Ухвала суду № 43431819, 31.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1214/14-к 31.03.2015 31.03.2015 31.03.2015

Провадження: № 11-кп/784/232/15 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, Тавлуя В.В.

ч. 3 ст. 289 КК України Доповідач апеляційного суду:

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої - Маркової Т.О.

суддів - Гребенюк В.І., Губи О.О.

за участю секретаря - Демянюк І.А.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12014150150000323 апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та прокурора прокуратури Миколаївської області Бороденка С.А. на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2015 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, уродженця с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, проживаючого в АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України

учасники судового провадженн:

прокурор: Бороденко С.В.

обвинувачений: ОСОБА_5

захисник: ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційних скарг.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України та йому призначено покарання:

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 289 КК України у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань, остаточно призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Повного товариства Ломбард «Пальміра» Джаббаров С.К. і компанія» 3 334 грн. 45 коп. матеріальної шкоди.

У відшкодуванні процесуальних витрат відмовлено.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити, призначивши ОСОБА_5 більш м'яке покарання, а також змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, залишивши п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині стягнення витрат на залучення експерта та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 5 086 грн. 18 коп.; внести зміни до мотивувальної частини вироку, зазначивши в ній встановлену судом обставину, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання - це тяжкі наслідки, завдані злочином у виді загибелі людини та спричинення неповнолітньому потерпілому значних страждань у зв'язку із заподіянням смерті його матері.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скари.

У апеляційній скарзі захисника порушується питання про зміну вироку щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості. При цьому захисник посилається на те, що у ОСОБА_5 не було умислу на вчинення умисного вбивства. Вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України є зайвою, оскільки його дії охоплюються п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Крім цього зазначає, що судом не в повній мірі були враховані обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого такі, як явка з повинною, активне сприяння розкриттю злочину під час досудового розслідування та судового розгляду, щире каяття, задовільна характеристика з місця проживання, а також те, що він раніше не судимий.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини, вказує, що вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає зміні з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що суд, відмовляючи у стягненні з обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних витрат на залучення експерта, не врахував вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, згідно яких у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Зазначає, що суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 тяжкі наслідки завдані злочином, що на його думку дає підстави до внесення змін до мотивувальної частини вироку, про що і просить апеляційний суд.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.06.2014 року ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 на її автомобілі НОМЕР_1 чорного кольору під керуванням останньої, виїхавши з м. Южне Одеської області, поїхали до зони відпочинку с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 перед виїздом випила пляшку пива, вирішили заїхати в зону відпочинку с. Коблеве по грунтовій дорозі.

Проїхавши по дорозі від с. Коблеве близько 500 м, біля 11.30 год. вони зупинилися, у зв'язку з потраплянням в переднє колесо автомобіля металевого дроту.

Перебуваючи на відстані 700 м від бази відпочинку «Сосновий Бор» в зоні відпочинку с. Коблеве, коли ОСОБА_7 вийшла з автомобіля та почала поратися біля переднього колеса автомобіля, ОСОБА_5, усвідомлюючи, що вони перебувають у безлюдній місцевості, вирішив реалізувати свій намір на заволодіння автомобілем потерпілої та іншим майном, яке вона мала при собі.

З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на заволодіння майном ОСОБА_7, ОСОБА_5 взяв шматок цеглини, який знаходився на землі неподалік, підійшовши до потерпілої, яка в цей час перебувала в положенні напівсидячи спиною до нього, наніс їй цеглиною декілька ударів в область голови, від яких ОСОБА_7 впала на землю та втратила свідомість.

Побачивши, що ОСОБА_7 не позбавлена життя, а тільки перебуває в безсвідомому стані, з метою доведення свого злочинного наміру, направленого на позбавлення життя потерпілої до кінця та приховування вчиненого злочину, ОСОБА_5 відніс ОСОБА_7 до плавнів, які знаходилися неподалік місця вчинення злочину та поклав останню у воду, усвідомлюючи, що вона, перебуваючи у безпорадному стані, позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_5 наступила смерть ОСОБА_7 в результаті механічної асфіксії, внаслідок утоплення у воді.

Позбавивши життя ОСОБА_7 шляхом утоплення у воді, ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння майном потерпілої, заволодів належними потерпілій грошовими коштами в сумі 300 грн., золотим хрестом вартістю 7 400 грн., автомобілем НОМЕР_1 ринковою вартістю 90 470 грн. та мобільним телефоном марки «Самсунг 8190» вартістю 372 грн.

В подальшому ОСОБА_5 золотий хрест потерпілої здав до ломбарду в м. Одеса, автомобілем марки «БМВ», належним потерпілій, обмінявся з ОСОБА_8 на автомобіль марки «Нісан», мобільний телефон марки «Самсунг 8190» передав ОСОБА_9, грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, використавши їх на свої потреби.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_5, прокурора, які підтримали свої апеляційні скарги та їх заперечення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого ОСОБА_5 під час судового розгляду справи, у яких він частково визнав свою вину, потерпілого ОСОБА_10 та його представника ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даних, що містяться у протоколах огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, у висновках судово - медичної, товарознавчої експертиз.

Твердження захисника про те, що судом неправильно застосований кримінальний закон, а саме, дії обвинуваченого безпідставно кваліфіковані крім п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ще й за ч. 4 ст. 187 КК України, є необґрунтованими.

ОСОБА_5, як установлено у справі, з метою заволодіння автомобілем потерпілої ОСОБА_7 та іншим майном, вчинив на неї розбійний напад, під час якого вчинив умисне вбивство потерпілої, завдавши їй по голові декілька ударів шматком цеглини, а потім відніс потерпілу до плавнів та поклав у воду. Смерть ОСОБА_7 настала в результаті механічної асфіксії, внаслідок утоплення у воді.

З огляду на роз'яснення, що містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і ч. 4 ст. 187 КК України.

Відповідне положення закріплене й у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», що якщо під час розбою потерпілого було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст. 187 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

З урахуванням вказаних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України слід визнати правильною кваліфікацію дій ОСОБА_5 як за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, так і за ч. 4 ст. 187 КК України. У зв'язку з цим доводи захисника про те, що дії обвинуваченого повністю охоплюються складом злочину, передбаченим п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, і додаткової кваліфікації за ч. 4 ст. 187 КК України не потребують, є безпідставними.

Твердження у скарзі захисника про відсутність умислу на позбавлення життя потерпілої, є безпідставними, оскільки суперечать встановленим фактичним обставинам у справі, а крім того потерпіла ОСОБА_7 була позбавлення життя саме діями ОСОБА_5.

Як встановлено судом, в діях ОСОБА_5 був наявний умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_7 з корисливих мотивів, оскільки останній по відношенню до потерпілої діяв активно, з застосуванням фізичної сили і з умислом позбавити її життя, оскільки усвідомлював, що єдиною перешкодою заволодіти автомобілем потерпілої була вона сама, у зв'язку з чим він спочатку ударами шматком цеглини позбавив її свідомості, а потім втопив у воді.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як характер і тяжкість вчинених ним злочинів, які є тяжким та особливо тяжким, так і дані, що характеризують особу обвинуваченого негативно. Крім того, судом враховано щире каяття та часткове визнання ним вини.

Підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає. Немає підстав і для пом'якшення покарання, оскільки наведені захисником у скарзі обставини в достатній мірі враховані судом під час призначення конкретного строку покарання.

А тому покарання обвинуваченому призначено згідно санкції ст. 187 ч. 4, 289 ч.3, 115 ч.2 п.6 КК України і є справедливим і достатнім для його виправлення. Призначення саме такої міри покарання у вироку належно мотивовано, тому не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що призначене обвинуваченому покарання є надто суворим.

Інші чинники, на які посилається апелянт, а саме активне сприяння розкриттю злочину, звернення до міліції із заявою про вчинення злочину (явка з повинною) не підтверджені матеріалами справи, а крім того, заява про злочин ОСОБА_5 написана після затримання його 27.06.2014 року.

З огляду на наведене апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення призначеного судом покарання, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, про те, що суд безпідставно не стягнув з ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертиз, то вони грунтуються на матеріалах провадження і заслуговують уваги.

Відповідно до ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За таких обставин рішення суду і інстанції про те, що витрати на проведення експертиз відшкодуванню не підлягають на підставі ч.4 ст. 123 КПК України є помилковим, однак виправити цю помилку апеляційний суд не вправі, оскільки ці витрати стягуються лише у разі ухвалення вироку, про що апелянт не просить, однак це не позбавляє апелянта можливості вирішити це питання в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, вирок суду підлягає зміні, у зв'язку з тим, що суд 1 інстанції без достатніх підстав, вийшовши за межі пред'явленого обвинувачення, визнав як обтяжуючу покарання обставину - тяжкі наслідки, завдані злочином.

Відповідно до п. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Кваліфікуючою ознакою п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України є умисне вбивство, а тому смерть потерпілої не може розглядатись як підстава для інкримінування кваліфікуючої ознаки «особливо тяжкі наслідки», тобто ці тяжкі наслідки злочину враховані як кваліфікуюча ознака злочину і тому суд не повинен був враховувати тяжкі наслідки, як обставину, що обтяжує покарання.

У зв'язку з цим скарга прокурора про внесення змін до мотивувальної частини вироку посилання суду як на обтяжуючу покарання обвинуваченого обставину - тяжкі наслідки, завдані злочином, не підлягає задоволенню.

В той же час, в порядку ст. 413 КПК України, з його мотивувальної частини вироку необхідно виключити посилання суду на обтяжуючу покарання обставину - тяжкі наслідки, завдані злочином, що не впливає на розмір і вид остаточного покарання, визначеного ОСОБА_5, а тому підстав для зміни вироку з пом'якшенням покарання не вбачається.

Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обгрунтоване рішення, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 413, 424, 532 апеляційний суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та прокурора прокуратури Миколаївської області Бороденка С.А. залишити без задоволення.

Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2015 року відносно ОСОБА_5 - змінити.

Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду як на обтяжуючу покарання обставину - тяжкі наслідки, завдані злочином.

В решті названий вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: