Ухвала суду № 43423924, 01.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Заводян К.І., Половінкіної Н.Ю.,

секретаря: Давньої Я.А.

за участю :позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2014, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вартість спірної квартири було визначено на підставі звіту про оцінку майна, виготовленого ПП «ТАЕКСПРЕС-СЕРВІС».

Вважає, що при виготовленні вищевказаного звіту, на підставі якого визначено ціну оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, допущено порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема позивач, як власник спірної квартири, повноважень на замовлення оцінки майна банку не надавав, особисто таку оцінку не замовляв та в його присутності квартира оцінювачем не оглядалась.

З огляду на викладене, вважає, що такими протиправними діями ПАТ КБ «Приватбанк» порушив його права та оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам закону в частині визначення ціни договору, що є його істотною умовою; що на підставі ст. 216 ЦК України, ст. 7

№22ц/794/549/15 Доповідач в І інстанції Піхало Н.В.

Категорія 27 Головуючий: Бреславський О.Г.

Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», як наслідок, відповідачі, які зареєстрували своє місце проживання у оспорюваній квартирі, підлягають зняттю з реєстраційного обліку за вище вказаною адресою.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.04.2014, а також зняти з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зняття з реєстрації - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2015 року та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Вважає, що в ухваленому рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 цього ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірний договір купівлі-продажу квартири між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3, 16.04.2014 укладено банком на підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.12.2012 та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 08.05.2013 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, якими банку надано право на здійснення реалізації предмету іпотеки, квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу цієї квартири ПАТ КБ «Приват Банк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а/с 6, 103-107).

З п.п. 2,3 спірного договору вбачається, що продаж квартири АДРЕСА_1 вчинено за 204465 грн., які ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав від покупця на відповідний розрахунковий рахунок в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.04.2008.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір купівлі-продажу квартири між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3 16.04.2014 укладено банком на підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.12.2012 та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 08.05.2013 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, якими банку надано право на здійснення реалізації предмету іпотеки, квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу цієї квартири ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а/с 6, 103-107); що укладений між сторонами по даній цивільній справі оспорюваний договір купівлі-продажу квартири не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному воловиявленню та внутрішній волі учасників правочину, спрямований на реальне настання правових наслідків; що відсутні, передбачені ст.ст. 203, 215ЦК України, підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Посилання апелянта на те, що банк не мав права на замовлення проведення оцінки майна без згоди власника квартири не заслуговують на увагу, оскільки є безпідставними, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, спірний договір купівлі-продажу квартири між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3 16.04.2014 укладено банком на підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.12.2012 та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 08.05.2013, якими банку надано право на здійснення реалізації предмету іпотеки, квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу цієї квартири ПАТ КБ «Приват Банк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що вказаним рішенням апеляційного суду надано банку право на продаж квартири за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведення якої банком, як іпотекодержателем, замовлено з дотриманням вимог ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні».

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про знаття з реєстрації відповідачів по справі, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції з посилання на ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,308,313 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: