Ухвала суду № 43412758, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/18017/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «ВЕРЛАЙН»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ВЕРЛАЙН» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000552201 від 15.10.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «ВЕРЛАЙН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 225-22.01-36877423 від 10.10.2014.

Перевіркою встановлено порушення ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік, на загальну суму 575141 грн.

Вказаного висновку податковий орган дійшов на підставі встановлених під час перевірки обставин щодо зазначення в первинних бухгалтерських документах в колонці «номенклатура» товару зазначено види 13, 13К, … 500, ..510К і т.п. з іншим тонажом та вартістю. Крім того аналізом співставлення придбаного та в подальшому реалізованого металобрухту встановлено, що в порушення пп. 135.5.4 Податкового кодексу України підприємством реалізовано деяких видів металобрухту більше чим придбавалося.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552201 від 15.10.2014, згідно з яким ПП «ВЕРЛАЙН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 862712 грн., у тому числі: 575141 грн. - за основним платежем, 287571 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «ЮПІТ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів за видами та підвидами, передбаченими ДСТУ 4121-2002, від 29.11.2012 № 29112012.

За умовами договору поставка товару здійснюється відповідно до Специфікацій, в яких зазначається найменування, кількість, ціна, вартість, якість та строки поставки. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP - майданчик покупця, відповідно до умов Інкотермс 2010.

Актом погоджень, складеним сторонами відповідно до умов договору, визначено найменування та умовний внутрішній ідентифікатор товару, що є предметом поставки, а саме: вид № 500 та № 13.

Специфікаціями визначено найменування товару, що придбано: зокрема брухт чорних металів (вид № 500), брухт чорних металів (вид № 13), брухт чорних металів (вид № 4).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано, судом досліджено: видаткові та податкові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортні накладні, банківські виписки, які підтверджують оплату придбаного товару.

Крім того, відповідно до приписів Закону України «Про металобрухт», ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових та чорних металів, ДСТУ 4121-2002 «Метали чорни вторинні», до кожної партії поставленого товару позивачем було складено Акти про джерело походження металів чорних (вторинних) та Посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних).

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначений договір не було визнано недійсним в судовому порядку.

Подальша реалізація придбаного товару відбулася на підставі договору поставки № 987 від 26.12.2012, укладеного між ПП «ВЕРЛАЙН» (постачальник) та ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський втормет» (покупець), реальній виконання якого також підтверджена належно складеними первинними документами.

Спростовуючи висновки податкового органу щодо не здійснення платником податків декларування доходів від реалізації металобрухту виду 13Б та 13К, позивач зазначив, що протягом перевіряємого періоду позивачем придбано та реалізовано металобрухт за визначеними видами № 13 та № 500, а літерні приписи «Б» та «К» не є зміною виду металобрухту, а лише умовними позначеннями з метою оптимізації внутрішнього логістичного обліку та планування. Зокрема, при оформленні первинних документів за умовами договору придбання металобрухту виду № 13 застосовано умовний буквений ідентифікатор «П», що погоджений з продавцем металобрухту в договірному порядку, при подальшій реалізації цього ж виду металобрухту на вимогу покупця зазначені інші умовні позначки «К» та «Б».

Дані пояснення підтверджуються наказом №1/12-ПО від 30.12.2011, яким затверджено облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ПП «ВЕРЛАЙН», та яким, зокрема, визначено, що при здійсненні підприємством господарських операцій, пов'язаних з купівлею та реалізацією металобрухту, за необхідності може здійснюватись застосування умовних буквених ідентифікаторів при оформленні первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій з металобрухтом, з метою оптимізації та планування закупівельно-збутової логістики підприємства або у відповідності до погоджених з контрагентом підприємства критеріїв; зазначення буквених ідентифікаторів є умовним та не змінює змісту та сутності господарських операцій із заготівлі та подальшого постачання товару, назва якого визначається та класифікується відповідно до числового позначення виджу металобрухту, а також листом ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський втормет» від 03.01.2013 за № 08/06/1, який є невід'ємною частиною договору поставки № 987.

Пунктом 4.8. ДСТУ 4121-2002 передбачено, що додаткові вимоги до металобрухту та показники якості, які не нормує цей стандарт, можна встановлювати за домовленістю між споживачем та постачальником металобрухту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності встановлення позивачем порядку застосування при веденні власного бухгалтерського обліку вказаних буквених ідентифікаторів (позначень) після назви одного виду металобрухту, що придбавався та в подальшому постачався контрагентам, як частину власної облікової політики та системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку й контролю господарських операцій, з урахуванням особливостей своєї діяльності, як спеціалізованого підприємства в сфері роботи з металобрухтом.

Щодо доводів апелянта про невідповідність кількості придбаного та реалізованого металобрухту, суд апеляційної інстанції встановив, що під час перевірки податковим органом не було перевірено залишок металобрухту, який обліковувався на складах позивача внаслідок придбання у періодах, які передували тому, що перевірявся. Вказаний недолік був самостійно усунений податковим органом при проведенні повторної перевірки в результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, що не спростовувалося представником податкового органу під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року в адміністративній справі № 804/18017/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 02 квітня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова