Ухвала суду № 43428255, 31.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/362/15-ц 31.03.2015 31.03.2015 31.03.2015

Провадження №22-ц/784/891/15

Справа № 22-ц/784/891/15 Головуючий першої інстанції: Старжинська О.Є.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Харитоновій І.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2015 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» (далі - ТОВ «Колекторське Агентство Фактор») звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 11 липня 2012 р. між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - Банк), та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № R53100295831В (далі - Договір), за умовами якого Банк передав відповідачці кредит у розмірі 30 000 грн., які позичальник зобов'язувався повертати частинами згідно умов договору та графіку.

20 травня 2014 р. між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» було укладено договір про відступлення права вимоги № 200514нв, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» набуло право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № R53100295831В.

20 травня 2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» та ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/05/14-ц, відповідно до якого позивач набув право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № R53100295831В..

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 22 січня 2015 р. складає 29 969 грн. 66 коп., з яких: 23 322 грн. 69 коп. заборгованості за кредитом, 6 646 грн. 97 коп. пені за прострочення повернення кредитних ресурсів, позивач просив суд в стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2015 р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» заборгованість за кредитним договором станом на 22 січня 2015 р. в сумі 23 322 грн. 69 коп., пеню в сумі 6 646 грн. 97 коп. та 316 грн. 02 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на неповне з'ясування судом обставин справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог стягнувши з неї на користь позивача 23 322 грн. 69 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 11 липня 2012 р. між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № R53100295831В, за умовами якого Банк передав відповідачці кредит у розмірі 30 000 грн., які позичальник зобов'язувався повертати частинами згідно умов договору та графіку до 11 липня 2015 р.

Відповідач виконувала свої зобов'язання неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 23 322 грн. 69 коп. і складається з 14 582 грн. 08 коп. заборгованості за кредитом, 5 092 грн. 71 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 533 грн. 14 коп. заборгованості за процентами, 3 114 грн. 76 коп. суми простроченої заборгованості за процентами.

Розмір цієї заборгованості відповідачем не оспорюється.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як встановлено судом, 20 травня 2014 р. між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» було укладено договір про відступлення права вимоги № 200514нв, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» набуло право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № R53100295831В.

20 травня 2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» та ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/05/14-ц, відповідно до якого позивач набув право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № R53100295831В.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З урахуванням викладених обставин справи, які підтверджені наявними у справі доказами, на підставі укладених договорів відступлення права вимоги до позивача перейшли права та обов'язки кредитора за укладеним 11 липня 2012 р. кредитним договором між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та позичальником ОСОБА_3, а тому суд з урахуванням наведених положень закону та встановлених обставин справи щодо порушення відповідачем умов кредитного договору обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно листа з вимогою про сплату заборгованості від 24 листопада 2014 р. (а.с. 5-6), який було вручено відповідачу, ОСОБА_3 повідомлялася про заміну кредитора та розмір заборгованості.

Як зазначено ОСОБА_3 в апеляційній скарги, вона ще у серпні 2014 р. отримала повідомлення ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» про набуття останнім прав вимоги за кредитним договором.

В силу ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх зобов'язань іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, законом не передбачено форми повідомлення боржника про заміну кредитора, а також одночасного направлення з таким повідомленням доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

В силу ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого зобов'язання новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні ще у серпні 2014 р. і це визнано відповідачем, відсутні докази того, що боржник вимагав від нового кредитора доказів переходу до нього прав вимоги за Договором, а тому посилання апелянта на порушення її прав щодо повідомлення про заміну кредитора не ґрунтується на встановлених судом обставинах справи.

До того ж, з аналізу наведених норм вбачається, що єдиним наслідком неповідомлення новим кредитором боржника про заміну кредитора у зобов'язанні є те, що боржник має право не виконувати свої зобов'язання новому кредиторові до повідомлення щодо заміни кредитора, але виконання ним свого обов'язку первісному кредиторові не скасовується і у такому випадку є належним виконанням.

З матеріалів справи вбачається і таке визнається відповідачем, що влітку 2013 р. вона припинила виконання зобов'язань за кредитним договором перед Банком.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не нестає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором є підстави для нарахування позивачем, до якого перейшли усі права вимоги за Договором (п.1.1.6, 2.1 договору № 20/05/14-ц), визначеної пунктом 7.1 пені - в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань.

За такого суд вірно стягнув суми заборгованості з урахуванням пені, а доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення пені суперечать наведеним положенням закону та обставинам справи.

Також не має правового значення посилання апелянта на те, що позивач вчасно не повідомив її про існування договору про відступлення права вимоги за № 200514нв, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» ніяких вимог до ОСОБА_3 з приводу стягнення заборгованості не заявляло.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: