Постанова № 43434397, 31.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року № 826/1639/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів Добрівської Н.А., Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Компанії "Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" в особі Представництва в Україні до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Компанія «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ» в особі Представника в Україні (далі по тексту - позивач, Представництво компанії «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) та Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 2, ДВС України), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0011372211 від 18 серпня 2014 року та рішення про результати розгляду скарги від 26 грудня 2014 року №9976/6/99-99-10-01-25.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи їх протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно зроблений висновок про заниження Представництвом компанії «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ» податку на прибуток, оскільки представництво не отримувало доходи з джерелом їх походження в Україні, а фінансування, отримане від компанії «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ» не підлягає оподаткуванню в Україні, оскільки таке фінансування не є доходом із джерел походження в Україні. Також представник позивача вказує на те, що Представництво компанії «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ» не є постійним представництвом.

Представник відповідач 2 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що під час проведення перевірки Представництва компанії «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ» встановлено отримання останнім від материнської компанії «Western Union Financial Services Gmbx» (Австрійська Республіка) фінансування на витрати, а також перерахування представництвом грошових коштів на загальну суму 85838 грн. підприємству ПрАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» за послуги з перевезення міжнародних експрес-відправлень документів та посилок. Встановлення зазначених фактів стало підставою для висновку про використання позивачем переваг Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, підписаної 16 жовтня 1997 року між урядами зазначених країн, яка набула чинності для України 20 травня 1999 року. Наведене стало підставою для віднесення позивача до постійного представництва нерезидента в України та нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

У період з 13 червня 2014 року по 24 липня 2014 року, на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №377/22-11 від 29 травня 2014 року та направлень від 13 червня 2014 року №1532/22-11, 1533/22-11, 1530/17-02, 1531/22-04, згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, працівниками відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Представництва компанії «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31 липня 2014 року № 1260/22-11/26251969 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року у сумі 756952,00 грн., в тому числі по періодам: за 1 квартал 2011 року в сумі 123349,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 219435,00 грн., за 2012 рік - 277724,00 грн., за 2013 рік - 136444,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 04 серпня 2014 року були подані заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких листом від 13 серпня 2014 року №10156/10/26-59-22-11 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві висновки за Актом від 31 липня 2014 року №1260/22-11/26251969 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

18 серпня 2014 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки за порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення №0011372211, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 760495,00 грн., з яких за основним платежем - 756952,00 грн. та 103543,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивачем 29 серпня 2014 року до Головного управління Міндоходів у м. Києві подано первинну скаргу.

Внаслідок розгляду скарги платника податків рішенням від 27 жовтня 2014 року №10974/10/26-15-10-06-15 Головне управління Міндоходів у м. Києві скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 серпня 2014 року №0011372211 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного зобов'язання у сумі 123349 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2014 року №9976/6/99-99-10-01-25 податкове повідомлення - рішення від 18 серпня 2014 року №0011372211 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з виявленими порушеннями та нарахованим грошовим зобов'язанням, Представництво компанії «Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ» звернулось з позовом до суду, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 серпня 2014 року №0011372211 та рішення про результати розгляду повторної скарги ДФС України від 26 грудня 2014 року №9976/6/99-99-10-01-25.

Розглядаючи справу по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову предметом судового оскарження є рішення про результати розгляду повторної скарги ДФС України від 26 грудня 2014 року №9976/6/99-99-10-01-25.

У відповідності до положень пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Стаття 56 ПК України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, вказаною статтею встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.6 статті 56 ПК України закріплено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до пункту 56.10 названої статті рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно зі змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тим часом пункт 56.19 статті 56 ПК України визначає, що, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що виключно податкові повідомлення - рішення та інші рішення про нарахування грошових зобов'язань податкових органів можуть бути оскаржені до суду, оскільки саме такі рішення, можуть призвести до порушення прав, свобод чи інтересів платника податків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Рішення відповідача 2, прийняте за результатами розгляду повторної скарги позивача на податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 серпня 2014 року №0011372211, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки таким рішенням є саме назване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Отже, рішення відповідача 2 про результати розгляду повторної скарги від 26 грудня 2014 року №9976/6/99-99-10-01-25 не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення відповідача 2 про результати розгляду повторної скарги від 26 грудня 2014 року №9976/6/99-99-10-01-25 саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом скасування такого рішення, а отже відповідна позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З аналогічних підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 серпня 2014 року №0011372211.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На виконання наведеної бланкетної норми Міністерством фінансів України видано наказ №1236 від 28 листопада 2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, яким затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі по тексту - Порядок №1236).

Цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до цього Порядку органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 5.1 розділу V Порядку №1236 закріплено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

5.1.1 орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

5.1.2 орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

5.1.3 рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби;

5.1.4 рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.

У випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Тим часом пунктом 3.7 Порядку №1236 закріплено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом за результатами первинної скарги позивача рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27 жовтня 2014 року №10974/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 серпня 2014 року №0011372211 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного зобов'язання у сумі 123349 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. - скасовано.

Прийняття зазначеного рішення стало підставою для складання 27 жовтня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ДФС в м. Києві податкового повідомлення - рішення №00113722/1 та правлення його позивачу.

Однак, внаслідок неможливості вручення поштового відправлення адресату лист повернувся до податкового органу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи податкове повідомлення - рішення від 18 серпня 2014 року №0011372211 є відкликаним, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, а тому не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом скасування такого рішення, а отже відповідна позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідачів, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Компанії "Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" в особі Представництва в Україні (код ЄДРПОУ 26251969) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді: Н.А. Добрівська

В.П. Катющенко