Ухвала суду № 43423959, 02.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Міцнея В.Ф., Лисака І.Н.

при секретарі: Тодоряка Г.Д.

з участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 27 вересня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11225235000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 480 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,5 % річних, з кінцевим терміном повернення 27.09.2028 року.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 27.09.2007 року було укладено договір поруки із поручителем позичальника ОСОБА_4.

Відповідачем ОСОБА_2 було неодноразово порушено умови договору в результаті чого утворився борг, який станом на 10.11.2014 року становить 639694,43 доларів США, який складається із: заборгованості по кредиту -

________________

№ 22ц/794/118/ 2015 р. Головуючий у І інстанції: Данилюк М.І.

Категорія: 19/27 Суддя-доповідач: Владичан А.І.

451261,09 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом-160 076,12 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 5135,28 доларів США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 23221,94 доларів США.

Відповідачам направлялись повідомлення про порушення основного зобов'язання за кредитним договором, але в добровільному порядку свої зобов'язання відповідачі не виконали.

Просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором за №11225235000 укладеного 27 вересня 2007 року та договору поруки №144773 від 27 вересня 2007 року до договору про надання споживчого кредиту в розмірі 639649,43 доларів США, що еквівалентно 9256800,61 гривень; судовий збір в сумі 3654,00 гривень та витрати по розміщенню оголошення в газеті 1290,00 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2014 року позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку суму заборгованості.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішеннями ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом під час прийняття рішення грубо порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, які суд вважав встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про зарахування на рахунок позичальника грошових коштів в розмірі 480000 доларів США.. Також судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення нарахованої пені, оскільки згідно умов п.8.1 договору про надання споживчого кредиту, пеня нараховується виключно на прострочені проценти, починаючи з 32 дня якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачам повідомлення про дострокове повернення кредиту, оскільки дана вимога направляється цінним листом з описом вкладення, який відсутній.

Також вказує, що при нарахуванні пені, як зазначено в довідці банку з 10.11.2013 року по 28.11.2013 року повинен був взяти залишок заборгованості за проценти, перевести в гривневий еквівалент на дату нарахування, та застосувати до цієї суми з урахуванням днів за які нараховується пеня 13% річних. Такий розрахунок потрібно було застосовувати повністю до всіх періодів нарахування пені за прострочення сплати процентів, але судом цього не було взяти до уваги.

Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог банку у зв'язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3, підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що 27 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 480 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,5 % на рік. Взяті на себе зобов'язання відповідачка належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка на день подачі позову нею не сплачена, у зв'язку з чим на підставі статтей 526,530,554,1048,1054 у банку існує право стягнення суми боргу по кредиту як з позичальника так і з поручителя в солідарному порядку.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Відповідно до ст.526, ч. ст.530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. У відповідності до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про зарахування на рахунок позичальника грошових коштів в сумі 480000 доларів США, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10.9. Договору Банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості Позичальника відповідно до вимог НБУ та умов Договору.

Банком на підтвердження отримання коштів згідно п. 1.2.1, п.1.5 договору та наявності заборгованості по договору було надано довідку-розрахунок заборгованості за кредитом.

Жодних доказів того, що сума отриманих позичальником коштів, а також сум сплачених ним коштів не відповідає даному розрахунку ні відповідач, ні його представником надано не було.

Також, факт отримання позичальником коштів підтверджується також і розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 в період з 29.10.2007 року по 15.06. 2011 року сплачувала щомісячні платежі, отже здійснювала погашення кредиторської заборгованості.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в апеляційній карзі на ухвалу суду по справі №2-941/12 (2/727/1437/14) представник відповідача визнав факт отримання відповідачем коштів по даному кредиту.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення нарахованої пені, оскільки згідно умов п.8.1 договору про надання споживчого кредиту, пеня

нараховується виключно на прострочені проценти, починаючи з 32 дня якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до 4.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.1. Договору у випадку порушення зобов'язання Позичальником в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбаченого Договором Банк може нараховувати пеню, позичаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом »факт/360».

Тобто, з умов Договору випливає що, банк розраховує пеню за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, а не на дату виникнення права на нарахування пені.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором здійснена 10.11.2014 року, тобто банк здійснив нарахування пені саме 10.11.2014 року і нарахування пені було здійснено в межах строків позовної давності (п.1ч.2 ст.258 ЦК України). Станом на 10.11.2014 року (до 14.00 ) офіційний обмінний курс НБУ гривні до долара США становив 14,470660000 грн. за 1 дол. США (тобто, банком для розрахунку пені взято офіційний обмінний курс НБУ гривні до валюти заборгованості станом на день нарахування пені).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно з'ясованих обставин, з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2014 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: