Ухвала суду № 43429746, 02.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8313/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Н. Г.Номер провадження 22-ц/788/694/15 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Білецького О. М. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2015 року

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,

в с т а н о в и л а :

07 листопада 2014 року ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не своєчасно і не в повному обсязі проводила розрахунки за надані послуги, в результаті чого у неї виникла заборгованість за період з 01 лютого 2011 року по 30 листопада 2013 року в розмірі 2086 грн. 29 коп., яку і просило стягнути на свою користь.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2015 року ТОВ «Сумитеплоенерго» відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сумитеплоенерго», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вказує, що ТОВ «Сумитеплоенерго» у встановленому законом порядку є надавачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в тому числі у квартирі відповідача. Нарахування оплати за спожиті відповідачем послуги здійснювалось позивачем на підставі тарифів, погоджених рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради, проте оплату послуг відповідач здійснювала не в повному обсязі в зв'язку з чим у неї виникла заборгованість. Зазначає, що сплачені відповідачем кошти за види послуг, які надаються ТОВ «Сумитеплоенерго», зараховувались на погашення заборгованості, яка виникла раніше.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ТОВ «Сумитеплоенерго» Іншина О.І., який підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_3, яка проти скарги заперечувала, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2005 року Рішенням Сумської міської ради № 1338-МР «Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії» цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії, який належить територіальній громаді міста Суми, було передано в оренду ТОВ «Сумитеплоенерго» строком на 10 років (а.с. 13).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 720 від 27 грудня 2005 року «Про визначення виробників послуг і виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в м. Суми» визнано ТОВ «Сумитеплоенерго» з 01 жовтня 2005 року виробником і виконавцем послуги з транспортування і передачі теплової енергії населенню по м. Суми (а.с. 14).

Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

На підставі рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20 травня 2011 року «Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в м. Суми» ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в м. Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 15).

Нарахування оплати за спожиті відповідачем послугами з централізованого опалення здійснюється ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі тарифів, затверджених рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 830 від 28 грудня 2010 року (а.с. 169).

Таким чином, ТОВ «Сумитеплоенерго» надає послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання населенню, в тому числі і відповідачу.

Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 8).

ОСОБА_3 сплачувала за надані послуги з теплопостачання та гарячої води (а.с. 9-12, 92-103).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за вказані послуги включає період з 01 лютого 2011 року по 30 листопада 2013 року та складає 2086 грн. 29 коп., в тому числі: гаряче водопостачання - 145,64 грн., опалення (лічильник) - 28, 15 грн., абонплата - 1912, 50 грн. (а.с. 9-12).

30 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до КП «Міськводоканал» із заявою про зняття реальних показників лічильників холодної і гарячої води з метою корегування показників, оскільки вони завищені (а.с. 44), про що був складений відповідний акт (а.с. 45).

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Сумитеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що нарахування абонплати у складі тарифу на теплову енергію не передбачено діючим законодавством, плата повинна нараховуватись за одноставковим тарифом. Заборгованість за опалення (за лічильником) та гарячу воду за спірний період у відповідача відсутня.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини з приводу оплати за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до ст.ст. 319 та 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме така особа.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до приписів п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, в свою чергу споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком як для споживача, так і для виконавця за умови, якщо він відповідає типовому договору. Відмова зазначених осіб від укладення договору в такому разі суперечить вимогам чинного законодавства.

22 січня 2013 року ТОВ «Сумитеплоенерго» зверталось до ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ( а.с. 36 ), однак сторони не дійшли згоди щодо умов даного договору.

Із листа ТОВ «Сумитеплоенерго», надісланого на адресу ОСОБА_3 26 березня 2013 року (а.с. 39-40) вбачається, що ТОВ відмовило в прийнятті пропозиції укласти договір на запропонованих нею умовах, оскільки вони суперечать Типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630. Запропоновані ОСОБА_3 умови не передбачені напряму в типовому договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, яким, зокрема, згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Оскільки під час розгляду справи було встановлено, що власником спірної квартири є відповідач, то вона, як власник квартири, повинна нести тягар утримання квартири та сплачувати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Незважаючи на відсутність між боржником і стягувачем письмового договору про надання послуг з теплопостачання, між ними існують фактичні договірні відносини, які визнані обома сторонами, оскільки ТОВ «Сумитеплоенерго» надавало послуги, а ОСОБА_3 їх отримувала та оплачувала, за виключенням абонплати.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення такого договору є і обов'язком споживача.

Висновок суду про те, що позивач безпідставно додатково до тарифів з теплопостачання нараховував ще й абонплату, колегія суддів вважає правильним.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 27 листопада 2013 року визнано дії ТОВ «Сумитеплоенерго», які полягають у розрахунку двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення з порушенням порядку їх формування, що призвело до необґрунтованого збільшення річної плати за ці послуги, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах території обслуговування в місті Суми, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Цим рішенням зобов'язано ТОВ «Сумитеплоенерго» припинити вказане порушення шляхом приведення вартості послуг з централізованого опалення до економічно обґрунтованого рівня та подання на затвердження уповноваженому органу у двомісячний строк з дня одержання рішення та повідомити про це Антимонопольному комітету України, надавши підтвердні документи (а.с. 128-139).

Одноставковий тариф на теплову енергію для населення у розмірі 253,57 грн. за 1 Гкал., який діяв до 01 липня 2014 року, встановлювала виробнику теплової енергії ТОВ «Сумитеплоенерго» Національна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ) постановою № 1761 від 14 грудня 2010 року (а.с. 105).

Отже, нарахування відповідачу плати за послуги з теплопостачання за двоставковим тарифом не можна вважати обгрунтованим.

Відповідач ОСОБА_3 на підтвердження оплати за гаряче водопостачання та опалення за жовтень та листопад 2013 року надала копії квитанцій від 18 грудня 2013 року та 27 грудня 2013 року, з яких вбачається, що за гарячу воду оплачено 128,80 грн., а за опалення - 164,97 грн. та 167,01 грн. (а.с. 51). З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ці платежі не були враховані.

За таких обставин, позивач, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -