Ухвала суду № 43435352, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/14288/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» (далі - ТОВ «ДСПП» ) звернулося до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська), в якому просить скасувати прийняті відповідачем 30.07.2013 року податкове повідомлення - рішення №0001692250 , яким ТОВ «ДСПП» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 20084 грн., з яких за основним платежем в сумі 16067 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4017 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001702250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 21089 грн., з яких за основним платежем в сумі 16871 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4218 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року позов задоволено, скасовані прийняті 30.07.2013 року ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська податкові повідомлення - рішення №0001692250, №0001702250, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Красногвардійському районі подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.06.2013 року по 20.06.2013 року ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДСПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Главмет» за період січень, квітень, травень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1540/22.5-08/35269492 від 25.06.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 185.1 ст. 185, пп. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16067,40 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 6189,40 грн., за квітень 2012 року на суму 9878 грн.; ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ТОВ «ДСПП» занижено податок на прибуток на загальну суму 16870,77 грн., в тому числі в 1 кварталі 2012 року на суму 6498,87 грн., в 2 кварталі 2012 року на суму 10371,90 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на акті ДПІ у Київському районі м. Харкова №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Главмет», щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку у період з 01.08.2011 року по 31.12.2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 30.07.2013 року прийняті податкове повідомлення - рішення №0001692250, яким ТОВ «ДСПП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20084 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16067 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4017 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001702250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 21089 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16871 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4218 грн.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ДСПП» та ТОВ «Главмет» укладені договори підряду №13 від 03.01.2012 року, №61 від 28.03.2012 року щодо виконання будівельно -монтажних робіт на об'єктах нерухомості в с. Могильов Царичанського району Дніпропетровської області , в м. Дніпропетровську в районі Запорозького шосе та бул. Зоряного.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними,довідками провартітсь виконаних будівельних робіт,локальними сметами, актами прийому виконаних будівельних робіт за перевірений період, платіжними дорученнями тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду суми вартості виконаних робіт та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат в 1,2 кварталах 2012 року.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання робіт за договорами підряду з контрагентом ТОВ «Главмет» підтверджується вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV, позивачем по виписаним контрагентом податковим накладним сформовано податковий кредит за січень, квітень 2012 року.

Сума податку на додану вартість позивачем правомірно включена до складу податкового кредиту зазначеного періоду та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Главмет» господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угод контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги судові рішення, а саме: постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, якою визнані протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Главмет», коригування податкової звітності в системах податкового обліку за результатами акту №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 року та покладено обов'язок на податковий орган відновити показники податкової звітності підприємства.

Приймаючи до уваги викладене, суд апеляційної погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесені ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська 30.07.2013 року податкові повідомлення - рішення № 0001692250, №0001702250 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 1720,50 грн.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова