Постанова № 43411735, 01.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2015 року № 826/2283/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Катющенка В.П. та Кобилянського К.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Імпостач-ЛПТ»до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Імпостач-ЛПТ» з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправними дії ДПІ щодо відмови у прийнятті поданих ПП «ІМПОСТАЧ-ЛПТ»: звітної Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень місяць від 16.01.2015 року; звітних розшифровок зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень місяць від 16.01.2015 року; звітного реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень місяць від 16.01.2015 року;

2) зобов'язати ДПІ прийняти подані ПП «ІМПОСТАЧ-ЛПТ»: звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень місяць від 16.01.2015 року; звітну розшифровку зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень місяць від 16.01.2015 року; звітний реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень місяць від 16.01.2015 року.

В обґрунтування позову зазначається, що на підставі договору про визнання електронних документів вказана звітність була подана (надіслана) до органу доходів і зборів засобами телекомунікаційного зв'язку. Однак, у відповідь було отримано квитанцію № 1 про неприйняття звітності, оскільки для платника заборонено прийом звітності по електронній пошті, оскільки можливо відсутній договір з ДФСУ.

Вказані дії були вчинені, як вважає позивач, у зв'язку з тим, що контролюючий орган вважав, що договір про визнання електронних документів розірваний. Однак, як зазначає позивач, відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, дії ДПІ щодо розірвання договору визнані протиправними.

Оскільки підстав для розірвання договору не було, а звітність заповнена з урахуванням всіх встановлених вимог, у органу доходів і зборів були відсутні підстави для блокування прийому звітності, надісланої засобами телекомунікаційного зв'язку.

З урахуванням наведеного, а також зазначаючи, що місцезнаходження позивача залишається незмінним і зазначений реквізит у звітності відповідає дійсності, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою від 23.02.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Крім того, до участі у справі в якості другого відповідача залучено ДФС України, оскільки саме на рівні ДФС України було заблоковано прийом звітності засобами телекомунікаційного зв'язку.

Під час розгляду справи відповідачі наполягали на правомірності відмови у прийнятті звітності, зазначаючи про розірвання договору про визнання електронної звітності з підстав відсутності позивача за своїм зареєстрованим місцезнаходженням.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 24.03.2015 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Імпостач-ЛПТ» (код з ЄДР 39246271; адреса: 04136, м. Київ, вул. М. Гречка, 13 оф. 705) зареєстровано у статусі юридичної особи 06.06.2014 р. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

18.06.2014 р. між позивачем та ДПІ укладено договір № 180620141 про визнання електронних документів.

16.01.2015 р. позивачем сформовано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 р., а також додаток № 5 та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 р. У звітності визначена адреса позивача: м. Київ, вул. Маршала Гречка, будинок 13, офіс 705, що відповідає зареєстрованій в ЄДР адресі позивача.

16.01.2015 р. позивачем отримано квитанції № 1 в яких зазначено, що документи доставлено до центрального рівня ДПАУ (ДФСУ).

У зазначених квитанціях міститься позначка - документ не прийнято. Виявлені помилки: для платника заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо відсутній договір з ДФСУ.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що листом ДПІ від 16.09.2014 р. за № 8820/10/26-56-10-05 позивача повідомлено про розірвання вищезгаданого договору у зв'язку з порушенням істотних умов договору. Зокрема, вказується на наявність довідки від 15.09.2014 р. № 79707, в якій зазначено, що місцезнаходження підприємства не встановлено.

З наведеного вбачається, що прийняття звітності позивача було заблоковано технічним шляхом на рівні ДФСУ у зв'язку з відсутністю договору про визнання електронних документів.

При цьому, на районному рівні, тобто на рівні ДПІ, не приймалося рішення в порядку п. 49.11., п. 48.6. ПК України про невизнання поданих документів податковою звітністю.

Між тим, в контексті обставин неприйняття на рівні ДФСУ податкової звітності позивача у зв'язку з відсутністю, на думку відповідачів, договору про визнання електронних документів, слід зазначити, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014 р. у справі № 826/19463/14 задоволено позов ПП «Імпостач-ЛПТ» до ДПІ. Так, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 180620141 від 18 червня 2014 року, укладеного між Приватним підприємством «Імпостач-ЛПТ» та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві. Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.105 р. постанову суду першої інстанції залишено без змін. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 року відмовлено ДПІ у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на вищезазначені судові рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, слід зазначити, відповідно до п. 49.1. ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2. ПК України).

Відповідно до п. 49.3. ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В контексті наведеного слід зазначити, що в даному випадку позивач мав право скористатись альтернативними способами доставки звітності.

Обравши спосіб доставки звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що діє відповідний договір та звітність подається відповідно до договору та встановлених правил. Подання звітності в інший спосіб є правом, а не обов'язком платника податків.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом подати звітність засобами телекомунікаційного зв'язку.

Згідно з п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до п. 49.15. ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Відповідно до пунктів 7.3 - 7.5. розділу ІІІ Інструкції: після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Прийом податкових документів здійснюється Центральним порталом приймання електронної звітності Міндоходів (ДФС України).

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, електронні документи (податкова звітність позивача) по суті не прийняті на стадії надходження до Центрального порталу приймання податкової звітності лише з однієї причини - заборона прийму звітності у зв'язку з розірванням договору про визнання електронних документів шляхом блокуванням можливості подання позивачем звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, тобто по суті технічним шляхом.

У той же час, враховуючи зміст судових рішень у справі № 826/19463/14, відповідно до яких дії ДПІ по розірванню договору, що оформлено шляхом направлення повідомлення від 16.09.2014 р., визнані протиправними, суд приходить до висновку, що у зв'язку з направленням зазначеного повідомлення про розірвання договору про визнання електронних документів, цей договір не втратив своєї юридичної значимості для цілей реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді, у т.ч. вищезгаданої податкової звітності за грудень 2014 року, оскільки договір не був розірваний у встановленому порядку.

Оскільки договір весь час з моменту укладання продовжував діяти, то, відповідно, зберігався обов'язок контролюючих органів приймати податкову звітність відповідно до п/п. «в» п. 49.3. та 49.8. ПК України.

Однак, як встановлено під час розгляду справи, звітність не була прийнята на рівні ДФС України, а відтак, враховуючи наведене вище, - протиправно. Подання позивачем звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, а не у документарній формі, жодним чином не доводить правомірності дій ДФС України.

Відтак, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДФС України не доведено законності та обґрунтованості відмови у прийнятті вищезгаданої декларації з додатками.

Враховуючи наведене, порушені права позивача підлягають поновленню, а позов - задоволенню в частині, що стосується ДФСУ шляхом визнання протиправними дій ДФС України щодо відмови у прийнятті податкової звітності та зобов'язання прийняти податкову звітність та враховувати її поданою датою фактичного надходження - 16.01.2015 р.

Відносно ДПІ, слід зазначити, що в даному випадку прийом звітності був заблокований на центральному рівні та надалі, до районного рівня, звітність не надсилалася та не надходила. ДПІ при цьому не приймала рішень щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації та додатків до неї, а відтак в даному випадку судом не встановлено порушення прав позивача з боку ДПІ, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню, як зазначено вище. На відшкодуванні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р. від 16.01.2015 р. Приватного підприємства «Імпостач-ЛПТ» (код з ЄДР 39246271), додатку № 5 від 16.01.2015 р. до даної декларації, реєстру виданих та отриманих податкових накладних від 16.01.2015 р., відмова щодо чого оформлена квитанціями № 1 від 16.01.2015 р.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість Приватного підприємства «Імпостач-ЛПТ» (код з ЄДР 39246271) за грудень 2014 року, додаток № 5 до даної декларації, реєстр виданих та отриманих податкових накладних до даної декларації та враховувати їх поданими датою фактичного надходження - 16.01.2015 р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

К.М. Кобилянський