Постанова № 43429045, 26.03.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/4288/15а

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

26 березня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Кінгольц М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про зобов`язання Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області зареєструвати у Державному земельному кадастрі земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0547 га, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримавши згоду Одеської міської ради на розроблення проекту відведення земельної ділянки позивач замовив в ліцензованій проектній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Такий проект було розроблено та передано відповідачу для погодження та реєстрації земельної ділянки що відводиться у Державному земельному кадастрі.

Як у своєму позові зазначає позивач, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області неправомірно відмовило йому у погодженні вказаного проекту з підстав з якими позивач не погоджується.

Позивач в судове засідання не з'явилася, направивши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області в судовому засіданні надала суду заперечення в яких позов не визнала та просила суд у позові відмовити повністю.

З'ясувавши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так у судовому засіданні було встановлено, що отримавши згоду Одеської міської ради на розроблення проекту відведення земельної ділянки позивач замовив в ліцензованій проектній організації - ТОВ "УКРЛЕНДКОНСАЛТИТГ" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до договору №13 від 14.10.2014 року на створення (передачу) технічної продукції між ТОВ "УКРЛЕНДКОНСАЛТИНГ" та позивачем, Товариством виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до вимог чинного законодавства проект землеустрою було передано до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради. Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради надало позитивний висновок по вказаному проекту, зазначивши, на підставі архівних матеріалів, які знаходяться в управлінні архітектури та містобудування, що вказана земельна ділянка відводиться за рахунок земельної ділянки, яка надавалася Одеському обкому ЛКСМ України на підставі рішення виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих №525 від 21.07.1966, площею до 1.7 га, по АДРЕСА_1 з розташованими на ній малоповерховими жилими будинками домоуправління №61 Приморського району міста Одеси. В подальшому проект був переданий для погодження та реєстрації земельної ділянки що відводиться до Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області. Але розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідачем було надано висновок - не погодити проект землеустрою. В своєму висновку, відповідач посилається на порушення вимог ст. 39 ЗК України адже цільове призначення земельної ділянки що відводиться не відповідає містобудівної документації, та на відсутність погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами.

Ті ж самі обставини викладені відповідачем у наданих до суду запереченнях проти позову.

Суд не погоджується із обставинами на які посилається представник відповідача.

В матеріалах справи знаходиться лист-роз`яснення Державного агенства земельних ресурсів України від 17.12.2014 р., №31-28-0.17-15057/2-14, у якому зазначно, що статтею 79-1 Кодексу визначено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ст. 198 Кодексу при розробленні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою посвідчення прав на земельну ділянку в обов`язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, яка включає, геодезичне встановлення та погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками і землекористувачами та виготовлення кадастрового плану земельної ділянки. Згідно із пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за № 391/17686 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Ст. 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що на кадастровому плані земельної ділянки відображаються зокрема зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності). Згідно із статтями 125 та 126 Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Пунктом 4 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, буз подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Таким чином, при розробленні документації із землеустрою (формування земельної ділянки) з метою оформлення права власності чи користування земельною ділянкою, встановлення (закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та погодження меж земельної ділянки здійснюється в присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, відомості про які внесенні до Державного земельного кадастру чи право власності (користування) на які оформлено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд погоджується з висновком викладеним у листі Державного агентства земельних ресурсів України від 17.12.2014 р. В зв`язку з тим, що не має суміжних землевласників, в яких було б зареєстровано право власності згідно чинного законодавство - акт погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами, яка знаходиться у користуванні позивача за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0547 га наданий у проекті до погодження - відповідає нормативно-правовим актам и Законам України.

Також суд погоджується із позицією Головного управління Держземагентства в Одеській області викладеною у листі №19-15-0.6-2932/2-15 від 14.02.2015 р. який знаходиться у матеріалах справи. У вказаному листі зазначено, зокрема, що органи Держземагентства не є вповноваженими щодо контролю чи управління в сфері містобудівної діяльності.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що за наявності позитивного висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (яке саме і є вповноваженим органом щодо контролю за дотриманням містобудівного законодавства), аналіз дотримання ст. 39 Земельного кодексу України знаходиться за межами компетенції Управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області. Тому дії щодо непогодження зазначеного проекту Управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області є неправомірним та безпідставним. В свою чергу, відмова відповідача у погодженні проекту не дає можливості позивачу зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та в подальшому зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 6 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України громадянин України має право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок у межах норм, встановлених Земельного кодексу України один раз по кожному виду цільового використання.

Відповідно ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно п.6. ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 116, 118, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 104, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язати Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області зареєструвати у Державному земельному кадастрі земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

26.03.2015