Рішення № 43434347, 26.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015Справа №910/2273/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Фізичної особи-підприємця Даниленко Мирослава Василівна

про стягнення заборгованості у розмірі 36 811,16 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Нікеркін М.В. (дов.№2835-К-О від 05.08.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Даниленко Мирослава Василівна про стягнення заборгованості у розмірі 36 811,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2273/15-г та призначено її до розгляду на 12.03.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 12.03.2015 суд виніс ухвалу, якою відклав розгляд справи на 26.03.2015 року.

У судовому засіданні 26.03.2015 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач для участі у судових засіданнях 12.03.2015 та 26.03.2015 уповноваженого представника не направляв, відзиву на позов також не надав. Про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, шляхом направлення на адресу місцезнаходження фізичної особи-підприємця відповідних ухвал суду, однак вказані відправлення повернулись на адресу суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2007 між Фізичною особою-підприємцем Даниленко Мирослава Василівна (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) укладено Договір №CV0c15/1 овердрафтного кредитування, за яким здійснювалось проведення платежів понад залишок коштів на картковому рахунку №26059060004156 із встановленим Договором та додатками до нього лімітом , що визначено і врегульовано "Регламентом надання мінімального бланкового овердрафтного кредиту на картковий рахунок".

Відповідно до умов п.1.2. Договору, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди, обговорені Додатком (регламентом) до Договору терміни.

Пунктом 1.3. Регламенту визначено, що ліміт установлюється банком залежно від кількості корпоративних платіжних карток, оформлених на довірених осіб клієнта, і сумарного розміру бланкових лімітів овердрафтного кредитування, що банк встановлює згідно з анкетою-заявою.

Відповідно до п.1.4. Регламенту, овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п.1.3. цього додатку з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Регламентом, зокрема п.1.5., встановлено, що клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п.3.1, 3.2, 3.3 цього додатка. Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого п.1.4. цього додатку.

За умовами п.1.10 регламенту, клієнт зобов'язується сплатити банку винагороду, відповідно до п.3.4, 3.5, 3.6 цього додатку.

Внаслідок порушення зазначених умов обслуговування кредитних лімітів, у відповідача станом на 17.12.2014 виникла сума заборгованості розміром 36811,16 грн., що також підтверджується наданою до суду банківською випискою про рух коштів на рахунку відповідача.

З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача із претензією (зареєстрована за вих. №70815CVFMO070 від 08.12.2014), у якій просив перерахувати суму заборгованості, однак коштів в оплату заборгованості позивачем не отримувалось, у зв'язку із чим Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду із даним позовом.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору банківського обслуговування, у вигляді заяви на відкриття рахунку від 29.10.2012, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до пункту 3.1 регламенту, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта після закриття банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатку.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим Додатком до Договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.2 регламенту).

Відповідно до пункту 3.3 регламенту, сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно пунктів 3.1, 3.2 цього Додатку до Договору, здійснюється в порядку, визначеному в пункті 1.11, 2.3 цього Додатку до Договору. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими; сплата відсотків може бути здійснена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 3.10 регламенту, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на картковому рахунку дебетового сальдо на момент закриття банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Нарахування відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення кредитних коштів, жодних повідомлень/претензій щодо незгоди із умовами надання грошових коштів не висувалось, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 13200,86 грн., яка підлягає стягненню з останнього.

Відповідно до пункту 5.1 регламенту, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.5.1., 5.2., здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Термін даності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до Договору установлюються сторонами тривалістю 5 років. (п.5.4.Договору).

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача, щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором є порушенням умов договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню у розмірі 14624,78 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 36811,16 грн., з яких 8958,52 грн. - заборгованість за кредитом, 13200,86 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 14624,78 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Даниленко Мирослава Василівна про стягнення заборгованості у розмірі 36 811,16 грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Даниленко Мирослава Василівна (02222, місто Київ, вулиця Сабурова, будинок 1А, квартира 17; ідентифікаційний код 2172507228) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 8985 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 52 копійки - заборгованість за кредитом, 13200 (тринадцять тисяч двісті) гривень 86 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, 14624 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 78 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26.03.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 31.03.2015 року

Суддя К.В. Полякова