Рішення № 43425539, 25.03.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2301/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Снігирьовій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Красний Лиман Донецької області за участю представника відповідача ОСОБА_1 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 272801,39 грн. та судових витрат в сумі 2728,01 грн.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, просив справу розглянути у його відсутності, а позов задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 272801,39 грн., яка складається з заборгованості по кредиту 3859,64 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку(20.11.2014 року) становить 58666,95 грн., та 214134,44 грн. пені за прострочення виконання зобов»язання, а також судовий збір в сумі 2728,01 грн.

Відповідач та його представник позовні вимоги позивача визнали частково в частині кредитної заборгованості в сумі 904,24 долари США та судових витрат в розмірі 243,60 грн., а в частині стягнення пені в сумі 214134,44 грн. просили відмовити у їх задоволенні у зв»язку з тим, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності, обумовлений законом, відповідач умисно, з метою збільшення штрафних санкцій, не застосовував на протязі більше 2 років жодних засобів для погашення кредитного зобов»язання, що призвело до збільшення суми заборгованості більше ніж в 10 разів.

Вислухавши пояснення сторін та перевіривши надані ними докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.06.2008 року між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № CL-001/170/2008 в розмірі 21000,0 доларів США терміном 7 років зі сплатою за користування кредитом 12,99% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 18.06.2015 року. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : починаючи з 18.06.2008 року(дата оплати першого щомісячного платежу) щомісяця в період сплати, за який приймається період до «18» числа кожного місяця Позичальник повинен надати Банку грошові кошти(щомісячний платіж) у сумі 250,0 доларів США для погашення заборгованості та відсотків за користування кредитом, сума яких нараховується щомісячно відповідно до суми залишку по кредиту(а.с.6-12).

24.02.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем було укладено договір, відповідно до якого банк продав, а позивач купив кредитний портфель, у тому числі і заборгованість відповідача за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № CL-001/170/2008 від 18.06.2008 року станом на 20.11.2014 року складала 3859,64 доларів США по тілу кредиту, та 14087,69 доларів США пені, а всього в гривневому еквіваленті 272801,39 грн.( а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, бо відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема :

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи встановлено, що 18.06.2008 року відповідач ОСОБА_2 отримала у банка кредит у розмірі 21000,0 доларів США, заборгованість по якому 24.02.2012 року придбав позивач, і востаннє сплачувала кредитну заборгованість шляхом реалізації заставного майна 26.06.2012 року в сумі 12600 доларів США, після чого жодного разу не вносила платежів на його погашення, що не заперечує позивача(а.с.9,13,55,100).

Згідно розрахунку позивача з червня місяця 2012 року відповідач свої зобов»язання щодо щомісячного повернення кредиту не виконує, чим порушує умови кредитного договору, викладені в договорі. Тому має з 27.06.2012 року заборгованість за кредитом в розмірі 3859,64 доларів США(а.с.13).

В той же час з наданих АТ «ОТП Банк» копій рахунку з відображення руху коштів по кредитному рахунку відповідача, судом встановлено, що на момент звернення до суду відповідач мала непогашену заборгованість по кредиту в розмірі 904,24 доларів США(а.с.112-187), які свідчать про фактичну заборгованість, бо в наданих банком довідках(а.с.56-59) у відображенні банківської операції по погашенню тіла кредиту за 21.02.2012 року допущена помилка і до довідки замість 270,31 доларів США(а.с.116 зв.) внесена сума 70,31 доларів США(а.с.59), а надані позивачем витяги по вказаному рахунку взагалі суперечать інформації, наданій банком, який і здійснював банківські операції(а.с.68-99).

Тому суд вважає, що фактична заборгованість відповідача по тілу кредита складає 904,24 доларів США.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовні давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою, про захист його цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(частина 4 статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого овбов»язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново(ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Статтею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна(у тому числі і скорочена) позовна давність. Так до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені) застосовується позовна давність у один рік.

Як за загальним так і спеціальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина друга статті 258, частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Строк виконання кожного місячного зобов»язання згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, починається стосовно кожної окремої частини(щомісячного платежу) від дня коли відбулося це порушення(постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 року по справі № 6-116цс 13).

Судом встановлено, що відповідно до договору № CL-001/170/2008 від 18.06.2008 року строк погашення кредиту та процентів по ньому визначено щомісячними платежами дол. 18 числа відповідного місяця. Тобто на момент проведення відповідачем останньої операції по сплаті заборгованості по кредиту 26.06.2012 року позивач достовірно знав про наявність непогашеної заборгованості у відповідача, але до суду звернувся лише у грудні місяці 2014 року(а.с.2,13).

Тому у зв»язку з заявою відповідача про сплив позовної давності, суд приходить до висновку про те, що на момент звернення позивача до суду 02.12.2014 року поза межами такої знаходяться його вимоги про стягнення пені в сумі 214134,44 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесенні рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Однак надана позивачем інформація про те, що на момент звернення до суду відповідач має заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3859,64 доларів США (а.с.13) повністю спростовується інформацією, наданою АТ «ОТП Банк», яка свідчить про те, що така заборгованість складає 904,24 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день розгляду справи по суті становить 21057,80 грн.(а.с.112-187).

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов»язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов»язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов»язку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 статті 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов»язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи, що про порушення зобов»язання відповідачем позивач дізнався ще 26.06.2012 року в момент погашення частини заборгованості шляхом звернення на предмет застави купівлі кредитного портфеля, а до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся лише 02.12.2014 року, тобто після спливу майже 2,5 років після початку порушення зобов»язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру пені, враховуючи засади цивільного законодавства, а саме в частині розумності, справедливості та співмірності, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені безпідставними.

Такого висновку суд дійшов, враховуючи у тому числі висновки Конституційного Суду України, викладені в рішення від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», згідно яких вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинам 1,2 статті 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірі грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов»язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважив Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг(абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положенням законодавства, зокрема, частини другої статті 258 ЦК України, відповідно до якої законодавцем встановлено спеціальну позовну давність до стягнення пені.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов»язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов»язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов»язань позичальниками - фізичними особами.

Враховуючи зазначене позовні вимоги ТОВ «ОТП Факториг Україна» в частині стягнення заборгованості з тіла кредиту і пені та заперечення відповідача про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 20.11.2014 року в розмірі 904,24 доларів США або в гривневому еквіваленті, встановленому НБУ на момент розгляду справи по суті(а.с.210) в сумі 21057,80 грн.(904,24х2328,7844:100), а в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 214134,44 грн. - відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п/п 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2014 року складала 1218 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2728,01 грн.(а.с.1).

Але суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 21057,80 грн. У зв»язку з чим підлягає сплаті судовий збір у сумі 243,60 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.42 Конституції України, ст.ст.253,254,256,261,264,266,267,509,526, 551,611,612,616,627,629,1049,1054 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209-212 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» код ЄДРПОУ 36789421, МФО 300528, в рахунок погашення заборгованості за кредитом на рах. № 2650700333333 в АТ «ОТП Банк» 904(дев"ятсот чотири),24 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає - 21057(двадцять одну тисячу п»ятдесят сім) грн.. 80 коп., та судові витрати в сумі 243(двісті сорок три) грн.. 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд у десятиденний строк з моменту його проголошення.

Суддя