Постанова № 43412405, 31.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 910/24193/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Ретерук Н.О. - дов. №2997D/2014 від 13.10.2014 р.

від відповідача Лисенка Д.В. - дов. №2426 від 22.09.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.01.2015 р. (суддя Борисенко І.І.)

у справі №910/24193/14

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Універсальна»

(далі - ПАТ «СК «Універсальна»)

до Приватного акціонерного товариства

«Українська пожежно-страхова компанія»

(далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»)

про відшкодування матеріальної шкоди 35 188,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/24193/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ПАТ «СК «Універсальна» 16 828,06 грн. страхового відшкодування, а також 873,74 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача 16 828,06 грн. є помилковими, оскільки відповідач, сплативши на користь ПАТ «СК «Універсальна» 18 360,54 грн. в повному обсязі виконав зобов'язання за полісом (договором) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7106338 від 27.11.2013 р. (далі - Поліс), а відтак правових підстав для доплати страхового відшкодування немає. Крім цього, за твердженнями апелянта, згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, а оцінка проводиться суб'єктом оціночної діяльності згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» тощо.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/24193/14 за апеляційною скаргою ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 04.03.2015 р. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Ропій Л.М. та призначено розгляд справи на 31.03.2015 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р., в зв'язку з виходом судді Алданової С.О. з відпустки змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ «СК «Універсальна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 35 188,60 грн. В обґрунтування своїх вимог посилалось на виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3020/245/002042 від 27.12.2013 р. (далі - Договір страхування), внаслідок чого до ПАТ «СК «Універсальна» перейшло право вимоги до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи тощо.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку мотивовано тим, що відповідачем оплачено частину суми позовних вимог в розмірі 18 360,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №885 від 02.07.2014 р., відтак позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму матеріального збитку в розмірі 16 828,06 грн.

Суд першої інстанції, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, розглянувши сукупність поданих сторонами доказів на підтвердження та спростування позовних вимог відповідно, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняв рішення про задоволення позову.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на приписи ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, на підставі яких до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Оскільки цивільно-правову відповідальність винної в дорожньо-транспортній пригоді особи застраховано у відповідача, він є особою, на яку покладено обов'язок з відшкодування понесеної позивачем шкоди в межах ліміту його відповідальності. Оскільки відповідачем сплачено на користь позивача частину суми страхового відшкодування в розмірі 18 360,54 грн., в зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог, позов підлягає задоволенню й з відповідача має бути стягнуто 16 828,06 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими обставинами і матеріалами справи.

Так, 21.02.2014 р. на вул. Кірова в м. Кіровоград трапилась ДТП, а саме, відбулося зіткнення автомобіля «Land Rover», д.р.н. АА0008ТА (далі - автомобіль «Land Rover»), що належить Коцабі Ользі Михайлівні та яким керував Кулешір Михайло Дмитрович, й автомобіля «ВАЗ 211540», д.р.н. ВА6376АІ (далі - автомобіль «ВАЗ 211540»), що належить та яким керував Французан Олександр Валерійович. Внаслідок цієї ДТП було пошкоджено автомобіль «Land Rover», який був застрахований позивачем на підставі Договору страхування.

Відповідно до наявної в матеріалах справи постанови від 24.03.2014 р. Кіровського районного суду міста Кіровограда винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.02.2014 р. на вул. Кірова в м. Кіровоград за участю автомобіля «Land Rover» та автомобіля «ВАЗ 211540», визнано водія автомобіля «ВАЗ 211540» Французана Олександра Валерійовича.

На підставі наведеного, за умовами Договору страхування, рахунку СТО «Віннер Автомотів» №1013537 від 26.02.2014 р, калькуляції СТО «Віннер Автомотів» №147163 від 26.02.2014 р., акту виконаних робіт СТО «Віннер Автомотів» №6118987 від 26.03.2014 р., позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 35 688,60 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №52772 від 04.03.2014 року.

Положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП водій автомобіля «ВАЗ 211540» Французан Олександр Валерійович.

Страхувальник (власник автомобіля «Land Rover»), який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача (водія автомобіля «ВАЗ 211540») й строк такої вимоги починає спливати в момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика (ПАТ «СК «Універсальна») переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача. Фактично в такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Таким чином, права та обов'язки страхувальника позивача (власника автомобіля «Land Rover»), в тому числі право вимоги до особи, яка визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до його страховика, тобто до ПАТ «СК «Універсальна» в межах здійсненої ним виплати в розмірі 35 688,60 грн.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Як встановлено матеріалами справ, цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи, водія автомобіля «ВАЗ 211540» Французана Олександра Валерійовича, застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі Полісу, ліміт відповідальності згідно якого за шкоду, заподіяну майну третій особі становить 50 000,00 грн., а франшизу встановлено в розмірі 500,00 грн., отже відповідач є особою, на яку Полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди в розмірі 35 688,60 грн., завданої під час експлуатації автомобіля «ВАЗ 211540» в момент ДТП.

Вартість матеріального збитку на суму 35 688,60 грн. підтверджується актом виконаних робіт №6118987 від 26.03.2014 р., калькуляцією №147163 від 26.02.2014 р., а також аварійним сертифікатом, складеним аварійним комісаром.

Положеннями ст.ст. 22, 29 Закону встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. В зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено на користь позивача частину суми страхового відшкодування в розмірі 18 360,54 грн.,саме тому позивачем зменшено розмір позовних вимог, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 828,06 грн., тобто сума вартості відновлювального ремонту за вирахуванням сплаченої суми та франшизи (35 688,60 грн. - 18 360,54 грн. - 500,00грн. = 16 828,06 грн.).

Доводи апелянта з приводу того, що до відповідача не можуть застосовуватись вимоги ч. 1 ст. 1191 ЦК України, оскільки відповідач не є виною у заподіянні збитків особою, а під час прийняття рішення за регресною вимогою керується виключно умовами Полісу та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не заслуговують на увагу.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Спір у даній справі виник в зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Натомість з преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

В свою чергу у правовідносинах, заснованих на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за нього.

Таким чином Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі відносин, приписи цього Закону до даних правовідносин не застосовуються. Згаданий Закон регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач до таких суб'єктів не належить.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 04.11.2014 р. за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р. у справі №910/17223/13.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на приписи ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо обов'язковості проведення оцінки майна у випадках визначення збитків або розміру відшкодування є безпідставними, адже проведення такої оцінки є обов'язковим у встановлених законом випадках. Натомість, імперативної норми, яка би зобов'язувала страховика (позивача) в обов'язковому порядку звертатися до суб'єктів оціночної діяльності, визначених вищезгаданим Законом, тим більше за наявності аварійного сертифіката, складеного аварійним комісаром, чинне законодавство не містить.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/24193/14 - без змін.

Матеріали справи №910/24193/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун