Постанова № 43412497, 30.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа № 920/1776/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі, м. Шостка Сумської область (вх. №1699 С/3) на ухвалу господарського суду Сумської області від 23.10.14 р. у справі № 920/1776/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці в Шосткинському районі м. Шостка

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Свема" м. Шостка

про стягнення 484 820,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.10.14 р. по справі № 920/1776/14 (суддя Лиховід Б.І.) повернуто позовну заяву без розгляду.

Позивач з ухвалою господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 23.10.14 р. по справі № 920/1776/14 та передати справу за позовною заявою управління Пенсійного фонду в м. Шостці та Шосткинського району про стягнення поточної заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком № 2 за вересень 2014 р. на суму 484820,10 грн. на розгляд до господарського суду Сумської області.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що дата порушення справи про банкрутство впливає на визначення предметної підсудності даної справи. Позивач вказує на те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» від 06.12.2012 № 5518-IV, що набрав чинності з 01.01.2013, не розмежує справи про банкрутство за якимись критеріями та не містить жодних застережень до застосування зазначених положень у справах про банкрутство. Позивач посилається на відсутність правових обмежень для звернення Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці в Шосткинському районі з вимогами про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку позовного провадження в господарському процесі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Позивач та відповідач в призначене судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що нез’явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки судом виконано процесуальний обов’язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, та враховуючи 15-ти денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з чим вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами в судовому засіданні 30.03.2015.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та додаткові пояснення до неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У жовтня 2014 Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Свема" боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за вересень 2014 в сумі 484820,00 грн.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви до розгляду, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що справа про банкрутство відповідача була порушена ухвалою від 29.10.2004, тобто до набрання чинності з 19.01.2013 положень Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011, а тому дійшов висновку про безпідставність застосування положень ч. 7 ст. 12 ГПК України при розгляді майнових вимог до боржника, пославшись при цьому на те, що згідно п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду прав про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вважав, що підвідомчість позову до відповідача про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 не змінилась, тому такий позов є публічно-правовим та підвідомчий адміністративному суду з врахуванням правил підсудності.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду господарського суду вимогам закону не відповідає.

Так, згідно ст.12 ГПК України господарським судам, підвідомчі :

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до вимог чинного законодавства не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень Пенсійним фондом України та його органами у прийнятті рішень про стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків до названого Фонду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Свема" має перед Пенсійним фондом прострочену заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що призначені згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення”, фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам за списком №2.

Згідно ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, позовні вимоги Пенсійного фонду до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Свема" не пов’язані із стягненням заборгованості по страховим внескам і не є податковим боргом.

Відповідно до ч.8 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” /в редакції Закону чинній до 19.01.2013/ поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження по справі про банкрутство, можуть пред’являти свої вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

До визнання боржника банкрутом спори боржника кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 29.10.2004 порушено справу №7/136-04 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Свема". Ухвалою від 16.06.2005 введено процедуру санації боржника, а ухвалою від 27.09.2007 затверджено план санації.

Обставин щодо визнання товариства банкрутом встановлено не було.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлена вимога до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Свема" про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 484820,00 грн. саме до господарського, а не до адміністративного суду.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 09.12.2014 у справі № 920/230/14.

Колегія суддів звертає увагу, що вказана заборгованість фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 484820,00 грн. була нарахована за вересень 2014 року, тобто за період після порушення згаданої справи про банкрутство. А тому, виходячи з приписів ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство, вказані вимоги Фонду, заявлені ним, як такі, що відносяться до вимог поточного кредитора у справі про банкрутство.

Відповідно ж до норм ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до норм ст. 1 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в цей закон змін) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, на вимоги, що виникли до боржника після порушення справи про банкрутство, обмеження, визначені при застосуванні мораторію на задоволення вимог кредиторів, не застосовуються.

За таких обставин, відсутні правові обмеження для звернення Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці в Шосткинському районі до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Свема" з вимогами про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за вересень 2014 в сумі 484820,00 грн. в порядку позовного провадження з огляду на відсутність правової заборони для розгляду даного спору в господарському суді.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2014 у справі № 920/935/14.

Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про відмову в прийнятті позовної заяви на підставі ч. 1 ст. 62 ГПК України, разом з цим в резолютивній частині ухвали зазначив про повернення апеляційної скарги без розгляду, в той час, як підстави повернення позовної заяви передбачені ст. 63 ГПК України. Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду, викладених в резолютивній частині ухвали, обставинам, якими суд мотивував відмову у прийняття позовної заяви.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі, м. Шостка Сумської область задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 23.10.2014 у справі № 920/1776/14 скасувати.

Справу № 920/1776/14 передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 03 квітня 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.