Постанова № 43434162, 02.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 квітня 2015 року №826/1499/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек»

до

державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 №0003872203, від 05.09.2014 №0003882203,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 №0003872203, від 05.09.2014 №0003882203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 22.08.2014 №32/26-57-22-03-10/32312447 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0003872203, від 05.09.2014 №0003882203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.08.2014 №32/26-57-22-03-10/32312447 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 №0003872203, від 05.09.2014 №0003882203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Справу №826/1499/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 по 01.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек»:

підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пунктів 138.2, 138.4, 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на прибуток на суму 16 071,00 грн.;

пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.2, 201.6, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 17 497,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 22.08.2014 №32/26-57-22-03-10/32312447 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 05.09.2014 №0003872203, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 21 871,25 грн., у тому числі: 17 497,00 грн. – основний платіж, 4 374,25 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 05.09.2014 №0003882203, яким позивачеві визначено податок на прибуток підприємств у розмірі 20 088,75 грн., у тому числі: 16 071,00 грн. – основний платіж, 4 017,75 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборі у місті Києві від 22.08.2014 №32/26-57-22-03-10/32312447 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» за договорами від 02.04.2013 №021304 та від 05.08.2013 №00508.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» (виконавець) укладено договір на виконання робіт з комплексного обслуговування зелених насаджень від 02.04.2013 №021304, відповідно до якого, виконавець, протягом визначеного в договорі та/або додатках до нього строку зобов’язується виконувати роботи з комплексного обслуговування зелених насаджень, а замовник зобов’язується оплачувати належним чином виконані та прийняті замовником роботи в об’ємах, порядку та строки, визначені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору на виконання робіт з комплексного обслуговування зелених насаджень від 02.04.2013 №021304; актів на виконання робіт з комплексного обслуговування зелених насаджень за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок по особовому рахунку.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» (виконавець) укладено договір про надання послуг автокраном від 05.08.2013 №00508, відповідно до якого, виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати послуги автокраном замовнику, а замовник зобов’язується приймати та оплачувати вартість фактично наданих послуг на умовах договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору на виконання робіт з комплексного обслуговування зелених насаджень від 05.08.2013 №00508; узгодження тарифів на послуги автокраном; акту здачі-прийняття робіт; податкової накладної; виписки з особового рахунку.

Також, позивачем на обґрунтування доцільності залучення контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» вказано на наступне.

Згідно з витягу з ЄДРПОУ по товариству з обмеженою відповідальністю «Агротек» код 32312447 основним видом діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель, а враховуючи, що у штаті товариства перебуває лише дві особи, що підтверджується штатним розписом, який міститься в матеріалах справи, то для виконання договорів залучаються інші товариства, шляхом укладання відповідних договорів.

Окрім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» надано суду копії договорів з третіми особами, на виконання яких було залучено контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс»; будівельні ліцензії (як позивача так і контрагента); фото виконаних робіт.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» вказано на акт Ленінської об’єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області від 26.03.2014 №137/22-06/38088338 «Про результат позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 року по 28.02.2014 року та податку на прибуток за період з 08.02.2012 року по 31.12.2013 року».

Суд звертає увагу, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс», первинні документи по господарським операціям не досліджувались.

Ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах. Доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 №0003872203, від 05.09.2014 №0003882203, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.09.2014 №0003872203, від 05.09.2014 №0003882203.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.