Ухвала суду № 43412821, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5893/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування положення податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.02.2014 №0000131701 в частині стягнення 214 559,75 грн., у тому числі: 171 511,80 грн. - податкове зобов'язання з податку на прибуток та 42 877,95 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 179.1 статті 179 та підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 164.1, 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 139.1.9 статті 139, пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України.

Так за висновками податкового органу ОСОБА_2 отримувала дохід за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, проте декларації про отримані доходи до податкового органу не подавала, податок з доходу фізичних осіб-підприємців нею не нараховувався та не сплачувався до бюджету за 2011-2012 роки у розмірі 211 923,41 грн.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 30.01.2014 №664/26-58-17-01-17-2511119545, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 №0000131701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у сумі 265 244,26 грн., у тому числі: 211 923,41 грн. - основний платіж, 53 320,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач заперечує законність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача в частині донарахувань податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2011 рік у розмірі 214 559,75 грн., у зв'язку з чим звернулася до суду з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Підпунктом 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

- обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

- зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;

- повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

Отже, з аналізу норм чинного законодавства випливає, що об'єкт оподаткування виникає у платника податків лише при подальшому відчуженні такого інвестиційного активу і тоді до інвестиційного прибутку, отриманого від такого відчуження, виходячи з положень пп. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 ПК України, враховується вартість інвестиційного активу, виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Водночас, п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Як свідчать матеріали даної справи, сторонами у спірних правовідносинах не оспорюється сам факт придбання позивачем у громадянина ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВ «Укрпостач» (код ЕДРПОУ 32524262) за договором № 422 від 09.06.2010 року, нотаріально посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г.Д. (а.с.84-86). Даний спір виник через відсутність платіжних доручень, квитанцій та будь-яких інших розрахункових документів, які б підтверджували сплату позивачем на користь громадянина ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 1010000,00 грн. З цих підстав відповідач не визнає витрати, понесені ОСОБА_2 як такі, що мають враховуватися при розрахунку інвестиційного прибутку.

Так в своїх запереченнях відповідач посилається на норми статті 9 Закону України вiд 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що основною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є наявність первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги дані твердження податкового органу, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Крім того, слід також зауважити, що даний закон не регламентує ведення обліку готівки при розрахункових операцій між двома фізичними особами, які не є суб'єктами господарської діяльності.

Водночас, як свідчать матеріали даної справи, листом від 22.01.2014р вх.№747 громадянин ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) підтвердив той факт, що 09.06.2010 між ним та громадянкою ОСОБА_2 було укладено договір купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Укрпостач» (код ЕДРПОУ 32524262), за яким ОСОБА_3 продав свою частку в статутному капіталі Товариства розміром 1010000,00 грн, що склала 100% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до пункту 6 Договору №422 від 09.06.2010 року «Ціна корпоративних прав, що продаються згідно цього договору, за домовленістю Сторін складає 1010000 (один мільйон десять тисяч) гривень 00 копійок, яку ОСОБА_3 «ПРОДАВЕЦЬ» та ОСОБА_2 «ПОКУПЕЦЬ» вважають вигідною для себе… Ця сума грошей повністю сплачена «ПОКУПЦЕМ» і отримана «ПРОДАВЦЕМ» особисто до підписання цього договору. Сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків».

Отже письмове підтвердження ОСОБА_3 факту отримання ним коштів, про що також зазначено у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу, є вагомим доказом фактичних витрат позивача.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», починаючи з 01.09.2013 р. встановлено такі обмеження щодо готівкових розрахунків - гранична сума розрахунків готівкою фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, становить 150 000 грн.

Проте на момент виникнення спірних правовідносин не існувало жодних обмежень стосовно готівкових розрахунків між двома фізичними особами ані щодо граничної суми готівки, ані щодо документів (їх виду, порядку оформлення), які могли б підтверджувати сплату готівкових коштів.

При цьому, сама по собі інформація про відсутність відомостей подання громадянином ОСОБА_3 декларації про одержані ним доходи за 2010 рік, що була отримана з баз даних ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, на думку колегії суддів, не може впливати на відповідальність позивача за дії третіх сторін, оскільки, як було зазначено вище, ОСОБА_3 в своєму листі від 22.01.2014р вх.№747 підтвердив факт отримання ним грошових коштів.

В подальшому, як свідчать матеріали даної справи, позивачем було відчужено корпоративні права на адресу ТОВ «ІК»Укркапітал» (ЕДРПОУ 32706734) згідно договору купівлі продажу частки у статутному капіталі №699 від 02.09.2010р з ціною корпоративних прав 1010000,00 грн., що було визнано доходом. Дана обставина сторонами не заперечується. В матеріалах справи міститься банківська виписка з рахунку №26202735043650 в АТ «Брокбізнесбанк», відповідно до якої 25.10.2011 р. було здійснено оплату.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваного податкове повідомлення-рішення відповідача №0000131701 від 21.02.2014р. в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2011 рік у розмірі 214 559,75 грн., у тому числі: 171 511,80 грн. - основний платіж та 42 877,95 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 23.02.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.