Рішення № 43435161, 31.03.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2015 р.Справа № 924/234/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

до 1. державного підприємства "Поділляторф", м. Хмельницький;

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 04.06.2002 року та додаткової угоди від 30.06.2014 р.; повернення нежитлового приміщення - гаража площею 103 кв.м.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача - державного підприємства "Поділляторф": не з'явився

від відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: не з'явився

від прокуратури: Олійник І.О. - за посвідченням № 031297 від 12.01.2015 р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: перший заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним укладеного між ДП "Поділляторф" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору від 04.06.2002 р. оренди нежитлового приміщення гаража площею 103 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому, додаткової угоди від 30.06.2014 р. до договору оренди від 04.06.2002 р., та про повернення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 нежитлового приміщення гаража площею 103 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому ДП "Поділляторф". Позовні вимоги обґрунтовує недодержанням під час укладення зазначених договору та додаткової угоди вимог ст. ст. 10, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 8.1.2 Статуту ДП "Поділляторф", а саме щодо відсутності погодження уповноваженого органу управління на укладення договорів оренди. Посилається на ст. 48 ЦК Української РСР, ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на подані докази.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. У письмових поясненнях від 18.03.2015р. заявлені позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові, акцентуючи увагу на тому, що оскаржувані договори укладені з порушенням вимог закону.

Відповідач - державне підприємство "Поділляторф" повноважного представника в судове засідання не направив, на адресу суду надіслав заяву від 31.03.2015 р. про розгляд справи за відсутності його представника. У відзиві від 16.03.2015 р. на позовну заяву та доповненні до відзиву від 17.03.2015 р. у повному обсязі визнає позов, зазначає, що укладений договір оренди № 7 від 04.06.2002 р. та додаткова угода від 30.06.2014 р. дійсно не були погоджені з уповноваженим органом управління, як цього вимагає п.8.1.2 Статуту ДП "Поділляторф". У доповненні до відзиву також повідомляє, що ДП "Поділляторф" у добровільному порядку розірвало договір оренди і згідно з актом повернуло нежитлове приміщення гаража площею 103 кв.м. по АДРЕСА_2 у м. Хмельницькому з незаконного користування ФОП ОСОБА_1 державі, а саме - ДП "Поділляторф", на підтвердження чого надав акт приймання-передавання орендованого майна від 27.02.2015 р.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву від 31.03.2015 р. про розгляд справи за його відсутності. У відзиві на позов від 20.03.2015 р. позовні вимоги визнає, вважаючи їх обгрунтованими. Зазначає, що відповідно до акту від 27.02.2015р. орендоване приміщення гаража площею 103 кв.м. передано ДП "Поділляторф". Крім того, повідомив, що з часу укладення договору оренди заборгованість з орендної плати відсутня.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між підприємством "Поділляторф" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 04.06.2002 р. було укладено договір № 7 (далі - договір), згідно з п. 1 якого орендодавець передає орендарю гараж площею 103,0 кв.м. в оренду з метою надання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів строком на 1 рік, з 30.06.2002 р. по 30.06.2003 р.

В п. 3 договору встановлено, що за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю щомісячно наперед до 15 числа поточного місяця суму оренди згідно з додатком № 1 та послуг згідно з додатком № 2. Договір підписаний сторонами, засвідчений печаткою підприємства "Поділляторф".

Згідно з актом приймання-передачі майна від 04.06.2002 р. державне підприємство "Поділляторф" передало, а ПП ОСОБА_1 відповідно до договору № 7 від 04.06.2002 р. прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, гараж площею 103 кв.м., що належить до державної власності, розміщене за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_2, та перебуває на балансі ДП "Поділляторф". В акті зазначено, що майно передається в оренду з метою надання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів. Акт підписаний представниками сторін, скріплений печаткою підприємства "Поділляторф".

30.06.2014 р. між ДП "Поділляторф" та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про внесення змін до терміну дії договору оренди № 7 від 04.06.2002 р. (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони внесли зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності - частини складського приміщення (гаража), розташованого за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_2 загальною площею 103 кв.м., що знаходиться на балансі ДП "Поділляторф", яке передане в оренду з метою надання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів, в частині строку чинності договору, а саме: виклали п. 1 договору в такій редакції: "Цей договір укладено з 30 червня 2014 року по 30 червня 2015 року".

Як зазначено в п. 2 додаткової угоди, вона набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору № 7 від 04.06.2002 р.

Додаткова угода підписана представниками сторін, скріплена печаткою підприємства "Поділляторф".

В матеріали справи надано Статут ДП "Поділляторф" (зареєстрований 19.12.1991 р.), яким визначено, що Державне підприємство "Поділляторф" входить на добровільній основі до складу Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф", створеного рішенням установчої конференції працівників трудових колективів підприємств торф'яної промисловості від 14.07.1990 р., яке погоджено постановою Ради Міністрів УРСР від 16.08.1990 р. № 199. Згідно з п. 1.7 Статуту державне майно згідно з законодавством республіки закріплюється за підприємством і належить йому на праві повного господарського відання.

Відповідно до наданого в матеріали Статуту ДП "Поділляторф", який зареєстрований 26.09.2012 р., Державне підприємство "Поділляторф", засноване на державній власності згідно з наказом Державного комітету України по вугільній промисловості від 10.02.1993р. №16 та є правонаступником по всіх правах і обов'язках ДП "Шумський ТЗ"; відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 р. №689 "Про утворення Державного концерну "Укрторф" входить до складу Державного концерну "Укрторф" (надалі - Концерн) та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Уповноважений орган управління) відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2011 р. №39 "Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави" (п. 1 Статуту).

Згідно з п. 4.11 Статуту підприємство має право здавати в оренду в установленому законодавством порядку підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно (устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать), а також списувати його з балансу.

В п. 3.5 Статуту зазначено, що усі дії та правочини Підприємства, що підлягають погодженню або здійснюються за рішенням Уповноваженого органу управління.

Відповідно до п. 8.1.2 Статуту до компетенції Уповноваженого органу управління щодо управління Підприємством належить погодження рішень, зокрема, щодо відчуження та списання майна, надання в оренду, концесію, лізинг нерухомого майна, закріпленого за Підприємством, а також передачу його в заставу тощо.

В ході судового розгляду в матеріали справи надано акт приймання-передавання орендованого майна від 27.02.2015 р., згідно з яким орендар за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 7 від 04.06.2002 р. передає, а орендодавець приймає майно - частину складського приміщення (гаража) загальною площею 103 кв.м. по АДРЕСА_2 у м. Хмельницькому, що перебуває на балансі ДП "Поділляторф". В п. 3 акту зазначено, що орендоване майно передане орендодавцю в комплекті та у належному стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна. Акт підписаний сторонами договору, засвідчений печаткою підприємства "Поділляторф".

Згідно з даними довідки від 02.03.2015 р. 27/3 залишкова вартість нежитлового приміщення - гаража загальною площею 103 кв.м. становить 16624,20 грн.

Прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним укладеного між ДП "Поділляторф" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору від 04.06.2002р. оренди нежитлового приміщення гаража площею 103 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому, додаткової угоди від 30.06.2014 р. до договору оренди від 04.06.2002 р., та про повернення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 нежитлового приміщення гаража площею 103 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому ДП "Поділляторф".

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як убачається з позовних вимог, прокурор просить визнати недійсним договір №7 від 04.06.2002 р. та додаткову угоду до нього від 30.06.2014 р., укладені між ДП "Поділляторф" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), відповідно до якого орендодавець передав в оренду гараж площею 103 кв.м.

Відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ДП "Поділляторф" належить до сфери управління Мінвуглепрому (з 1999 р. - Міністерство палива і енергетики відповідно до Указу Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року № 1573/99; у 2005 р. з Міністерства палива і енергетики виділено Міністерство вугільної промисловості України відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю" від 25 липня 2005 року № 1123/2005).

Згідно з п. п. 3, 4 Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.04.2000 р. № 598/2000 (чинного на час укладення договору оренди №7 від 04.06.2002 р.) основним завданням Мінпаливенерго України є, зокрема, державне управління паливно-енергетичним комплексом; при цьому Мінпаливенерго України здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства.

У 2010 році шляхом реорганізації Міністерства вугільної промисловості України та Міністерства палива та енергетики України було створено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади").

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 382/2011 р. затверджено Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, згідно з п. 3 якого основними завданнями Міненерговугілля України є формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі. Відповідно до п. 4 зазначеного Положення Міненерговугілля України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, приймає рішення про створення державних підприємств паливно-енергетичного комплексу, про реорганізацію і ліквідацію державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міненерговугілля України; затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює управління корпоративними правами держави у межах компетенції та порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; приймає у випадках, передбачених законодавством, рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, передачу об'єктів державної власності від одного підприємства іншому; здійснює в межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

З положень Статуту ДП "Поділляторф" убачається, що майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 1.7 Статуту в редакції 1991 р., п. 4.1 Статуту в редакції 2011 р.).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору від 04.06.2002 р.) фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону (п. 1). У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном (п. 2).

Аналогічні положення містяться і в редакції зазначеного Закону, чинній на момент укладення додаткової угоди від 30.06.2014 р.), а саме: фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном (ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору від 04.06.2002 р.), орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди.

Такі ж приписи містить зазначена стаття Закону в редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди від 30.06.2014 р., а саме: орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

В ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України.

Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774. Зокрема, п. 10.4 Типового договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що при укладенні спірного договору оренди державного майна та при укладенні додаткової угоди до нього потрібне погодження (згода) уповноваженого управляти майном органу. Такі ж вимоги містить і п. 8.1.2 Статуту ДП "Поділляторф".

Натомість, як убачається з матеріалів справи та визнається ДП "Поділляторф", останнім не було отримано погодження (згоди) уповноваженого управляти майном органу - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на укладення спірних правочинів.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору від 04.06.2002 р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положенням ч. 1 ст. 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд, враховуючи вищенаведені положення законодавства, матеріали справи, дійшов висновку, що спірні правочини укладені без погодження (згоди) органу, уповноваженого управляти майном, а тому договір та додаткова угода є такими, що укладені із порушенням вимог законодавства. З огляду на зазначене, спірні правочини підлягають визнанню недійсними. Доказів, які б спростовували вищевказане, суду не подано.

При цьому судом також зважається на положення ч. 5 ст. 78 ГПК України, оскільки відповідачі визнають позовні вимоги (відзиви від 16.03.2015 р. та 20.03.2015 р.).

При винесенні рішення суд враховує положення п. 2.6 Постанови пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", згідно з якими розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним.

Також судом зважається і на п. 1.5 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", в якому зазначено, що за змістом п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 р. Якщо строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом УРСР 1963 р.

З приводу позовних вимог щодо зобов'язання повернути майно - нежитлове приміщення - гараж площею 103 кв.м., яке передано в оренду за спірними договорами, суд враховує те, що відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна від 27.02.2015 р. ФОП ОСОБА_1 передав, а ДП "Поділляторф" прийняло майно - частину складського приміщення (гараж) загальною площею 103 кв.м., що розташоване за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_2.

Отже, враховуючи зазначене, провадження у справі в частині щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути ДП "Поділляторф" нежитлове приміщення - гараж площею 103 кв.м. необхідно припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на ДП "Поділляторф", оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього. При вирішенні питання про стягнення судового збору суд бере до уваги положення п. п. 2.2.1, 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов першого заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ до 1. державного підприємства "Поділляторф", м. Хмельницький; 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 04.06.2002 року та додаткової угоди від 30.06.2014 р.; повернення нежитлового приміщення - гаража площею 103 кв.м. задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 04.06.2002 року та додаткову угоду від 30.06.2014 р., укладені між ДП "Поділляторф" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Провадження у справі в частині повернення нежитлового приміщення - гаража площею 103 кв.м. припинити.

Стягнути з державного підприємства "Поділляторф", м. Хмельницький, вул. Будівельників, 20 (код 02968875) в доход Державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 3045,00 грн. (три тисячі сорок п'ять гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 03.04.2015 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30); 3 - відповідачу 1 (29015, м. Хмельницький, вул. Будівельників 20); 4 - відповідачу 2 (АДРЕСА_1); 5 - прокуратурі Хмельницької області