Рішення № 43435177, 01.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2015 р.Справа № 924/85/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницька область

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Богданівка Рівненська область

2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницька область

про стягнення 85 742,65 грн. заборгованості, з яких 37168,26 грн. основний борг, 5147,93 грн. пеня, 17680,95 грн. штраф, 7392,81 грн. - 36% річних, 18352,70 грн. курсова різниця

Представники сторін:

від позивача: Бундз Т.В. - представник за довіреністю від 12.06.2014р.

від відповідача 1: ОСОБА_1

від відповідача 2: не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" звернулось з позовом до суду про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" 85 742,65 грн. заборгованості, з яких 37168,26 грн. основний борг, 5147,93 грн. пеня, 17680,95 грн. штраф, 7392,81 грн. - 36% річних, 18352,70 грн. курсова різниця.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання ФОП ОСОБА_1 умов укладеного 03 травня 2014 року договору поставки №51-05/14 ЛР, поручителем за яким виступає Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" на підставі договору поруки №51-05/14 ЛР від 20.05.2014р.

Ухвалою суду від 26.01.2015р. порушено провадження у справі №924/85/15, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи №924/85/15 відкладався. Ухвалою суду від 11.03.2015р. строк розгляду справи продовжено до 07 квітня 2015р.

01.04.2014р. на адресу суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив з додатками, в якому зазначено про визнання позову в частині 30000,00 грн. При цьому останній просить суд винести окрему ухвалу щодо порушення законності при здійсненні діяльності працівниками товариства позивача, яка містить ознаки кримінального правопорушення з направленням окремої ухвали до прокуратури Рівненської області. Відповідач вважає неправомірним вказаний позивачем розмір зарахування коштів від поставленої кукурудзи.

При розгляді клопотання відповідача 1 про винесення окремої ухвали судом враховується, що поданими сторонами матеріалами справи та встановленими судом обставинами порушення законності не вбачається. Крім того відповідач 1 не позбавлений права самостійно звернутись в правоохоронні органи з заявою про вчинення кримінального правопорушення. З огляду на викладене, у поданому відповідачем 1 клопотанні відмовлено.

Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, однак судом враховується, що 24.02.2015р. від останнього надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти солідарного стягнення грошових коштів з ФОП ОСОБА_1 та ВСК "Шпичинці". При цьому представник відповідача 2 подав клопотання про розгляд справи без участі представника ВСК "Шпичинці".

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2015р. на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи останні доводами викладеними в позовній заяві та доказами доданими до матеріалів справи. При цьому останнім до матеріалів справи додано копію видаткової накладної від 20.01.2015р. на суму 16674,85 грн.

Представник відповідача 1 - ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні 01.04.2015р. позицію викладену у відзиві від 30.03.2015р. підтримав.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

03.05.2014р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №51-05/14 ЛР, за змістом якого постачальник зобов'язується в строки, визначені договором передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту та/або мікродобрива (надалі Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість (п.1.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність Покупцю.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дату формування видаткової накладної. (п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору).

Відповідно до п. 2.3.3 сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості Товару, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" на банківський день фактичній оплаті покупцем ціни товару (неоплаченої частини).

Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зараховується платіж покупця (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1.3. постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві із дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі „Базис поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс-2000) - склад постачальника (АДРЕСА_1).

Згідно з п. 3.2.6 договору виконання обов'язку покупця з оплатити товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Пунктом 7.2.1. Договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми (п. 7.2.3 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п. 5.1. Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Крім того, між сторонами підписані додатки до договору, зокрема:

- №1 від 03.05.14р., в якому визначено найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 63863,16 грн. (еквівалент 5366,65 дол. США) кінцевий термін оплати до 01.10.14р.,

- №2 від 03.05.14р., в якому визначено найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 28332,00 грн. (еквівалент 2380,84 дол. США), кінцевий термін оплати до 01.10.14р.

На виконання умов договору постачальником поставлено відповідачу 1 товар згідно видаткових накладних: №1215 від 06.05.2014р. на суму 30299,16 грн.; №1216 від 06.05.2014р. на суму 28332,00 грн.; №1559 від 16.05.2014р. на суму 33564,00 грн., який отриманий відповідачем 1 на підставі довіреностей №17 від 06.05.2014р. та №5 від 16.05.2014р. При цьому в зазначених накладних, копії яких додано до матеріалів справи, міститься повідомлення щодо розрахункового курсу дол. США та звернуто увагу відповідача 1, що оплата за товар здійснюється з врахуванням курсової різниці в порядку, встановленому п. 2.3. договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р.

До матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії накладних на повернення товару від покупця №27 від 23.10.2014р. на суму 13092,00 грн. та №28 від 23.10.2014р. на суму 8379,36 грн.

Загалом ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" товар з урахуванням повернення на загальну суму 70723,80 грн., однак сплачено його вартість частково в сумі 16880,69 грн., що підтверджено банківськими виписками за 15.09.2014р. на суму 6930,69 грн., за 16.09.2014р. на суму 5000,00 грн., за 25.09.2014р. на суму 4950,00 грн. та накладною від 20.01.2015р. на суму 16674,85 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Окрім того 04.11.2014р. між ФОП ОСОБА_1, ПП "Аграрна компанія 2004" та ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" укладено договір поставки №Б13-11/14ЛР, за яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався поставити ПП "Аграрна компанія 2004" 10,42 тони зерна кукурудзи врожаю 2014р. по ціні 1600,00 грн. за тону, на загальну суму 16674,85 грн., а ПП "Аграрна компанія 2004" зобов'язувалась сплатити грошові кошти за отриману продукцію ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" по договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. на суму вартості поставленої продукції.

На виконання умов вищевказаного договору ФОП ОСОБА_1 поставлено ПП "Аграрна компанія 2004" кукурудзу на суму 16674,85 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.01.2015р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином ФОП ОСОБА_1 виконано обов'язок по сплаті вартості отриманої продукції за договором поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. частково в сумі 33555,54 грн.

З огляду на викладене заборгованість відповідача 1 за договором поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. становить 37168,26 грн.

20.05.2014р. та 21.05.2014р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Кредитор) та Виробничо-сільськогосподарським кооперативом „Шпичинці" (Поручитель) укладено договір поруки №51-05/14 ЛР та додаткову угоду №1, відповідно до умов яких поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Боржник), що виникли з договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р., а саме щодо здійснення оплати за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива в обсязі та на умовах договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р., а також щодо відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій у випадках, передбачених договором поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов (п.п. 3.1., 4.1.2 Договору).

У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право протягом року звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань (п. 4.4.2 договору).

Відповідно до п. 6.1. договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язання за основним договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

У зв'язку з несплатою відповідачем 1 заборгованості за договором поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. позивачем подано позов про стягнення солідарно з відповідачів 85 742,65 грн. заборгованості, з яких 37168,26 грн. основний борг, 5147,93 грн. пеня, 17680,95 грн. штраф, 7392,81 грн. - 36% річних, 18352,70 грн. курсова різниця.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

03.05.2014р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №51-05/14 ЛР, за змістом якого постачальник зобов'язується в строки, визначені договором передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту та/або мікродобрива (надалі Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість (п.1.1.).

На виконання умов договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. позивачем поставлено відповідачу 1 товар, що підтверджується видатковими накладними №1215 від 06.05.2014р. на суму 30299,16 грн.; №1216 від 06.05.2014р. на суму 28332,00 грн.; №1559 від 16.05.2014р. на суму 33564,00 грн., який отриманий відповідачем 1 на підставі довіреностей №17 від 06.05.2014р. та №5 від 16.05.2014р.

До матеріалів справи додано накладні на повернення від покупця №27 від 23.10.2014р. на суму 13092,00 грн. та №28 від 23.10.2014р. на суму 8379,36 грн.

Загалом ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" товар з урахуванням повернення на загальну суму 70723,80 грн., за який проведено частково оплату в сумі 33555,54 грн., що підтверджено банківськими виписками за 15.09.2014р., за 16.09.2014р., за 25.09.2014р., договором №Б13-11/14ЛР від 04.11.2014р. та накладною від 20.01.2015р. на суму 16674,85 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Залишок несплаченої заборгованість відповідача 1 за договором поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. становить 37168,26 грн., що не спростовано відповідачем 1.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач 1 допустив порушення умов договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р.

А тому вимога ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 37168,26 грн. простроченої заборгованості по договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 7.2.1 договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. сторони передбачили, що за затримку з оплатою постачальника за поставлений товар, покупець несе відповідальність сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

На підставі п. 7.2.1 договору позивачем нараховано 5147,93 грн. пені загалом за період з 21.05.2014р. по 22.01.2015р., розраховану по кожній накладній окремо та 17680,95 грн. штрафу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення сум штрафу та пені встановлено, що останні нараховані вірно та в межах максимально можливого періоду та розміру.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи часткове погашення заборгованості, з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення пені та штрафу є неспіврозмірно значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 36% річних та курсової різниці, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та штрафу на 50% та стягнути пеню в сумі 2573,96 грн., штраф в розмірі 8840,47 грн.

З огляду на викладене у стягненні пені в сумі 2573,96 грн. та штрафу в розмірі 8840,47 грн. належить відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 7.2.3 договору збільшено розмір процентів річних, передбачених ст.625 ЦК України до 36 % річних. Позивачем заявлено до стягнення 7392,81 грн. - 36% річних нараховані загалом за період з 21.05.2014р. по 22.01.2015р.

Судом враховується, що дані нарахування проведені позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру, тому позовні вимоги в частині стягнення 36 % річних підлягають задоволенню.

Також, позивачем враховуючи положення договору (п. 2.3) заявлено до стягнення курсову різницю неоплаченого товару в розмірі 18352,70 грн.

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом КМУ від 19 лютого 1993р. №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобов'язання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено правило, за яким якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.3.3 договору встановлено порядок обчислення суми коштів, яка підлягає сплаті за поставлений товар. При цьому елементом розрахунку є курс іноземної валюти встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" щодо продажу долара до гривні на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

Виходячи з вищевикладеного, позивач визначив позовну вимогу до відповідачів у вигляді курсової різниці в розмірі 18352,70 грн., зокрема позивачем підсумовано розмір поставленого товару у доларах США визначений у видаткових накладних за мінусом часткового повернення товару відповідачем та часткової сплати відповідачем за курсом у день фактичної оплати (5943,17 дол. США - 2584,38 дол. США = 3358,80 дол. США).

Відповідно до довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на 23.01.2015р. курс долара США до гривні становив 16,53 грн. за 1 дол. США. (3358,80 * 16,53 = 55520,96 - 37168,26 грн. = 18352,70 грн.)

Здійснюючи розрахунок курсової різниці вартості неоплаченого товару, позивачем було застосовано курс іноземної валюти встановлений Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" станом на 23.01.2015р., що визнається судом правомірним та обґрунтованим. Відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи неподання представником відповідача доказів на підтвердження обставин та заперечень викладених у відзиві на позовну заяву, спростування доводів останнього матеріалами справи, заперечення представника відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються, з огляду на таке:

Відповідач зазначив, що при використанні засобів захисту рослин очікуваного результату від застосування останнього не досягнуто, однак доказів викладеного суду не надано.

Окремо враховується, що відповідно до видаткових накладних товар прийнято без заявлених претензій зі сторони відповідача та без складання акту про приховані недоліки товару відповідно до вимог п.п. 4.3., 4.4 договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р.

Представником відповідача у відзиві від 30.03.2015р. зазначено, що позивачем не зараховано в повному обсязі поставлений відповідачем товар - кукурудзу згідно накладної №1/1-3 від 04.11.2014р. в рахунок погашення боргу за договором поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. При цьому останнім додано копію вказаної накладної, згідно з якою позивачу поставлено зерно кукурудзи в кількості 16,7 тон на суму 26720,00 грн., яка не підписана представником позивача та суперечить умовам укладеного 04.11.2014р. між ФОП ОСОБА_1, ПП "Аграрна компанія 2004" та ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" договору поставки №Б13-11/14ЛР від 04.11.2014р. та змісту видаткової накладної від 20.01.2015р.

При цьому судом встановлено, що поставка відповідачем зерна кукурудзи ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" у кількості 16,7 тон не передбачена умовами договору №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р. та накладна №1/1-3 від 04.11.2014р. не підписана позивачем, з огляду на що остання не є належним та достатнім доказом передачі та прийняття товару.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 37168,26 грн. основного боргу, пені в сумі 2573,96 грн., штрафу в розмірі 8840,47 грн., 36% річних в сумі 7392,81 грн., курсової різниці в розмірі 18352,70 грн.

В частині позову про стягнення 2573,96 грн. пені, 8840,47 грн. штрафу належить відмовити.

Щодо солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів судом враховується таке:

За договором поруки від 20.05.2014р. відповідач 2, як поручитель, зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникли з договору поставки №51-05/14 ЛР від 03.05.2014р.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зазначене свідчить, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення заборгованості до відповідача 1 та до відповідача 2, які відповідають як солідарні боржники.

При виготовлені резолютивної частини рішення враховуються вимоги п. 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12р. та ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідачів в рівних частинах пропорційно правомірно задоволеним позовним вимогам. При цьому, судом враховано п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницька область до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Богданівка Рівненська область 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницька область про стягнення 85 742,65 грн. заборгованості, з яких 37168,26 грн. основний борг, 5147,93 грн. пеня, 17680,95 грн. штраф, 7392,81 грн. - 36% річних, 18352,70 грн. курсова різниця задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 37168,26 грн. (тридцять сім тис. сто шістдесят вісім грн. 26 коп.) основного боргу, 2573,96 грн. (дві тис. п'ятсот сімдесят три грн. 96 коп.) пені, 8840,47 грн. (вісім тис. вісімсот сорок грн. 47 коп.) штрафу, 7392,81 грн. (сім тис. триста дев'яносто дві грн. 81 коп.) 36% річних, 18352,70 грн. (вісімнадцять тис. триста п'ятдесят дві грн. 70 коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області (код 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці" (с. Шпичинці Хмельницького району, Хмельницької області, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 37168,26 грн. (тридцять сім тис. сто шістдесят вісім грн. 26 коп.) основного боргу, 2573,96 грн. (дві тис. п'ятсот сімдесят три грн. 96 коп.) пені, 8840,47 грн. (вісім тис. вісімсот сорок грн. 47 коп.) штрафу, 7392,81 грн. (сім тис. триста дев'яносто дві грн. 81 коп.) 36% річних, 18352,70 грн. (вісімнадцять тис. триста п'ятдесят дві грн. 70 коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1).

Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (с.Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині позову про стягнення 2573,96 грн. пені, 8840,47 грн. штрафу відмовити.

Повний текст складено 03.04.2015р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - ВСК "Шпичинці": 31322, с. Шпичинці, Хмельницький район.