Ухвала суду № 43412729, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/8103/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний Дім» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Молочний Дім» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати протиправним дії Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровська області щодо порушення строків винесення податкових повідомлень - рішень на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.07.2013 року № 907/10/10-25; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.11.2013 року № 0001561503 та № 0001571503.

В обґрунтування позову посилається на порушення порядку винесення податкових повідомлень рішень та на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарів у ФОП ОСОБА_1 через те, що угоди укладені із зазначеним контрагентом, не пов'язані з веденням господарської діяльності, так як їх діяльність полягала в проведенні безтоварних операцій та не була покликана створювати реальні юридичні наслідки, оскільки у позивача є наявні належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року позов задоволений частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.11.2013 року № 0001561503 та № 0001571503. В решті позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Молочний Дім» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засідання апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Молочний Дім» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.03.2013 року по 22.03.2013 року податковим органом було проведено документально позапланову виїзну перевірку TOB «Молочний Дім» з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31:03.2011 року при нарахуванні та сплаті ПДВ та податку на прибуток.

За результатами перевірки було складено Акт від 29.03.2013 року № 99/22/6- 31770165, яким встановлено порушення позивачем п.п. 1.23, п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством не включено до складу валового доходу за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. та з 01.01.11 р. по 31.03.11 р., що призвело до зниження об'єкта оподаткування на загальну суму 42716494,93 грн. Дані порушення призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 10679123,75 грн.; п.3.1 ст.3, п.п. 7.4 ст. 7 та п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено задекларований податковий кредит на загальну суму 3883317,83 грн.

На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення- рішення: № 0000471503, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3883312 грн.. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1941656 грн., всього 5 824 968 грн. та № 0000481503, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 10679110 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 53395555 грн., всього 16 018 665 грн.

На вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Дніпропетровській області були подані скарги.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення від 08.07.2013 року № 907/10/10-25, яким скаргу задоволено частково та скасовано частково податкові повідомлення рішення від 22.04.2013 року № 0000471503, яким збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2849998,06 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 675250,70 грн., всього 3525248,76 грн., № 0001571503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 10679124 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2568101,25 грн., всього 13247225,25 грн.

Висновків про заниження позивачем валових доходів та завищення валових витрат, контролюючий орган виходив з нереальності здійснення операцій з купівлі - продажу молока у ФОП ОСОБА_1 через нікчемність правочинів. В свою чергу, твердження про нікчемність правочинів базується на висновках акта перевірки ДП1 у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 11.07.2011 р. №2377/17-3/НОМЕР_5 та на відсутності у позивача документів, в підтвердження транспортування товару, а також відсутність ветеринарних свідоцтв щодо стану здоров'я худоби та результати проведених аналізів.

Крім того податковий орган в обґрунтування своєї позиції посилається на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2011 р., ФОП ОСОБА_1 визнано винним за скоєння злочинів передбачених ч. З ст.212, ч. 1, 2, 3 ст.358 Кримінального кодексу України, за яким встановлено факт умисного порушення податкового законодавства в період з липня 2008 року по жовтень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період між TOB «Молочний Дім» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договори на закупівлю молока від 25.12.2009 р. №9 та від 28.12.2010 р'. №008.

За умовами договорів ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) зобов'язується протягом терміну дії договору на узгоджених сторонами умовах продавати TOB «Молочний Дім» (Заготівельнику) молоко цільне коров'яче, а заготівельник зобов'язується приймати молоко і оплачувати постачальнику його вартість відповідно до умов цього договору.

На підтвердження виконання умов договору до перевірки надано первинні документи та документи, що підтверджують оплату поставленого товару.

Більш того, факт наявності молока підтверджується самою податковою та матеріалами перевірки.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

У акті перевірки не визначено та не виявлено перевіряючими відсутність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи і ? договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою.п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону визначено, що право на нарахування, податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

TOB «Молочний Дім» було сформовано спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних отриманих від ФОП ОСОБА_1 по зазначених вище господарській операції, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги чинного, на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту, законодавства та. зокрема. Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність"його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 Закону № 168/97-ВР).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ. що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець-платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - ?

єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для описання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1. 11.3. 11.4, 1 ] .5. 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно- транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані правила регулюють інші правовідносини, ніж іі що склалися між позивачем та його контрагентами.

Крім того слід зазначити, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, складених під час перевезення придбаного ним товару не є спростуванням реальності спірних господарських операцій. Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення.

Колегія суддів також зазначає щодо відсутності підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом" Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Перевіркою не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-306/201 1 від 15.06.2011 р.. ФОП ОСОБА_1 визнано винним за скоєння злочинів передбачених ч. 3 ст.212, ч. 1, 2, 3 ст.358 Кримінального кодексу України, за яким встановлено факт умисного порушення податкового законодавства в період з липня 2008 року по жовтень 2009 року.

Однак, правовідносини між TOB «Молочний Дім» та ФОП ОСОБА_1 за договорами на закупівлю молока від 25.12.2009 р. №9 та від 28.12.2010 р. №008 не були об'єктом дослідження при розгляді кримінальної справи № 1-298/2009, а тому суд першої інстанції вірно зазначив що вказаний вирок не має преюдиціального значення для вирішення даної справи в розумінні ч. 4 ст. 72 КАС України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.І ст. 198. ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 03 квітня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова