Ухвала суду № 43435359, 31.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 876/8558/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року позивач - Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2014 року: №43853315 та №43854083.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження прийнято з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процессуального права, Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що як вбачається з постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2014 р. виконавчі документи вступили в законну силу (набрали чинності) 10.01.2011 р. Таким чином, відповідачем пропущено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який у відповідності до ч 3. ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» поновленню не підлягає.

Крім того, апелянт вважає, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції від 11.08.2014 р. необґрунтовано, без належної правової підстави, стягується з позивача судовий збір в розмірі 4 384,80 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстації прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, підтверджено матероіалами справи, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області перебувало виконавче провадження ВП №9086707 по виконанню наказу №1258, виданого 10.02.2006 року господарським судом Івано-Франківської області, про стягнення з Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 2947589,16 грн. - боргу за поставлений газ, 50 341,88 грн. - пені та 20 633,12 грн. - штрафу, 170 448,86 грн. відсотків річних та 620 261,08 грн. втрат від інфляційних процесів, 25 000,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.01.2011 року за виконавчим провадженням ВП №9086707 відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника - ДМП «Івано- Франківськтеплокомуненерго» на користь держави виконавчий збір в розмірі 383 439,21 грн.

Також, 10.01.2011 року за вищевказаним виконавчим провадженням відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №9086707, якою стягнуто з боржника - ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 19,76 грн.

Постановою держвного виконаця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 27.06.2014 року, на підставі письмових повідомлень ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» від 29.01.2010 року і 31.03.2014 року, виконавче провадження №9086707 по виконанню наказу господарського суду Івано-Франківської області №1258 від 10.02.2006 року закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Крім того, у вказаній постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій з боржника не стягнуто, тому постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №9086707 від 10.01.2011 року та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №9086707 від 10.01.2011 року виділено в окреме провадження.

01.07.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження: №43853315 - з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №9086707, виданої 10.01.2011 року, в розмірі 383 439,21 грн., та №43854083 - з виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №9086707, виданої 10.01.2011 року, в розмірі 19,76 грн.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закону №606-XIV), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.30 Закону №606-XIV, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Частиною 1 ст.46 Закону №606-XIV передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Статтею 45 Закону №606-XIV встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV в редакції, що діяла на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.7 ст. 28 вказаного Закону №606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 зазначено, що виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Відповідно до п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Посилання апелянта на пропущення строку звернення з виконавчими документами (постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постановою державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій) до примусового виконання є безпідставними, оскільки станом на 27.06.2014 р. виконавчий збір боржником не сплачено, а тому постанови про стягнення такого з дотриманням вимог Закону №606-XIV виділено в окреме виконавче провадження (примусове виконання), що не можна вважати пропущення строку звернення.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції зауважує, що законодавчі норми щодо порядку прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору та постановою про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не стягнуто, є імперативними, отже зобов'язують державного виконавця їх прийняти за наявності підстав, визначених законом, що було дотримано відповідачем.

Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Щодо покликання апелянта на те, що оскаржуваною постановою від 11.08.2014 р. суд першої інстанції необґрунтовано, без належної правової підстави стягує з позивача судовий збір в розмірі 4 384,80 грн., суд апеляційної інстанції зазначає:

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання даного позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 вказаної статті встанолено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що згідно позовних вимог ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» оскаржує постанови про відкриття виконавчого провадження, за якими здійснюється примусове стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 383 439,21 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 19,76 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що даний позов є майновим, тому суд першої інстанції правомірно залишив ухвалою без руху позов, якою зобов'язав позивача сплатити 487,20 грн. судового збору - 10 відсотків розміру ставки судового збору, який позивачем сплачено. Та в кінцевому рішенні суд першої інстанції підставно стягнув з позивача решту суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі №809/2416/14 за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31.03.2015 року.