Рішення № 43421069, 01.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2488/15 Справа № 185/9440/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.

суддів - Деркач Н.М., Глущенко Н.Г.,

за участю секретаря - Ялової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 28 березня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 70 993 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27 березня 2015 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 09 лютого 2012 року утворилась заборгованість в сумі 148 128,1 грн., яка складається із наступного: заборгованість за кредитом - 74 455,33 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 23 799,63 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 8874,25 грн.; пеня - 40 998,89 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач передав у заставу автомобіль НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року у розмірі 148 128,1 грн. позивач просить звернути стягнення на цей автомобіль шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ та наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

17 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що в укладеному кредитному договорі немає підпису представника ПАТ КБ "Приватбанк" та не зрозуміло, хто саме виступає від імені банку.

У лютому 2009 року відповідач отримав від банку лист, датований 06 січня 2009 року, зданий на пошту 08 січня 2009 року про підвищення процентної ставки з 9,6% річних до 21 % річних. Лист був направлений за день до набрання чинності 09 січня 2009 року Законом України "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку". Тобто позивач підвищив процентну ставку по договору лише тому, що у майбутньому банк не мав би такої можливості, хоча об'єктивних причин для збільшення процентної ставки банк не мав. Згідно п.6.3.1 договору збільшення процентної ставки можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США. Жоден з показників, якими банк міг би обґрунтувати збільшення процентної ставки більше ніж у два рази, не збільшився вдвічі. На письмову заяву відповідача банк не надав розрахунку орієнтовної вартості кредиту, а також розрахунку збільшення процентної ставки по кредиту на основі подій, які впливають на вартість ресурсів банку. Крім того кредитно-заставний договір підписаний ОСОБА_2 та ТОВ "Автокредит Плюс", позивач ПАТ КБ "Приватбанк" цей договір не підписував. У договорі також не читаються його основні умови, що ставить під сумнів чинність договору.

Тому відповідач ОСОБА_2 просив визнати правочин про підвищення процентної ставки до 21% річних за кредитним договором від 28 березня 2008 року неукладеним, визнати дії ПАТ КБ "Приватбанк" щодо зміни в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором протиправними та незаконними, визнати односторонню зміну ПАТ "КБ "Приватбанк" процентної ставки за кредитним договором нікчемною, визнати недійсним кредитний договір, виключити його зі списку неплатників у Бюро кредитних історій.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Судові витрати за первісним позовом покладено на позивача.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнаний частково недійсним кредитно-заставний договір від 28 березня 2008 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 в частині забезпечення виконання зобов'язань позичальника заставою, предметом якої є автомобіль НОМЕР_1.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто із ПАТ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 243,6 грн.

Не погодившись із рішенням суду, товариство подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд не врахував обставини у справі, наявність заборгованості позичальника, а також вимог законодавства, які діяли на час укладення кредитного договору. Тому просить скасувати рішення суду, задовольнити позов товариства, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд не врахував обставини у справі, а також вимог чинного законодавства щодо порядку укладення кредитно заставного договору, а тому просив змінити рішення суду в частині та задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, скасувавши рішення суду частково із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Приватбанк" та частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 28 березня 2008 року був укладений кредитно-заставний договір з метою придбання позичальником автомобіля Шевроле державний номер НОМЕР_1, який є предметом застави (а.с.10-27).

Укладаючи кредитний договір, сторони не позбавлені права в цьому ж договорі передбачити умови щодо забезпечення зобов'язання боржника заставою. Однак у випадках, коли предметом застави є транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством (статті 13, 14 Закону України "Про заставу"). Отже, якщо умови щодо застави транспортного засобу передбачені у кредитному договорі, то цей договір має бути нотаріально посвідчений. У протилежному випадку умови договору щодо застави слід визнавати недійсними.

За змістом ст.585 ЦК України, у разі недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення договору застави, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню право застави не виникає.

Тому позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" щодо звернення стягнення на предмет застави - автомобіль НОМЕР_1 суд вважав такими, що не підлягають задоволенню.

У зустрічному позові ОСОБА_2 зазначив, що на його думку кредитно-заставний договір від 28 березня 2008 року має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Тобто зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з письмового заперечення ОСОБА_2 проти позову (а.с.133-136), відповідач не заперечував факту отримання ним кредиту у розмірі 70 993 грн. для придбання автомобіля 28 березня 2008 року з процентною ставкою на залишок по кредиту 9,6% та здійснення платежів на погашення кредиту згідно графіка. Відповідач не заперечував того факту, що має заборгованість за кредитним договором та готовий її сплачувати, але на тих умовах, на яких було укладено договір.

Тому підстав для визнання недійсним договору від 28 березня 2008 року в цілому суд не знайшов.

Але в частині забезпечення виконання зобов'язань позичальника заставою, предметом якої є автомобіль НОМЕР_1, суд вважав необхідним визнати договір недійсним через відсутність нотаріального посвідчення.

Як передбачено пунктом 6.3.1 договору від 28 березня 2008 року, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.

06 січня 2009 року на адресу ОСОБА_2 був направлений лист ПАТ "КБ "Приватбанк" (а.с.160), яким позичальника було повідомлено про те, що починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором від 28 березня 2008 року складатиме 21% на рік. У разі незгоди зі зміненими умовами кредитування ОСОБА_2 запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року надати письмове повідомлення про свою незгоду та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

ОСОБА_2 у лютому 2009 року надіслав до банку лист про свою незгоду зі зміненою процентною ставкою (а.с.161) оскільки це підвищення є необґрунтованим та порушує вимоги чинного законодавства, однак не погасив заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Таким чином змінена процентна ставка почала діяти із 01 лютого 2009 року.

