазначений пункт додаткової угоди в частині встановленого строку розрахунків суперечить ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Окрім того, граничний термін надходження валютної виручки по експортному договору поставки - 05.06.2014р., а додаткову угоду укладено лише 05.07.2014 року.

Так само, обгрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги і посилання позивача про наявність форс-мажорних обставин, під якими позивач має на увазі складну економічну ситуацію та військово-політичну ситуацію, що склалася між Україною та Російською Федерацією, а також внаслідок санкцій, введених країнами ЄС та США стосовно Російської Федерації. то такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

Наданий позивачем лист від нерезидента про наявність форс-мажорних обставин (а. с. 77) не є належним доказом таких обставин та правомірно не прийнятий судом до уваги.

Частинами 6-7 статті 6 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Згідно п.6.3 ст. 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до Торгово-промислової із відповідною заявою, однак станом на час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанції, жодної відповіді не отримав. Так само, суду не було надано і копії такого звернення з відміткою прийняття Торгово-промисловою палатою.

З огляду на викладене, є безпідставним і посилання товариства на постанову Верховної ради України від 27.01.2015 року "Про звернення Верховної Ради України до ООН, Європейського парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором".

Як зазначав апелянт, зазначеною постановою визначено, що Україна являється об"єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює з кінця лютого 2014 року.

Проте, як убачається з матеріалів справи, експортний договір поставки № 1 з нерезидентом ООО "Смайлики-Тойс" (Російська Федерація) укладено 18.02.2014, поставку товару здійснено 07.03.2014 року, часткова проплата за даним договором надійшла в липні 2014 року, тобто, під час агресії з боку Російської Федерації.

Окрім того, при розгляді справи встановлено, що позивач не звертався і до відповідного суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента за поставлений товар.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" лютого 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" квітня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" вул.Млинівська,18,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023

- ,