Постанова № 43411739, 31.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2015 року 08:56 справа №826/20138/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Амельохіна В.В., Добрівської Н.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Державної фіскальної служби України 2. Міністерства доходів і зборів Українитретя особаДержавна податкова служба України в особі голови комісії з проведення реорганізації Ноняка Михайла Васильовичапровизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДФС України) та Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач 2, Міндоходів України), за участю третьої особи - Держаної податкової служби України в особі голови комісії з проведення реорганізації Ноняка Михайла Васильовича (далі по тексту - третя особа, ДПС України, Ноняк М.В.), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Голови ДФС України, Голови комісії з проведення реорганізації Міндоходів України щодо переведення позивача на рівнозначну посаду до новоутвореної установи (правонаступників ДПС України); 2) визнати протиправною бездіяльність ДФС України, пов'язану з не розглядом рапорту позивача від 03 листопада 2014 року; 3) зобов'язати Голову ДФС України, Голову комісії з проведення реорганізації Міндоходів України призначити ОСОБА_1 за переведенням до Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції ДПС України; 4) зобов'язати ДФС України розглянути рапорт позивача від 03 листопада 2014 року та надати відповідь на нього; 5) зобов'язати Голову ДФС України надати ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20138/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 16 лютого 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечив; представник третьої особи до суду не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обіймає на посаду першого заступника начальника Головного управління податкової міліції ДПС України на підставі наказу ДПС України від 11 листопада 2011 року та має спеціальне звання - генерал-майор податкової міліції.

У зв'язку з реорганізацією ДПС України в Міндоходів України, а останнього в ДФС України та відповідних реорганізаційних змін підрозділів податкової міліції, позивач звернувся до голови ДФС України та голови комісії з проведення реорганізації Міндоходів України з рапортом від 03 листопада 2014 року, в якому просив: 1) перевести його для подальшого проходження служби до ДФС України з призначенням на посаду начальника Головного управління фінансових розслідувань ДФС України; 2) з посади начальника Головного управління фінансових розслідувань ДФС України надати соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену частиною третьою статті 18 Закону України "Про відпустки".

Позивач зазначає, що відповідачі його рапорт не розглянули, дій по переведенню на рівнозначну посаду до ДФС України не вчинили, що порушує його трудові права та суперечить приписам Кодексу законів про працю України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114. Позивач також зазначив, що на нього не поширюється заборони, передбачені Законом України "Про очищення влади", та про подання голові комісії з проведення реорганізації ДПС України та до ДФС України відповідних заяв щодо надання згоди на проведення перевірки, передбаченої цим Законом.

Відповідач 1 у письмовому запереченні проти позову зазначив, що вжито ним необхідних заходів щодо переведення ОСОБА_1 до штату ДФС України, однак фактичне переведення унеможливлює неподання позивачем заяви про перевірку в порядку Закону України "Про очищення влади".

Відповідач 2 письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.

Третя особа надала суду письмові пояснення, в яких підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та зазначила про факт подання позивачем заяви про надання згоди на проведення перевірки на підставі норм Закону України "Про очищення влади".

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 22 серпня 1996 року №760/96 "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" утворено на базі Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах, що ліквідуються, Державну податкову адміністрацію України та відповідно державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

На виконання вимог Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 "Про оптимізацію системи органів виконавчої влади", яким утворено Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України, розпочато процедуру реорганізації ДПС України.

Указом Президента України від 24 грудня 2012 року №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" серед іншого утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2012 року №1076-р "Про утворення комісій з проведення реорганізації деяких центральних органів виконавчої влади" в ДПС утворена комісія з проведення її реорганізації, головою комісії обрано заступника Міндоходів України Ноняк М.В. на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №613-р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року №67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів" ліквідовано Міністерство доходів і зборів; припинено здійснення заходів щодо реорганізації Державної податкової служби та Державної митної служби, що розпочаті відповідно до Указу Президента України від 24 грудня 2012 року №726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", та відновлено діяльність Державної податкової служби та Державної митної служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 "Про утворення Державної фіскальної служби" постановлено утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення; визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року №67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №630-р "Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів" утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів та затверджено головою комісії Голову Державної фіскальної служби Білоуса І.О.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №651-р "Питання Державної фіскальної служби" відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.

Наказом ДФС України від 09 липня 2014 року №1 "Про введення в дію Структури та Штатного розпису Державної фіскальної служби України" на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 "Про утворення Державної фіскальної служби України" та Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, введено у дію затверджені Головою Державної фіскальної служби України та погоджені Міністром фінансів України 08 липня 2014 року Структуру Державної фіскальної служби України та Штатний розпис Державної фіскальної служби України, а також наказано забезпечити функціонування у складі Державної фіскальної служби України на правах департаментів підрозділів податкової міліції: Головного слідчого управління фінансових розслідувань, Головного оперативного управління та Головного управління внутрішньої безпеки.

З наведеного вбачається, що система органів податкової служби неодноразово реорганізовувалась, пройшовши шлях від Державної податкової адміністрації України до ДФС України; наразі процес реорганізації органів ДПС України та Міндоходів України триває, а ДФС України, є правонаступником усіх прав та обов'язків її попередників, зокрема ДПС України та Міндоходів України, у складі якої діють органи податкової міліції.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина друга статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, встановлена законодавцем можливість ліквідації установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження установи, що ліквідується, передбачає обов'язок роботодавця по переведенню працівників ліквідованої установи на іншу посаду до новоствореного органу.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення).

Пунктом 42 Положення визначено, переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: а) на вищі посади - в порядку просування по службі; б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Відповідно до пункту 45 Положення переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.

Застосовуючи зазначені норми Кодексу законів про працю України та Положення до спірних правовідносин, коли органи ДПС реорганізуються, суд приходить до висновку, що позивач, як працівник установи, що ліквідується, та співробітник податкової міліції, у зв'язку із службовою необхідністю має бути переведений на рівнозначну посаду до новоствореного органу, або переведений на нижчу посаду до новоствореного органу, однак лише за наявності підстав, встановлених у пункті 45 Положення.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ДФС України, як кінцевий правонаступник реорганізованих органів державної податкової служби та органів доходів і зборів, розглянуто рапорт ОСОБА_1 та переміщено його, у зв'язку із ліквідацією ДПС України, на посаду в структурі ДФС України, рівнозначну займаній - першого заступника начальника Головного управління податкової міліції ДПС України.

Відповідачами також не надано доказів, що підтверджують наявність підстав для переміщення позивача на нижчу посаду, або доказів відмови ОСОБА_1 від призначення на рівнозначну посаду в новій структурі ДФС України при скороченні штату.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача 1 про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2014 року та посилання на листи ДФС України від 21 листопада 2014 року №3398/А/99-99-04-01-014 та від 03 грудня 2014 року №3756/А/99-99-04-01-14, оскільки належних доказів, які б підтверджували направлення чи вручення таких листів позивачу матеріали справи не містять; надані відповідачем 1 роздрукований витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції не підтверджує відправлення вказаних листів на адресу позивача, а лише фіксують реєстрацію таких листів. Крім того, суд звертає увагу на неможливість встановлення дійсної дати реєстрації листів від 21 листопада 2014 року №3398/А/99-99-04-01-014 та від 03 грудня 2014 року №3756/А/99-99-04-01-14.

Суд враховує, що за відсутності законодавчо встановлених строків розгляду рапортів щодо переміщення по службі, за аналогією закону слід керуватися нормами Закону України "Про звернення громадян". Так, відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" за загальним правилом звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Безпідставними виявились доводи відповідача 1 про не подання позивачем заяви для проведення перевірки на підставі норм Закону України "Про очищення влади", так як в матеріалах справи містяться докази, а саме: копії описів вкладення у цінний лист та фіскальних чеків відділу зв'язку УДППЗ "Укрпошта", які підтверджують, що ОСОБА_1 надіслав на адресу голови комісії з проведення реорганізації ДПС України Ноняка М.В. та ДВС України заяви про надання згоди на проходження перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" та оприлюднення відомостей, зазначених у заяві.

Доказів наявності будь-яких перешкод у призначенні позивача на рівнозначну посаду у структурі ДФС України відповідачами до суду не надано.

Таким чином, на думку колегія суддів, бездіяльність ДФС України, як кінцевого правонаступника, щодо не розгляду рапорту позивача від 03 листопада 2014 року та щодо не переведення позивача на рівнозначну посаду до новоутвореної установи є протиправною, що, у свою чергу, є підставою для зобов'язання ДФС України розглянути рапорт позивача від 03 листопада 2014 року, надати відповідь на нього та призначити позивача на посаду в структурі ДФС України, рівнозначну посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції ДПС України.

При цьому, зобов'язуючи призначити позивача на рівнозначну посаду ДФС України, суд виходить з того, саме ДФС України є кінцевим правонаступником реорганізованих органів податкової служби та органів доходів і зборів та, в силу положень пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, саме до ДФС України переходять прав та обов'язки реорганізованих ДПС України та Міндоходів України.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише у відношенні до ДФС України, тобто частково, так як Міндоходів України наразі знаходиться у стані припинення та, відповідно, не наділене повноваженнями щодо переміщення по службі.

Суд також не погоджується із позовним вимогами про зобов'язання ДФС України надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки вони є передчасними, а право на соціальну відпустку може бути реалізовано позивачем після призначення на посаду в структурі ДФС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 1 не доведено правомірність бездіяльності щодо не переведення позивача на рівнозначну посаду у новій структурі ДФС України з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2014 року.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03 листопада 2014 року та надати на нього відповідь.

4. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до новоутвореної установи.

5. Зобов'язати Державну фіскальну службу України призначити позивача на посаду в Державній фіскальній службі України, рівнозначну посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції Державної податкової служби України.

6. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді В.В. Амельохін

Н.А. Добрівська