Ухвала суду № 43413119, 01.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 р.Справа № 818/25/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Савченка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі №818/25/15

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці Головного управління Державної фіскальної служби України

про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просила стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки виконання рішення суду про поновлення її на посаді за період з 30.03.2010 року по 05.11.2012 р. в загальній сумі 77149,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року у справі № 2-а-637/10/1870, що набрало законної сили, позивача поновлено на посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці. У вказаній частині судове рішення допущене до негайного виконання, проте фактично було виконано відповідачем лише 05.11.2012 року. Середній заробіток за період затримки поновлення на посаді позивачу виплачено не було. На підставі викладеного, в зв'язку з тим, що відповідачем не було в добровільному порядку сплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суді із даним позовом про стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Сумської митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду про поновлення на посаді від 29.03.2010 року по справі №2а-637/10/1870 за період з 30.03.2010 року по 05.11.2012 року в загальній сумі 77149,7 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому факту, що позивач вже звертався до суду із вказаними позовними вимогами, за наслідками розгляду яких, були ухвалені відповідні судові рішення.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні позивач заперечувала проти апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні змінив апеляційні вимоги та просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким закрити провадження по справі з посиланням на обставини, викладені у клопотанні від 26.02.2015 року (вих. 10/74), що надійшло до суду першої інстанції 27.02.2015 року (а.с. 196-199).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 1997 року працювала в митних органах, на посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці з 2004 року.

17.11.2009 року головою Державної митної служби видано наказ № 2046-к про припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 в зв'язку з порушенням присяги державного службовця, що полягало у несумлінному виконання службових обов'язків та призвело до порушення службової дисципліни.

На підставі вищевказаного наказу, начальником Сумської митниці 17.11.2009 року видано наказ №268-К про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора з охорони праці.

Не погоджуючись із правомірністю звільнення, позивач звернулась до суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України України від 17.11.2009 року № 2046-к "Про припинення перебування на державній службі".

Визнано протиправним та скасовано наказ Сумської митниці Державної митної служби України №268-к від 17.11.2009 року "Про звільнення ОСОБА_1."

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці Державної митної служби України.

Стягнуто з Сумської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 17.11.2009 року по день винесення судом постанови про поновлення на роботі в сумі 11581 грн. 57 коп.

Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Державної митної служби України, Сумської митниці Державної митної служби України, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року по справі №2а-637/10/1870 залишено без змін.

Відповідно до наказів Державної митної служби України №2513-к від 02.11.2012 року та Сумської митниці №920-к від 05.11.2012 р., що були видані на виконання рішення суду, вказано, що позивач поновлюється на посаді головного інспектора з охорони праці та фактично повинна приступити до виконання посадових обов'язків 05.11.2012 року (а.с. 9-10).

Згідно трудової книжки вбачається, що позивач працювала в Сумській митниці і була звільнена із займаної посади головного інспектора праці 17.11.2009 року відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Державну службу". Згідно запису № 22 в трудовій книжці позивачки від 05.11.2012р. запис № 21 визнано недійсним і ОСОБА_1 поновлена на посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці з 18.11.2009 р. Інші записи за період з дня звільнення (17.11.2009 року) до дня поновлення на посаді (05.11.2012 року) відсутні (а.с. 12-13).

Судом першої інстанції встановлено, що середній заробіток за один місяць згідно рішення суду був виплачений позивачу лише 22.07.2012 року. Середній заробіток за період затримки поновлення на посаді позивачу виплачено не було.

На підставі викладеного, в зв'язку з тим, що відповідачем не було в добровільному порядку сплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суді із даним позовом про стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі лише 05.11.2012 року, то має право також на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 Кодексу законів про працю України).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р. у справі № 2-а-637/10/1870 про поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Також, відповідно до ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі -Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Варто зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що оскільки на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі лише 05.11.2012 року, то має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Беручі до уваги, що розмір середньоденного заробітку позивача складає 127,10 грн., що встановлено в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р. по справі №2а-637/10/1870, та період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на раніше займаній посаді, з 30.03.2010 по 05.11.2012 року (всього 651 робочий день), колегія суддів дійшла висновку, що сума коштів що підлягає стягненню на користь позивача складає 77149,70 грн.

Посилання апелянта на той факт, що позивач вже звертався до суду із вказаними позовними вимогами, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, в якості наявності спору між цими ж сторонами і з цього предмету, відповідач посилається на рішення судів по справами №2а-1870/5109/12 та №2а-1870/8984/12.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року по справі №2а-1870/8984/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2015 року, закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Сумської митниці про стягнення коштів в сумі 70491,31 грн. за період з 30.03.2012р. по 04.11.2012р. - за час затримки виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці Державної митної служби.

В якості підстав для закриття провадження по справі, суд послався на наявність рішення суду між тими ж сторонами та з того ж самого предмету, а саме постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року по справі №2а-1870/5109/12, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Державної митної служби України, Сумської митниці про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Разом з тим, як вбачається із вказаного судового рішення, відмова в задоволенні позову була мотивована не відсутністю права позивачки на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а в зв'язку з тим, що "станом на день пред'явлення даного позову, яким є 11.06.2012 року, позивач на посаді поновлена не була, то питання стягнення компенсації заробітку, втраченого у зв'язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на роботі поставлено нею на вирішення суду передчасно".

На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року по справі №818/25/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі №818/25/15 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці Головного управління Державної фіскальної служби України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 03.04.2015 р.