Ухвала суду № 43426316, 03.04.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/242/15-ц

У Х В А Л А

03 квітня 2015 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі : головуючого - судді Крамаренко А.І.,

при секретарі - Корнієнко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави звернувся до суду із вказаним вище позовом.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.п. 5.20 рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року, оскільки відповідно до ст. ст. 3, 17 КАС України даний спір є публічно-правовим.

Заслухавши учасників судового засідання суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

За змістом ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 2 Постанови Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» за змістом частини другої статті ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Крім того, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі оскарженого рішення Бердянської міської ради ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1, яка в подальшому була відчужена на користь ОСОБА_1

Прокурор звертаючись до суду з даним позовом оскаржує правомірність рішення Бердянської міської ради щодо розпорядження земельною ділянкою та правомірність набуття ОСОБА_2, ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, а отже між сторонами виник спір про право власності, що є приватноправовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з рогляду цивільних та кримінальних справ в Постанові №3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Керуючись ст. ст. 11, 207, 293 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Крамаренко