Постанова № 43412519, 31.03.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа №918/1621/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бондар Ю.М. (довіреність №03-05/2/2 від 05.01.2015р.)

відповідача - Бутирник В.І. (довіреність 3272 від 15.12.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Рівненської області від 22 січня 2015 року у справі №918/1621/14 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про укладення договору на постачання теплової енергії

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2015 року, рішенням господарського суду Рівненської області було задоволено позов ТОВ "Рівнетеплоенерго" до ФОП ОСОБА_4 про укладення договору на постачання теплової енергії, визнано укладеним договір на постачання теплової енергії №1130 у редакції, запропонованій позивачем та стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. - судового збору.

Відповідач, у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не прийняв до уваги, що запропонований позивачем проект договору не відповідає вимогам типового договору, затвердженого постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, а, зокрема, його п.п.2.2.6., 2.2.2.1., 2.2.2.3., 3.2.2.3., 3.2.15., 4.3., 6.2.5., 6.3.1., 6.3.5., 10.3 взагалі вважає такими, що порушують його права.

Крім того, зазначає, що відповідач є лише власником приміщення у будинку по АДРЕСА_1, тобто кінцевим споживачем, тоді як Законом України "Про теплопостачання" (ст. 1), на яку посилається суд, регулюються відносини з купівлі-продажу (постачання) теплової енергії шляхом укладення договору між теплопостачальником і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та або/послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), які в свою чергу зобов'язані укласти договір про надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків, на основі типового договору.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачу послуги з теплопостачання надаються на протязі значного часу та неодноразово направлявся проект договору, проте заперечень чи зауважень щодо його змісту та умов висловлено не було.

Також, зазначає, що чинними законодавством розмежовано відносини, які регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії та відносини, які регулюються договором про надання житлово-комунальних послуг, а саме встановлено, що відносини у сфері теплопостачання регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, який укладається між теплопостачальною організацією та фізичною особою, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридичною особою, яка використовує теплову енергію, а відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідвення, який укладається між суб'єктом господарювання, визначеним у встановленому законодавством порядку, виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг та фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримати зазначені послуги.

09 лютого 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11 березня 2015 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Судом зроблено перерву до 31 березня 2015 року.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

25 липня 2013 року, між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Рівненською міською радою було укладено Договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання - цілісного майнового комплексу КП "Теплотранссервіс" Рівненської міськради. Вказаний договір укладений у відповідності з вимогами Закону України

26 грудня 2013 року, листом №04-01/3468/2805 позивач звернувся до відповідача та направив останньому для розгляду та підписання два примірники договору №1130 від 01 жовтня 2013 року на постачання теплової енергії, які відповідач отримав, що не заперечується відповідачем. (а.с.13, 14)

26 червня 2014 року, листом №04-01/2087/1760 позивач повторно направив на адресу відповідача для розгляду та підписання два примірники договору №1130 від 01 жовтня 2013 року, які останнім було отримано, що не заперечується відповідачем. (а.с.15, 16)

Відповідач договір не підписав та будь-якої відповіді на пропозицію укласти договір не надав.

23 липня 2014 року, актом обстеження комісії у складі представників позивача, балансоутримувача житлового будинку ЖКП "Покровське" та споживача ФОП ОСОБА_4, яка відмовилась від підпису акту, було проведено обстеження системи централізованого опалення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що по АДРЕСА_1, що знаходиться в користуванні відповідача, та було встановлено, що приміщення магазину, яке розташоване на першому поверсі житловою 5-ти поверхового цегляного будинку, є в наявності та не порушена внутрішньобудинкова система централізованого опалення та є спільною з системою опалення житлового будинку. В приміщені відсутній прилад обліку теплової енергії (тепловий лічильник), як відсутній і загальнобудинковий прилад обліку теплової енергії. (а.с.17)

13 листопада 2014 року, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про укладення договору на постачання теплової енергії, визнання укладеним договір на постачання теплової енергії №1130 у редакції, запропонованій позивачем. (а.с.1)

12 січня 2015 року, позивач в заяві про уточнення позовних вимог, виклав редакцію договору на постачання теплової енергії №1130 від 01 жовтня 2013 року, примірник якого і направлявся відповідачу. (а.с.48-57)

22 січня 2015 року, рішенням господарського суду Рівненської області було задоволено позов ТОВ "Рівнетеплоенерго" до ФОП ОСОБА_4 про укладення договору на постачання теплової енергії, визнано укладеним договір на постачання теплової енергії №1130 у редакції, запропонованій позивачем та стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. - судового збору. (а.с.77-92)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", основним обов'язком споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За приписами ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Нормами п.3 ст. 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п.4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03 жовтня 2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порядку ст. 181 ГК України, неодноразово направляв на адресу відповідача для розгляду та підписання два примірники Договору №1130 від 01 жовтня 2013 року, проте, відповідач відповіді не надав, так само як і не заявив своїх заперечень щодо окремих умов договору, не склав протокол розбіжностей та не подав суду доказів, про здійснення ним будь-яких дій, які б вказували на його непогодження з умовами запропонованого договору.

З цих причин оцінюються критично і не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що запропонований позивачем проект договору не відповідає вимогам Типового договору затвердженому постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 року.

Крім того, ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до положень вказаного Закону України "Про теплопостачання" та "Правил користування тепловою енергією", відносини з купівлі-продажу теплової енергії регулюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальником і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків.

Оскільки, на цей час типова форма договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії не затверджена, такий договір укладається сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 ЦК України.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Так, у житлово-комунальній сфері, відносини регулюються шляхом укладення договору між власником або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу), та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків), що укладається відповідно до Типового договору, затвердженого постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 року, тобто, у контексті Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачем є власник або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) та отримує не теплову енергію, а відповідну комунальну послугу.

Відповідно до п.8 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Таким чином, оскільки відповідачем не заперечується, що позивач безперебійно надає йому послуги з постачання теплової енергії, відносини щодо яких, в порядку Закону України "Про теплопостачання", в обов'язковому порядку оформляються відповідним договором, то суд апеляційної інстанції, враховуючи, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти даний договір, заперечення на який не поступило, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії в редакції, що запропонована позивачем.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.15 р. у справі №918/1621/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1621/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.