Рішення № 43434441, 24.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа № 911/5511/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн”, м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства “Риск”, с. Турівка, Згурівський район

про стягнення 87008,56 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн” (надалі позивач) заявлено позов до Селянського (фермерського) господарства “Риск” (надалі відповідач) про стягнення 87008,56 грн. з яких: 82452,23 грн. основного боргу; 4081,23 грн. пені; 474,38 грн. відсотків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу від 21.01.2013 р. № К02-2013ПЯ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.01.2015 р.

28.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.02.2015 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник відповідача повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 24.12.2014 р. та 28.01.2015 р.

Крім того, присутнім представником позивача подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2015 р. у зв’язку з повторною неявкою представника відповідача, попереджено останнього, що повторна неявка його представника у наступне судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами та задоволено вищезазначене клопотання.

23.02.2015 р. на адресу господарського суду Київської області надійшов лист від позивача із розрахунком ціни позову.

У судове засідання 24.02.2015 р. з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

21 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн” (позивач, продавець) та Селянським (фермерським) господарством “Риск” (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № К02-2013ПЯ відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує насіння пивоварного ячменю, засоби захисту рослин, далі – товар, у кількості та за цінами, що визначається у специфікаціях до цього договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно з п. 2.1. договору вартість товару буде визначатися виходячи із ціни товару, вказаної у специфікації до цього договору та фактичної кількості поставленого товару.

У п. 2.3. зазначено, що форма оплати – безготівкова, валюта платежу – гривня.

Строки оплати товару покупцем визначаються у специфікаціях до цього договору (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір вступає у дію з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов’язків.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Крім того, 21 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн” (позивач, продавець) та Селянським (фермерським) господарством “Риск” (відповідач, покупець) підписано специфікацію № 1, відповідно до якої термін оплати 100% вартості товару, вказаного у цій специфікації, - до « 15» вересня 2013 р.

Ціна насіння пивоварного ячменю може бути переглянута сторонами залежно від ситуації, що склалася на ринку (п.3 специфікації).

На виконання умов договору та специфікації позивач поставив відповідачу насіння, що підтверджується видатковими накладними № РНЯЦ-00067 від 26.02.2013 р. та РНЯК-00098 від 09.04.2013 р.

У вказаний термін зобов’язання відповідача з оплати за товар було виконано лише частково, на суму 34225,37 грн., шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за договорами від 21.01.2013 р. № К02-2013ПЯ та від 21.01.2013 р. № К02-У-2013.

В період з 15.10.2013 р. по 23.09.2014 р. було сплачено 449774,63 грн., що підтверджується копіями виписок з банківської установи.

У свою чергу позивач зараховував зазначені кошти у наступній черговості: спочатку розмір платежу відповідача зменшувався на суму нарахованих за період з моменту попереднього платежу процентів та неустойки, а потім залишок зараховувався на зменшення основної суми заборгованості за товар. При розрахунку бази для нарахування процентів та неустойки за період з 15.10.2013 р. по 16.10.2013 р. додатково було враховано штраф у розмірі 24200,00 грн., передбачений п. 7.3. договору.

Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до листа Верховного суду України «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» від 01.07.2014 року при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту і т. п. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.

Як зазначає позивач, станом на 02.12.2014 р., відповідач з позивачем за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався. Перерахована судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 49452,43 грн., оскільки розрахунок позивача виконано з порушенням порядку погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Докази протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати товару за договором купівлі-продажу № К02-2013ПЯ від 21.01.2013 р.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 49452,43 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 49452,43 грн. заборгованості за товар підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 474,38 грн. - 3% річних та 4081,95 грн. – пені.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1. договору за порушення строків оплати, що передбачені п. 2.2. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, приписами частини шостої ст. 232 ГК України обмежено право нарахування кредитором штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання шестимісячним строком з дати виникнення прострочення.

У свою чергу, у розрахунку позивача, здійснено нарахування пені за період після шести місяців після дати виникнення прострочення, тобто з порушенням приписів частини шостої ст. 232 ГК України.

Виходячи з вищевказаного, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4081,95 грн. залишає без задоволення, оскільки позивачем зараховано шестимісячну пеню за рахунок періодичних оплат відповідача.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, враховуючи періодичні оплати, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 474,38 грн. задовольняє повністю, оскільки перерахована сума суду є більшою ніж вимоги позивача.

Приписами частини третьої ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Риск” (07631, Київська обл., Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, буд. 6; код ЄДРПО України 20623424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн” (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13, корп. 5; код ЄДРПО України 30861821) – 49452 (сорок дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят дві) гривні 43 коп. основного боргу, 474 (чотириста сімдесят чотири) гривні 38 коп. 3% річних та 1085 (одна тисяча вісімдесят п’ять) гривень 36 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.03.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін