Постанова № 43412779, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/8973/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Пром» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Пром»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Еко Пром» у липні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо призначення, проведення та оформлення результатів позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003602201 від 03.12.2013 за формою «Р», прийняте ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі Акту № 838/2201/35269887 від 06 листопада 2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003612201 від 03.12.2013 за формою «Р», прийняте ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі Акту № 838/2201/35269887 від 06 листопада 2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 17.10.2013 по 23.10.2013 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 838/2201/35269887 від 06.11.2013.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про протиправність дій податкового органу щодо призначення, проведення та оформлення результатів перевірки.

Спростовуючи доводи апелянта суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податкові органи, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2 ст. 81 ПК України).

Таким чином на податковий орган законом покладено обов'язок проведення перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податковим законодавством податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства в порядку визначеному законом, які оформлюються наказами на їх проведення.

При цьому платник податків має право відмовитись від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та не заперечується відповідачем, наказ на проведення перевірки з направленням було отримано представнику за довіреністю ТОВ «Еко Пром» Счасливцевій Г.О. Перевірку проведено з відома директора підприємства.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган мав законні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яку було здійснено з дотриманням вимог та у порядку, визначеному законом.

Окрім того колегія суддів зауважує, що позивач не скористався своїм правом щодо недопуску посадових осіб контролюючої органу до проведення перевірки, якщо вважав її незаконною та безпідставною, що свідчить про фактичне погодження останнього з її проведенням. В даному випадку права платника податків можуть бути порушені лише наслідками проведення такої перевірки.

Щодо самих наслідків перевірки суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі акту перевірки відповідачем 03 грудня 2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003602201, яким ТОВ «Еко Пром» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1458280,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 729140,00 грн. та № 0003612201, яким ТОВ «Еко Пром» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 372796,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 186398,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Еко Пром» з ТОВ «Неометпром», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток у сумі 1458280,00 грн. та завищено податковий кредит на суму 372796,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Еко Пром» та ТОВ «Неометпром» було укладено договори про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (№ 0101/9 від 01.01.2012, № 0102/10 від 01.02.2012, № 0103/11 від 01.03.2012, № 0204/12 від 02.04.2012, № 0305/13 від 03.05.2012, № 0106/14 від 01.06.2012, № 0107/15 від 01.07.2012, № 0108/16 від 01.08.2012, № 0109/17 від 01.09.2012).

На виконання вказаних договорів були виписані акти на проведення робіт, податкові накладні, а також проведено оплату послуг, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується податковим органом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

При цьому суд зазначає, що на підставі договорів оренди № 12а від 01.08.2011 та № 02 а від 01.03.2013, укладених з ТОВ «Автотрансоффер» та «Рент А» відповідно, позивач використовує у власній господарській діяльності виробничі потужності та складські приміщення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Неометпром» не мало можливості надати позивачу вказані в первинних документах послуги, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2013 у справі № 904/1143/13-г порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Неометпром», при цьому вже 25.02.2013 підприємство визнано банкрутом, що на думку суду першої інстанції, ставить під сумнів факт реальності здійснення останнім господарських операцій.

Суд першої інстанції також зазначив, що згідно з інформацією, наданої центральним сервером бази даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, станом на 01.08.2014 ТОВ «Неометпром» не має зареєстрованих транспортних засобів, крім того у підприємства відсутні достатні трудові ресурси.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Неометпром» було зареєстроване, як платник ПДВ, надавало контролюючому органу податкову звітність щодо господарської діяльності за 2012 рік, мало ліцензії на здійснення таких видів господарської діяльності, як заготівля, переробка металобрухту кольорових та чорних металів, збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних), тобто було повноцінним суб'єктом господарських правовідносин, що не заперечується відповідачем та не спростовується жодними належними та достатніми доказами.

Щодо відсутності у ТОВ «Неометпром» зареєстрованих транспортних засобів та недостатня, за висновком суду першої інстанції, кількість працівників на підприємстві, суд апеляційної інстанції зазначає, що ані податковим органом, ані судом першої інстанції, фактично первинні документи, які знаходились у ТОВ «Неометпром», не досліджувалися, а тому твердження суду першої інстанції щодо неможливості даного платника податків здійснювати господарську діяльність з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Окрім того колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Посилання суду першої інстанції на постанову Кіровоського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2013 в адміністративній справі № 203/8349/13-п, якою ОСОБА_2 (керівника ТОВ «Еко Пром») визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а саме порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій ТОВ «Еко Пром», суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Встановлення судовим рішенням факту порушення керівником суб'єкта господарювання порядку ведення податкового обліку не може вважатися беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність здійснення самим платником податків певних господарських операцій та жодним чином не впливає на їх реальність.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення ТОВ «Еко Пром» господарських операцій з ТОВ «Неометпром» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування та віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, що, в свою чергу, свідчить про протиправність винесених 03 грудня 2013 року відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0003602201 та № 0003612201.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Пром» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року в адміністративній справі № 804/8973/14 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Пром» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003602201 та № 0003612201 від 03 грудня 2013 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 02 квітня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова