Постанова № 43433987, 02.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 922/2020/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретаріпозивача - Нестерова М.Б. (довіреність №2 від 05.01.15)

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - Колосов А.В. (довіреність б/н від 09.01.15),

третього відповідача - Колосов А.В. (довіреність б/н від 09.01.15),

четвертого відповідача - Колосов А.В. (довіреність б/н від 09.09.14),

п'ятого відповідача - Колосов А.В. (довіреність б/н від 15.05.14),

третіх осіб - Науково-виробнича фірма „СІНТАЛ'Д" - товариство з обмеженою відповідальністю - Захаров О.С. (довіреність б/н від 03.12.14), Sintal Agriculture Public Limited - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу четвертого відповідача, СТОВ "Петрівське", (вх. №249 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.14 у справі № 922/2020/14

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Земледар", м.Харків,

до 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський", с.Колонтаїв Краснокутського району Харківської області;

2) Сільськогосподарського ТОВ "Відродження", смт.Золочів Харківської області;

3) ТОВ Агрофірми "Агрокомплект", смт.Золочів Харківської області;

4) Сільськогосподарського ТОВ "Петрівське", смт.Золочів Харківської області;

5) ТОВ "Козіївське", с.Козіївка Краснокутського району Харківської області;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Науково-виробнича фірма ТОВ "СІНТАЛ'Д", м.Харків,

2) Sintal Agriculture Public Limited, Кіпр,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.14 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з СВК "Колонтаївський", СТОВ "Відродження", ТОВ Агрофірми "Агрокомплект", СТОВ "Петрівське" та ТОВ "Козіївське" на користь ПП "Агрофірма "Земледар" суму боргу в розмірі 5125165,20 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 73080,00 грн.

Четвертий відповідач, СТОВ "Петрівське", із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.15 апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Позивач, ПП "Агрофірма "Земледар",19.02.15 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість позовних вимога, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

19.02.15 апелянтом надано додаткові пояснення, до яких додано копію рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області у справі №632/1633/14-ц від 21.10.14.

20.03.15 позивачем надано письмові пояснення по суті позовних вимог та стосовно фактичних обставин у справі №632/1633/14-ц від 21.10.14, на яку посилається апелянт, зокрема, зазначено, що така справа відрізняється від даної господарської справи підставами, предметом та складом сторін.

23.03.15 через канцелярію суду подані відзиви на апеляційну скаргу від СВК "Колонтаївський", ТОВ "Козіївське", ТОВ Агрофірми "Агрокомплект", НВФ "СІНТАЛ'Д"-ТОВ, СТОВ "Відродження" та Sintal Agriculture Public Limited, які підтримують вимоги апеляційної скарги СТОВ "Петрівське" у повному обсязі, просять її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у апеляційній скарзі та поданих відзивах.

Присутні у судовому засіданні представники учасників процесу підтримали свої доводи та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін та третіх осіб, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У травні 2014 р. позивач, ПП "Агрофірма "Земледар", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 525165,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідачів договорів поруки, що укладені між ними та позивачем 24.01.2014 р., за якими відповідачі поручилися перед позивачем за виконання третьою особою - НВФ "СІНТАЛ'Д"-ТОВ грошових зобов'язань, що виникли згідно з рішеннями господарського суду Харківської області від 14.11.13 у справі № 922/4441/13 та від 02.12.13 у справі №922/4442/13.

08.12.14 судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У мотивувальній частині рішення судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, наприкінці 2013 року господарським судом Харківської області прийнято два рішення, за якими на користь позивача з третьої особи НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ стягнуті грошові кошти:

рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.13 у справі №922/4441/13 з Науково-виробничої фірми „СІНТАЛ'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на користь Приватного підприємства „Агрофірма "Земледар" стягнуто грошові кошти у розмірі 2206715,94 грн. та 44134,32 грн. витрат по сплаті судового збору;

рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.13 у справі №922/4442/13 з НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ на користь ПП „АФ "Земледар" стягнуто 6854800,00 грн., з яких 5223400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1567020,00 грн. штрафу за не поставку товару, та 64380,00 грн. судового збору, а також судових витрат у розмірі 68820,00 грн.

На виконання вказаних рішень суду 26.11.13 та 20.12.13 були видані відповідні накази.