За змістом ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

ОСОБА_2 довідався про односторонню зміну ПАТ "КБ "Приватбанк" процентної ставки за кредитним договором у лютому 2009 року, а з позовною заявою про визнання недійсною зміни ПАТ КБ "Приватбанк" в односторонньому порядку процентної ставки за кредитно-заставним договором від 28.03.2008 року та встановлення розміру відсоткової ставки 21% на рік звернувся лише у листопаді 2014 року з пропущенням трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за наявності заяви представника банку про застосування строку позовної давності.

Обставин, що могли бути підставою для зупинення або переривання перебігу позовної давності у судовому засіданні не встановлено.

Тому в частині визнання недійсною зміни ПАТ КБ "Приватбанк" в односторонньому порядку процентної ставки за кредитно-заставним договором від 28 березня 2008 року у задоволенні зустрічного позову суд відмовив у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Вимоги зустрічної позовної заяви щодо визнання протиправними та незаконними дій ПАТ КБ "Приватбанк", визнання неукладеним правочину про підвищення процентної ставки, виключення позичальника зі списку неплатників у Бюро кредитних історій суд не задовольнив, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст.16 ЦК України.

Судові витрати за первісним позовом суд поклав на позивача.

Судові витрати на сплату судового збору за зустрічним позовом в сумі 243,6 грн. суд стягнув із ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України.

Але із висновками суду щодо відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк", та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 погодитися не можна, оскільки вони зроблені із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог частин 6 та 7 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Кредитно-заставний договір від 28 березня 2008 року не був нотаріально посвідчений сторонами, оскільки на час його укладення редакція ст.13 Закону України "Про заставу" не передбачала обов'язковість нотаріального посвідчення договорів застави транспортних засобів, а тому висновок суду про те, що право застави не виникло, суперечить ч.1 ст.585 ЦК України, яка передбачає право виникнення застави із моменту укладення договору.

За таких обставин та вимог законодавства наявні підстави для звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває в заставі ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до договору, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" із укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Таке рішення не буде суперечити вимогам ст.20 Закону України "Про заставу".

Оскільки на час укладення кредитно-заставного договору від 28 березня 2008 року, редакція ст.13 Закону України "Про заставу" не передбачала обов'язковість нотаріального посвідчення договорів застави транспортних засобів, а тому суперечить вимогам закону висновок суду про те, що в частині забезпечення виконання зобов'язань позичальника заставою, предметом якої є автомобіль НОМЕР_1, договір слід визнати недійсним через відсутність нотаріального посвідчення. За таких обставин відсутні підстави для задоволення зустрічного позову в цій частині.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про повне визнання спірного договору недійсним, оскільки його доводи суперечать вимогам чинного законодавства та обставинам у справі.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не заперечував факту отримання ним кредиту у розмірі 70 993 грн. для придбання автомобіля 28 березня 2008 року з процентною ставкою на залишок по кредиту 9,6% та здійснення платежів на погашення кредиту згідно графіка. Відповідач не заперечував того факту, що має заборгованість за кредитним договором та готовий її сплачувати, але на тих умовах, на яких було укладено договір.

Тому підстав для визнання недійсним договору від 28 березня 2008 року в цілому суд не знайшов.

Суд врахував умови пункту 6.3.1 договору від 28 березня 2008 року, щодо дій банку в частині зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, а також факти того, що 06 січня 2009 року на адресу ОСОБА_2 був направлений лист ПАТ "КБ "Приватбанк", на який ОСОБА_2 у лютому 2009 року надіслав до банку лист про свою незгоду зі зміненою процентною ставкою, але не погасив заборгованість за договором у повному обсязі.

Таким чином змінена процентна ставка почала діяти з 01 лютого 2009 року.

Суд врахував, що ОСОБА_2 довідався про односторонню зміну ПАТ "КБ "Приватбанк" процентної ставки за кредитним договором у лютому 2009 року, а з позовною заявою про визнання недійсною зміни ПАТ КБ "Приватбанк" в односторонньому порядку процентної ставки за договором та встановлення розміру відсоткової ставки 21% на рік звернувся лише у листопаді 2014 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за наявності заяви представника позивача про застосування строку позовної давності.

Обставин, що могли бути підставою для зупинення або переривання перебігу позовної давності у судовому засіданні не встановлено.

Банк під час розгляду справи у суді першої інстанції заявляв вимоги про застосування строків позовної давності, а тому рішення суду відповідає вимогам ст.261, частин 3 та 4 ст.267 ЦК України.

Вимоги зустрічної позовної заяви щодо визнання протиправними та незаконними дій ПАТ КБ "Приватбанк", визнання неукладеним правочину про підвищення процентної ставки, виключення позичальника зі списку неплатників у Бюро кредитних історій не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст.16 ЦК України.

Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають вимогам законодавства та не спростовані належними та достовірними доказами, відповідно до приписів ст.ст. 57-60,64 ЦПК України. У зв'язку із чим не підлягає стягненню із товариства на користь ОСОБА_2 і сума судового збору.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково, відповідно до вимог ст.ст. 308,309 ЦПК України.

На підставі ст.88 ЦПК України із врахуванням задоволених позовних вимог товариства, на користь ПАТ КБ "ПриватБанк із ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2221 грн. 92 коп. (1481,28 грн. + 740,64 грн.), згідно квитанцій (а.с.2, 214).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, а також в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання частково недійсним кредитно-заставного договору в частині забезпечення виконання зобов'язань позичальника заставою та стягнення із ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судових витрат..

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN81AR100130092 від 25.03.2008 року, яка станом на 09.02.2012 року становить 148128,10 грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль CHEVROLET AVEO, рік випуску 2008, тип ТЗ: SF69Y, реєстраційний номер: НОМЕР_1, який на праві власності належить відповідачеві ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 2221 грн. 92 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору недійсним відмовити.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів із моменту проголошення.

Судді: