Ухвала суду № 43413620, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 березня 2015 року м. Київ В/800/1639/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Веденяпіна О.А. (судді-доповідача),

Голубєвої Г.К., Зайцева М.П., Олендера І.Я., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши заяву Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі № 826/4492/14

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації) «Київреклама»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування вимоги,

в с т а н о в и в :

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року, якою касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року скасовано.

Прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року № К/800/52601/13.

Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне застосування одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, що відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

Однак, як вбачається зі змісту поданих судових рішень, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників у допуску до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі № 826/4492/14 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації) «Київреклама» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування вимоги.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді О.А. Веденяпін

Г.К. Голубєва

М.П. Зайцев

І.Я. Олендер

Ю.І. Цвіркун