24.01.14 між ПП "Агрофірма "Земледар" (кредитор, позивач у справі) та відповідачами укладено п'ять окремих договорів поруки одного змісту (із СВК "Колонтаївський" договір поруки №1, із СТОВ "Відродження" договір поруки №2, із ТОВ Агрофірма "Агрокомплект" договір поруки №3, із СТОВ "Петрівське" договір поруки №4, із ТОВ "Козіївське" договір поруки №17).

Відповідно до п.1.1. договорів поруки від 24.01.14 поручитель (1-й відповідач, 2-й відповідач, 3-й відповідач, 4-й відповідач, 5-й відповідач відповідно) поручився перед ПП "Агрофірма "Земледар" за виконання НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ (боржник) своїх грошових зобов'язань загальною сумою 5125165,20 грн., що виникли згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.13 у справі №922/4441/13 про стягнення з НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ на користь ПП „Агрофірма "Земледар" грошових коштів у розмірі 2206715,94 грн. та 44134,32 грн. витрат по сплаті судового збору на підставі договору поруки №2 від 20.02.13, укладеного між НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ (боржником) і ПП "Агрофірма "Земледар" (кредитором), та рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.13 у справі №922/4442/13 про стягнення з НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ на користь ПП „Агрофірма "Земледар" 6854800,00 грн., з яких 5223400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1567020,00 грн. штрафу за не поставку товару, та 64380,00 грн. судового збору, а також судових витрат у розмірі 68820,00 грн. на підставі договору поруки №1 від 20.02.13, укладеного між НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ (боржником) і ПП "Агрофірма "Земледар" (кредитором).

Відповідно до п.2.1. договорів поруки від 24.01.14 у разі невиконання або неналежного виконання НВФ „СІНТАЛ'Д" -ТОВ своїх грошових зобов'язань загальною сумою 5125165,20 грн., що виникли згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.13 у справі №922/4441/13 та рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.13 у справі №922/4442/13, у строк до 28.02.14 включно ПП „Агрофірма "Земледар" пред'являє поручителю письмову вимогу про невиконання або неналежне виконання НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ зазначеного зобов'язання, а поручитель не пізніше наступного за днем її пред'явлення дня зобов'язаний виконати на користь ПП „Агрофірми "Земледар" грошове зобов'язання НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ загальною сумою 5125165,20 грн. При цьому під пред'явленням письмової вимоги ПП „Агрофірми "Земледар" розуміється направлення її за місцезнаходженням поручителя.

У зв'язку з тим, що боржник НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ зобов'язання зі сплати грошової суми у розмірі 5125165,20 грн. у зазначений строк (тобто до 28.02.14 включно) не виконав, позивачем на підставі п.2.1. зазначених договорів поруки було пред'явлено письмові вимоги відповідачам у справі.

Зазначені письмові вимоги відповідачами отримані, проте залишились без розгляду та без відповіді, грошові кошти у розмірі 5125165,20 грн. на користь позивача відповідачами не сплачені, що і стало підставою для подання позову до суду.

Зважаючи на вищенаведені фактичні обставини справи та те, що спірними договорами поруки додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителів не встановлено, суд першої інстанції дійшов висновку, що поручителі (відповідачі у справі) і НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ відповідають перед ПП "Агрофірма "Земледар" як солідарні боржники за основним зобов'язанням, а відтак, за відсутності доказів погашення заборгованості боржником станом на момент розгляду справи, визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вважає їх такими, що здійснені при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, статтею 554 ЦК України передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поруки, а не декількох поручителів за різними договорами поруки, оскільки поручителі за різними договорами поруки не несуть солідарної відповідальності один перед одним.

Як встановлено вище, умовами договорів поруки не передбачено додаткову (субсидіарну) відповідальність боржника та поручителів, так само не передбачено і солідарної відповідальності поручителів між собою.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

У справі, яка переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники. Також умовами договорів поруки передбачено право кредитора пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні, висновки суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості, у цьому разі не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідна позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п. 4.1.4 постанови пленуму від 24.11.14 N1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", яким передбачено, що особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина третя статті 554 ЦК України). Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною. Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Аналогічна позиція щодо неможливості солідарного стягнення заборгованості з поручителів по різним договорам поруки викладена також у постановах Верховного Суду України від 17.12.14 у справі №6-185цс14 та від 11.11.14 у справі №919/699/13.

Відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України, висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено вище, за спірними договорами поруки поручителі (відповідачі) поручилися перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (третьою особою) грошових зобов'язань, що виникли згідно з рішеннями суду.

Поняття зобов'язання та підстави їх виникнення встановлені статтями 11 та 509 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, необхідною умовою для виникнення цивільних права та обов'язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства.

Зі змісту вищенаведених норм, що регулюють поруку, вбачається, що порука є угодою про прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконано боржником.

Таким чином, порука є зобов'язально-правовим засобом забезпечення виконання зобов'язання, що виникає з цивільно-правових угод, за яким до зобов'язання основного боржника додається зобов'язання третьої особи, яка за нього поручається (оскільки порука є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання).

За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника суми основного боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє грошове зобов'язання такого боржника, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявнiсть такого рiшення суду не є перешкодою для укладення між кредитором і третьою особою договору поруки, за яким третя особа (поручитель) поручається за виконання боржником свого зобов'язання, яке виникло безпосередньо з договірних відносин.

Разом з тим, як встановлено із наявних у справі договорів поруки, поручителі (відповідачі у справі) поручаються перед ПП "Агрофірма "Земледар" (позивачем) за виконання НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ (боржником, третьою особою у справі) своїх грошових зобов'язань, що виникли згідно з рішеннями суду, в тому числі і за стягнуті за рішенням суду судові витрати. При цьому позивачем не наведено жодного акта цивільного законодавства, який би встановлював таку можливість.

Вiдповiдно до статтi 115 ГПК України рiшення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всiй територiї України i виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскiльки виконання рiшення суду є невiд'ємною стадiєю процесу правосуддя, всі дії по виконанню такого рішення на цiй стадiї можуть вiдбуватися не iнакше, як на пiдставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови i порядок виконання рiшень судiв, що вiдповiдно до закону пiдлягають примусовому виконанню у разi невиконання їх у добровiльному порядку.

Пiдсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що порука за зобов'язанням, як i саме зобов'язання, є iнститутом цивiльного права, а вiдносини, пов'язанi з виконанням судового рiшення, характеру цивiльно-правових не мають.

Отже, при укладеннi спірних договорів поруки відповідачі у справi, яка переглядається, не поручаючись за зобов'язання в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично поручилися за виконання рішення суду на стадiї його виконання, незважаючи на те, що порука за рiшенням суду шляхом укладення цивiльно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Така позиція суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19.08.14 у справi №923/945/13.

Що ж стосується тверджень позивача у справі стосовно того, що спірними договорами передбачена порука саме за виконання грошових зобов'язань, які виникли з договірних відносин та лише підтверджені рішеннями судів, а також щодо того, що нормами чинного законодавства не передбачена заборона на укладання такого виду договорів поруки - колегія суддів зазначає, що такі твердження спростовуються як матеріалами справи, так і вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналіз спірних договорів поруки, судових рішень, за виконання яких поручилися відповідачі та інших матеріалів справи свідчить про те, що за рішеннями суду у справах №922/4441/13 та №922/4442/13 на користь ПП „Агрофірма "Земледар" були стягнуті грошові кошти з НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ як з поручителя. Тобто, договірні відносини, за якими виникли грошові зобов'язання, у ПП „Агрофірма "Земледар" були з іншими особами (ТОВ "Енергос" та ТОВ "Вішва Ананда"), а НВФ „СІНТАЛ'Д" - ТОВ був поручителем у даних правовідносинах.

Таким чином, фактично відповідачі у даній справі поручилися за поручителя, що суперечить правовій природі поруки, яка відповідно до ст.ст. 546, 548 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження знайшли своє відображення у матеріалах справи та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, тоді як судом першої інстанції не повною мірою досліджені усі фактичні обставини справи, не застосовані норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносини, внаслідок чого прийнято неправильне рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову щодо відповідачів шляхом накладення арешту на кошти і майно відповідачів, а також заборону вчинення певних дій, у межах розміру суми позовних вимог та можливих судових витрат також не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1), 4) частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу четвертого відповідача, СТОВ "Петрівське", задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.14 у справі №922/2020/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП "Агрофірма "Земледар" про стягнення з відповідачів суми боргу в розмірі 5125165,20 грн. та судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Стягнути з ПП "Агрофірма "Земледар" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 35071227, п/р 26004011201590 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь СТОВ "Петрівське" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Піонерська, буд. 40, Код ЄДРПОУ 32221884) 36540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 03.04.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.