Постанова № 43411665, 31.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року № 826/1308/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) від 31.10.2014 №0000364050.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/1308/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.02.2015.

У судовому засіданні 24.02.2015 представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, зважаючи на неприбуття у судове засідання без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 08.10.2014 №993 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДМ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за експортним контрактом від 04.12.2013 №11450 з Компанією «ADM International Sarl», Швейцарія, згідно з листом уповноваженого банку ПАТ «Сітібанк» від 04.07.2014 №140225/1401-5.

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2014 №1184/28-10-40-80/33546533 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем термінів розрахунків згідно з статтею 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) та Постанови Національного банку України від 16.11.2012 №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1921/22233, за експортною угодою від 04.12.2013 № 11450 з Компанією «ADM International Sarl» (Швейцарія), а саме: валютна виручка за поставлену продукцію на суму 3 348 000,00 дол. США надійшла з прострочкою на 2 дні (з 19.06.2014 по 20.06.2014). Граничний термін надходження валютної виручки - 18.06.2014.

Виявлення під час перевірки порушень стало підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 № 0000364050, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 238 040,33 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26.12.2014 №9913/6-99-10-04-25 податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 № 0000364050 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Так вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом зазначаючи, що податковим органом не правильно визначено дату завершення митного оформлення експортованого товару.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 3 названої статті також закріплено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закон, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас, пунктом 3 Постанови НБУ від 16.11.2012 № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1921/22233, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

За змістом статті 4 Митного кодексу України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до визначення наданого частиною 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до Митного кодексу України поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому пропуск через митний кордон у відповідності із п. 49 ч. 1 ст. 4 Кодексу є дозвіл митного органу відповідній особі на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, з аналізу наведених положень моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слід вважати момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що ТОВ «АДМ Україна» укладено експортний контракт з Компанією «ADM International Sarl» (Швейцарія) від 04.12.2013 №11450, предметом якого є олія соняшникова нерафінована (сира), високоолеїнова, походження - Україна, наливом загальною вартістю 3 375 000,00 дол. США +1-2 %.

Поставка товару здійснюється на умовах ФОБ («франко-борт») Іллічівський морський торговий порт, ТОВ «Іллічівський Олійний Термінал», Україна, Одеська обл., м. Іллічівськ (Інкотермс 2010).

На виконання умов договору від 04.12.2013 № 11450 позивач здійснив поставку олії соняшникової нерафінованої (сирої), високоолеїнової Компанії «ADM International Sarl» (Швейцарія) на підставі митної декларації №001331 від 20.03.2014.

Оплата за поставлений товар надійшла на валютний рахунок ТОВ «АДМ Україна», у сумі 3 348 000,00 дол. США 20.03.2014, що сторонами не заперечується та підтверджується випискою по банківському рахунку.

Водночас судом встановлено, що перетин митного кордону України при переміщенні товару за експортним контрактом від 04.12.2013 №11450 укладеним з Компанією «ADM International Sarl» (Швейцарія) здійснено 27.03.2014, що податковим органом не заперечується.

Зокрема, згідно відтиску штемпеля Державної митної служби України задекларовані в цій ВМД (№001331 від 20.03.2014) товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі 27.03.2014.

Таким чином суд дійшов висновку, що граничним терміном надходження іноземної валюти в розрахунок за експортною угодою від 04.12.2013 № 11450 з Компанією «ADM International Sarl» (Швейцарія), який згідно з Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постановою НБУ від 16.11.2012 № 475, визначений у 90 днів з дати перетину митного кордону України, є 25.06.2014 -.

Отже враховуючи, що оплата за поставлений товар надійшла на валютний рахунок ТОВ «АДМ Україна 20.03.2014, а граничний строк здійснення розрахунку встановлено 25.06.2014, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що валютна виручка за поставлену продукцію на суму 3 348 000,00 дол. США надійшла з прострочкою на 2 дні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно нараховані позивачу штрафні санкції, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та полягає скасуванню.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга).

За висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень проаналізованого законодавства України та наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 31.10.2014 №0000364050.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 476,08 грн. (чотириста сімдесят шість гривень вісім копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник