Рішення № 43434459, 04.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа № 911/38/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнис”, м. Запоріжжя

до 1) Приватного акціонерного товариства “Альба Україна”, м. Бориспіль

2) Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», м. Київ

про визнання недійсним договору

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнис” (надалі позивач) заявлено позов до Приватного акціонерного товариства “Альба Україна” (надалі позивач) про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст договору відступлення права вимоги від 05.06.2014 р. № 70589-20/14-7, укладеного між ПрАТ “Альба Україна” та ПАТ “Банк “Київська Русь”, суперечить чинному законодавству України та укладений з порушенням прав та законних інтересів позивач.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.01.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.02.2015 р.

09.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі відповідача – 2 та відкладення розгляду справи.

У судове засідання 11.02.2015 р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд повідомив лише представник позивача, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору був повідомлений належним чином ухвалою суду від 06.01.2015 р., що підтверджується поштовим повідомленням врученим 31.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2015 р. залучено до участі у справі іншого відповідача – Публічне акціонерне товариство “Банк “Київська Русь” (надалі відповідач-2) (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а; код ЄДРПО України 24214088) та розгляд справи відкладено на 04.03.2015 р.

03.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

У судове засідання 04.03.2015 р. представники учасників судового процесу не з’явились. Про причини неявки повідомив лише представник позивача вищезазначеним клопотанням.

Дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

04 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнис” (позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством “Альба Україна” (продавець, відповідач-1) укладено договір купівлі-продажу № 252 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі – товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.5. договору, сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних.

У п. 5.1. договору зазначено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 10.2. договору закріплено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов’язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Крім того, 05.06.2014 р. між Приватним акціонерним товариством “Альба Україна” (відповідач-1, первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Банк “Київська Русь” (відповідач-2, новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 991636,34 (дев’ятсот дев’яносто одну тисячу шістсот тридцять шість) гривень 34 копійки у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов’язаннями ТОВ “Юнис”, ідентифікаційний номер 22136987, місцезнаходження: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30, (надалі – боржник) у сумі 991636,34 (дев’ятсот дев’яносто одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 34 копійки, що випливає з договору купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010 року (далі іменується – договір купівлі-продажу), укладеного між боржником та первісним кредитором, в цілому надалі по тексту – основне зобов’язання.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач-1 порушив умови договору купівлі продажу оскільки останній змінив в односторонньому порядку сторону у договорі. Позивач стверджує, що йому не було повідомлено про заміну кредитора, а також вказано на те, що позивач не є стороною у договорі відступлення прав вимоги, не підписував його та не приймав на себе зобов’язань за цим договором.

Суд до даних тверджень ставиться критично з наступних підстав.

По-перше, за приписами статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. У разі, коли боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Це положення є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника.

У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.

Боржник має право аргументувати свої заперечення, зокрема, невиконанням первісним кредитором зустрічного зобов'язання.

Наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну. Якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Отже, у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання та не може свідчити про те, що заміна сторони не відбулась.

По-друге, внаслідок укладення банком з відповідачем-1 договору відступлення прав вимоги позивача за договором купівлі-продажу, відбулася заміна особи у зобов’язанні, яке виникло з договору купівлі-продажу, а не сторін такого договору.

Крім того, зміна кредитора у зобов’язанні не потребує дозволу на це боржника, оскільки за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Таким чином, заміна кредитора у зобов’язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов’язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов’язанні, а не заміна сторони в договорі.

Така правова позиція викладена при розгляді аналогічної справи у рішенні Верховного Суду України від 18.08.2010 року.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, за якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, а також враховуючий недоведеність позивачем факту порушення відповідачем суб'єктивного матеріального права або законного інтересу позивача, суд дійшов висновку, що пред'явлені до відповідача вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014 р. є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до частини п'ятої ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову, покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 02.04.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін