Рішення № 43419193, 26.03.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6571/14-ц

Провадження № 2/210/613/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" березня 2015 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Лейбенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2014 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся представник позивача із вищеназваним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 листопада 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» в особі «Миколаївської регіональної дирекції» філії ВАТ «СТ «Гарантія», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір серія BE №7892767 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого забезпеченим транспортним засобом визнано автомобіль «ГАЗ 33023-212 СПГ», д.н.з. НОМЕР_3. Строк дії договору з 19 листопада 2010 року по 18 листопада 2011 року. У відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» було перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія». Державну реєстрацію змін до установчих документів було проведено 20 червня 2011 року. 16 грудня 2010 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ПАТ «АК «Промінвестбанк» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №ЦО-05-006731, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2. 11 лютого 2011 року в м. Кривий Ріг відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ГАЗ 33023-212 СПГ», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2. Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 9 березня 2011 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. 15 лютого 2011 року ПАТ «АК «Промінвестбанк» звернувся до ПрАТ «СТ «Іллічівське» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. На підставі звіту №25-02-11-3 від 14 березня 2011 року з визначення вартості матеріального збитку та рахунку №КС00001339 від 28 лютого 2011 року було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику. На підставі вищевказаних документів ПрАТ «СТ «Іллічівське» здійснило виплату ПАТ «АК «Промінвестбанк» страхового відшкодування в розмірі 2986,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3570 від 26 квітня 2011 року. Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином до ПрАТ «СТ «Іллічівське» перейшло право вимоги на відшкодування збитків. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застраховано у ПрАТ «СТ «Гарантія», то ПрАТ «СТ «Іллічівське» з моменту сплати страхового відшкодування набуло право зворотної вимоги до ПрАТ «СТ «Гарантія». 05 березня 2012 року на адресу ПрАТ «СТ «Гарантія» надійшла регрес на вимога від ПрАТ «СТ «Іллічівське». 21 лютого 2013 року ПрАТ «СТ «Гарантія» на підставі страхового акту №Р158 сплатило на користь ПрАТ «СК «Іллічівське» 2476,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 21 лютого 2013 року. До ПрАТ «СТ «Гарантія» повідомлення про подію від ОСОБА_2 не надходило. 16 червня 2013 року ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу. Відповіді на дану вимогу від ОСОБА_2 не надходило. На підставі вищевикладеного у Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» після виплати страхового відшкодування виникло право регресної вимоги до ОСОБА_2 в сумі 2476,07 грн. На підставі вищевикладеного просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача до зали суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач до зали суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України. Суд, приймаючи до уваги вимоги ч.1 ст.157 ЦПК України, зі згоди представника позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Так, відповідно до положень ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до ст.60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Під час розгляду справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність взаємний зв'язок доказів у сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Однак, відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно зі ст.1.6 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.п.33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше 3-х робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до ст.38 цього Закону, страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Крім того, при дослідженні матеріалів справи, судом було встановлено наступні факти.

Так, 01 листопада 2010 року між ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» в особі «Миколаївської регіональної дирекції» філії ВАТ «СТ «Гарантія», як страховиком, та відповідачем ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір серія BE №7892767 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого забезпеченим транспортним засобом визнано автомобіль «ГАЗ 33023-212 СПГ», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.5). Строк дії договору з 19 листопада 2010 року по 18 листопада 2011 року. 16 грудня 2010 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ПАТ «АК «Промінвестбанк» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №ЦО-05-006731, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.7-10). 11 лютого 2011 року в м. Кривий Ріг відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ГАЗ 33023-212 СПГ», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2. Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 березня 2011 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.6). 15 лютого 2011 року ПАТ «АК «Промінвестбанк» звернувся до ПрАТ «СТ «Іллічівське» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.13). На підставі звіту №25-02-11-3 від 14 березня 2011 року з визначення вартості матеріального збитку та рахунку №КС00001339 від 28 лютого 2011 року було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику (а.с.14). На підставі вищевказаних документів ПрАТ «СТ «Іллічівське» здійснило виплату ПАТ «АК «Промінвестбанк» страхового відшкодування в розмірі 2986,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3570 від 26 квітня 2011 року (а.с.12). 21 лютого 2013 року ПрАТ «СТ «Гарантія» на підставі страхового акту №Р158 (а.с.11) сплатило на користь ПрАТ «СК «Іллічівське» 2476,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №138 від 21 лютого 2013 року (а.с.15). З довідки директора департаменту врегулювання страхових випадків ПрАТ «СТ «Гарантія» Кириченко І.В. від 13 березня 2012 року вбачається, що в період з 11 лютого 2011 року по 20 лютого 2011 року до ПрАТ «СТ «Гарантія» від відповідача ОСОБА_2 не надходило повідомлень про ДТП, яке сталося 11 лютого 2011 року (а.с.30).

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що знайшли своє підтвердження при розгляді даної справи, а Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» після виплати страхового відшкодування набуло права регресної вимоги до ОСОБА_2 в сумі 2476,07 грн.

Крім того, на підставі ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі, а саме: судовий збір в сумі 243,60 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення (а.с.1).

За таких обставин суд, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 208-215, 294 ЦПК України, ст.ст.1191 ЦК України, Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (п/р №26507010031815 в АТ «Укрексімбанк», код 14229456, МФО 322313, місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3) в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 2 476,07 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (п/р №26507010031815 в АТ «Укрексімбанк», код 14229456, МФО 322313, місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3) судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст.ст.231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та вразі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н. Ю. Вікторович