Ухвала суду № 43427082, 03.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2347/15 Головуючий у 1 інстанції: Федоренко О.І.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

при секретарі: Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ Якименко Н.В.,

за апеляційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження. Зазначав, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_4 про поділ майна. Ухвалою суду від 30 грудня 2014 року з метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру відповідача, проте постановою державного виконавця від 19 січня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки пред'явлена до виконання ухвала не набрала чинності. Посилаючись на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законодавства, просив скасувати її як неправомірну і зобов'язати виконавчу службу прийняти ухвалу до виконання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ Якименко Н.В. задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ Якименко Н.В. від 19.01.2015 року ВП 46045308 про відмову у відкритті провадження. Зобов'язано Заводський ВДВС Запорізького МУЮ та головного державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ Якименко Н.В. прийняти до виконання ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.12.2014 року № 332/6103/14-ц про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 про що винести відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі про скасування судової ухвали і відмову у задоволенні скарги Заводський ВДВС Запорізького МУЮ посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що ухвала про забезпечення позову не набула чинності і не являється судовим рішенням, яке відповідно до ст.367 ЦПК України підлягає негайному виконанню. Апелянт вважає постанову виконавчої служби правомірними, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Встановлено, що в провадженні Заводського районного суду м.Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1. Ухвалою суду від 30 грудня 2014 року за заявою позивача вжиті заходи забезпечення позову, накладено арешт на спірну квартиру. В резолютивній частині судової ухвали зазначено про порядок її оскарження, а також те, що оскарження ухвали не зупиняє її виконання (а.с.8).

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виходив з того, що ухвала суду про забезпечення позову не набула чинності, а тому не підлягає примусовому виконанню.

Проте такі висновки державного виконавця не ґрунтуються на законі.

Як передбачено статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону про виконавче провадження; неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; наявності інших, передбачених законодавством, обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження тощо

При цьому вимоги до виконавчого документа є єдиними і визначені статтею 18 Закону про виконавче провадження. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте звуження цих вимог не допускається.

Наведений у статті 17 Закону про виконавче провадження перелік виконавчих документів, що виконуються державною виконавчою службою та виданих на підставі судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК, є вичерпним.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 376 у взаємозв'язку зі ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України роз'яснено, що положення ч. 9 ст. 153 цього Кодексу, відповідно до якого ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, за своїм змістом є відсильним. Відсильний характер окремих положень закону означає, що застосовуватися та реалізовуватися вони можуть виключно за умови використання інших положень цього закону.

Розділ VI Цивільного процесуального Кодексу визначає процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Згідно з ч. 2 ст. 368 Кодексу, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами є виконавчі листи, які видаються судами за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, та ухвали судів у цивільних та інших справах. Відповідно до цих положень як на виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи, так і на виконання ухвали суду про забезпечення позову відкривається виконавче провадження.

Порядок виконання ухвал суду про забезпечення позову передбачено у статті 153 Кодексу. Положення частини дев'ятої статті 153 Кодексу, відповідно до якого ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, за своїм змістом є відсильним. Відсильний характер окремих положень закону означає, що застосовуватися та реалізовуватися вони можуть виключно за умови використання інших положень цього закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчими документами є виконавчі листи, які видаються судами за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, та ухвали судів у цивільних та інших справах. Відповідно до цих положень як на виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи, так і на виконання ухвали суду про забезпечення позову відкривається виконавче провадження. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником - фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (частини перша, друга статті 8 Закону України «Про виконавче провадження») . Статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження як у разі виконання рішення суду, яким закінчується судовий розгляд справи, так і у разі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Оскільки частиною 9 статті 153 ЦПК України визначено, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно, про що зазначено в ухвалі суду, відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з підстав не набуття ухвалою чинності не ґрунтується на вимогах закону.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірну відмову державного виконавця у примусовому виконанні судової ухвали про забезпечення позову і задовольнив скаргу ОСОБА_2

Посилання апелянта на те, що ухвала про забезпечення позову не зазначена в ст.367 ЦПК України, якою визначений перелік судових рішень, що підлягають негайному виконанню, а тому і не підлягає виконанню до набрання нею законної сили, являються неспроможними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону, зокрема ч.9 ст.153 ЦПК України, яка регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права являються безпідставними.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для її скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 312 п.1, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: