Ухвала суду № 43413449, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 березня 2015 року м. Київ В/800/1606/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року

у справі № 808/3194/13-а (К/800/9713/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року в названій справі.

Відповідно до ст. 2391 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень подається до Верховного суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом ст. 2392 та ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року у справі № 2а-18701/11/2670 (К/800/44495/13), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2012 року у справі № 2а-6244/10/1270 (К/9991/28974/11), копію постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 року, в яких, на його думку, згадані норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права судових рішень Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2012 року справа по суті не вирішувалась, а направлялась на новий розгляд до суду першої інстанції.

Слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд виключає можливість формулювання судом касаційної інстанції остаточної правової позиції у справі, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи. Водночас, неповне встановлення обставин справи виключає можливість ствердження того факту, що матеріальні норми були по-різному застосовані саме в подібних відносинах, оскільки зміст цих відносин у такому разі не є остаточно встановленим.

Щодо наданої заявником копії постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 року, то вона не належить до судових рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

З огляду на наведене, керуючись статтями 236-239, 239-1, 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року у справі № 808/3194/13-а (К/800/9713/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ПідписІ.О. БухтіяроваСудді О.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев ПідписН.Є Маринчак ПідписМ.О. Федоров