Постанова № 43411660, 31.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року № 826/1888/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехінвестгаз" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) від 18.08.2014 №0011422201, №0011412201, від 10.11.2014 №0015372201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/1888/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2015.

У судовому засіданні 26.02.2015 представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, зважаючи на неприбуття у судове засідання без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлень від 20.06.2014 №1657/22-01, від 20.06.2014 №1658/22-01, від 20.06.2014 №4 661/22-01, від 20.06.2014 №1662/22-01, від 20.06.2014 №4 659/22-01, від 20.06.2014 №1659/22-01, згідно із частиною підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2014 №1247/26-59-22-01/34300297 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 082 331, грн.;

- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 693 426,00 грн.;

- пункту 317.4 статті 317 глави 4 Податкового кодексу України, внаслідок неподання до ДПІ податкової декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, не нарахування, заниження - несплата збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 996 606,67 грн., за результатами перевірки нараховано збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 996 606,67 грн.

Виявлення під час перевірки порушень стало підставою для винесення відповідачем 18.08.2014 податкових повідомлень - рішень:

- № 0011422201, яким визначено до сплати суму податку на прибуток в розмірі 2 082 331,00 грн.;

- № 0011412201, яким визначено до сплати суму податку на додану вартість в розмірі 693 426,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 346 713,00 грн.;

- № 0011432201, яким визначено до сплати суму збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в розмірі 996 606,67 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 249 151,67 грн.

За результатами адміністративного оскарження ТОВ «Укртехінвестгаз» рішенням Головного Управління ДФС у м. Києві №11117/10/26-15-10-06-15 від 29.10.2014 в задоволенні скарги ТОВ «Укртехінвестгаз» відмовлено, податкові повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0011422201, № 0011412201 залишені без змін, а по податковому повідомленню-рішенню від 18.08.2014 № 0011432201 було збільшено штрафну санкцію на 680,00 грн. На виконання цього рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 № 0015372201 про донарахування штрафних санкцій в розмірі 680,00 грн.

Рішенням ДФС України скаргу ТОВ «Укртехінвестгаз» від 26.12.2014 р. № 3852/6/99-99-10-01-02-25 задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 № 0011432201, яким визначено до сплати суму збору у вигляді цільової надбавки - діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в розмірі 996 606,67 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 249 151,67 грн.

Таким чином позивач оскаржує наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 18.08.2014 № 0011422201, яким визначено до сплати суму податку на прибуток в розмірі 2 082 331,00 грн.;

- від 18.08.2014 № 0011412201, яким визначено до сплати суму податку на додану вартість в розмірі 693 426,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 346 713,00 грн.;

- від 10.11.2014 № 0015372201 про донарахування штрафних санкцій розмірі 680,00 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, ТОВ «Укртехінвестгаз» мало взаємовідносини з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» за результатами яких позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 416 466,00 грн. та до складу витрат суму витрат у розмірі 2 082 331,00 грн.

Зокрема, між ТОВ «Укртехінвестгаз» (Покупець) та ТОВ «Укр Енерго Холдінг» (Продавець) було укладено договір від 22.07.13 Г-13/032 щодо придбання природного газу українського видобутку.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- договору постачання природного газу № Г-13/032 від 22.07.2013 р.

- актів приймання-передачі природного газу № 648 від 31.08.2013, № 722 від 30.09.2013, № 821 від 31.10.2013, від 30.09.2013, від 31.10.2013.

- договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1208000308 від 01.07.2012 укладеного між ТОВ «Укртехінвестгаз» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» філією УМГ «Київтрансгаз» Красилівською ЛВУМГ.

- актів наданих послуг з транспортування природного газу

магістральними трубопроводами № 08-13-1208000308 від 31.08.2013, № 09-13-1208000308 від 30.09.2013, № 10-13-1208000308 31.10.2013;

- податкових накладних виписаних ТОВ «Укр Енерго Холдінг» від 31.08.2013, від 30.09.2013, від 31.10.2013.

- листа ПАТ «Хмельницькгаз» № 3124/17 від 08.08.2014.

Крім того, ТОВ «Укртехінвестгаз» мало взаємовідносини з Концерн «Укргаз» за результатами яких позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 118 000,00 грн.

Зокрема, між ТОВ «Укртехінвестгаз» (Покупець) та Концерн «Укргаз» укладено договір від 23.09.2013 27/09-КШЗ щодо придбання Компресору УКБ-2,3/200.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: - договору № 27/09-КП13 від 23.09.2013;

- специфікації товару (Установки компресорної блочної УКБ-2,3-200Е)

- паспорту на компресор УКБ-2,3-200Е;

- фотозображення Компресору УКБ-2,3/200Е;

- видаткової накладної № 1163 від 27 вересня 2013;

- податкової накладної виписаної Концерном «Укргаз» від 27.09.2013.

Крім того, ТОВ «Укртехінвестгаз» Запорізька філія ТОВ «Укртехінвестгаз» (Покупець) мало взаємовідносини щодо придбання запчастин із ТОВ фірма «Взаємна довіра» (Продавець), на підставі договору поставки від 01 січня 2012 року № 018.

На підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ фірма «Взаємна довіра» позивачем надано суду копії наступних документів:

- договору поставки укладеного між Запорізькою Філією ТОВ «Укртехінвестгаз»

та ТОВ «Взаємна Довіра» від 01 січня 2012 року № 018;

- накладних щодо поставки товару від ТОВ фірма «Взаємна довіра» до Хмельницької філії ТОВ «Укртехінвестгаз»№ 26/06-01 від 26 червня 2012 року; № 26/07-01 від 26 липня 2012 року, № 26/07 від 26 липня 2012 року, № 28/09-01 від 28 вересня 2012 року, № 28/09-02 від 28 вересня 2012 року, № 30/11-01 від 30 листопада 2012 року, № 30/11-02 від 30 листопада 2012 року, № 30/11-03 від 30 листопада 2012 року, № 26/12-02 від 26 грудня 2012 року, № 26/12-01 від 26 грудня 2012 року; № 12/12 від 12.12.2012, № 17/01 від 17.01.2013, № 19/12 від 19.12.2012, № 23/11-01 від 23.11.2012, № 23/11 від 23.11.2012, № 23/11-03 від 23.11.2012, № 27/06-01 від 27.06.2012, № 27/06 від 27.06.2012, № 28/12-01 від 28.12.2012, № 28/12-02 від 28.12.2012, № 29/11 від 29.11.2012, № 30/10 від 30.10.2012, № 31/01-01 від 31.01.2013, № 31/01 від 31.01.2013, № 31/05 від 31.05.2012, № 31/07 від 31.07.2012;

- банківської виписки Запорізької Філії ТОВ «Укртехінвестгаз» за 24.07.2012;

- платіжних доручень № 930 від 12.10.2012, № 937 від 15.10.2012, № 1007 від 05.11.2012, № 1338 від 28.01.2013, № 1328 від 24.01.2013, № 1260 від 09.01.2013,

№ 1227 від 26.12.2012, № 1212 від 25.12.2012, № 1201 від 20.12.2012, № 1182 від 17.12.2012, № 1151 від 10.12.2012, № 1132 від 05.12.2012, № 1082 від 22.11.2012, № 1015 від 07.11.2012;

Разом з тим позивачем не надано суду доказів щодо реальності здійснення операцій на підставі укладених з контрагентами вище зазначених договорів.

Зокрема щодо правовідносин позивача із ТОВ «Укр Енерго Холдінг» суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування газу, його отримання та оприбуткування. Відсутні заявки щодо наміру, технологічної та фінансової можливості придбання газу, що передбачено умовами Договору (п. 3.4.1). Також не надано суду будь-яких документів щодо підтвердження якості газу, які в свою чергу можуть підтверджувати реальність отримання такого газу. Крім того, позивачем не надано доказів на використання вказаного газу у власній господарській діяльності та подальшої його реалізації кінцевим споживачам, в тому числі розміщення на АГНКС. Відсутні також докази щодо реалізації позивачем газу на АГНКС придбаного саме у цього контрагента. Не надано також суду доказів оплати отриманого газу.

Щодо правовідносини позивача із ТОВ «Укргаз» щодо придбання Установки компресорної блочної УКБ-2,3-200Е (Товар) суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування вказаного товару, його отримання та оприбуткування. Відсутні докази подальшої установки Товару на АГНКС. Докази, що позивачем використовується на АГНКС Установка компресорна блочна УКБ-2,3-200Е придбана саме на підставі вказаного договору у ТОВ «Укргаз» відсутні. Надані позивачем копії Паспорту та фотозображення Товару не є доказом того, що цей Товар придбано саме у даного контрагента. Крім того не надано доказів оплати отриманого Товару.

Щодо правовідносин позивача із ТОВ фірма «Взаємна довіра» на підставі договору від 01.01.2012 №018, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування вказаного товару, його отримання та оприбуткування, відсутні заявки на доставку товару тощо. Відсутні докази, щодо підтвердження якості товару, в тому числі і передбачені Договором сертифікати та паспорти, щодо якості поставляємого контрагентом товару, які в свою чергу можуть підтверджувати реальність отримання товару. Крім того, позивачем не надано доказів на використання отриманого товару у подальшій власній господарській діяльності та/або його реалізації.

Таким чином позивачем документально не доведено тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги та отримані товари надані саме цими контрагентами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання послуг, товарів від контрагентів ТОВ «Укр Енерго Холдінг», ТОВ «Укргаз» та ТОВ фірма Взаємна довіра», а тому віднесення сум коштів з вартості таких послуг, товарів до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум з податку на прибуток та з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2014 №0015372201 донарахувано штрафні санкції у розмірі 680,00 грн. за платежем збір у вигляді у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

За висновками податкового органу, під час перевірки повноти нарахування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності згідно з пунктом 314.1 статті 314 глави 4 Податкового кодексу України встановлено: підприємство здійснювало роздрібну торгівлю природним газом через АГНКС юридичним особам, реалізація природного газу обліковується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, згідно з чим ТОВ «Укртехінвестгаз» є платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Водночас, позивачем не подання до ДПІ податкової декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року та не сплачено збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у сумі 996 606,67грн.

Відповідно до пункту 314.1 статті 314 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 27.03.2014) передбачено, що платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно із пункту 315.1 статті 315 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів прймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Відповідно до пункту 316.1 статті 316 Податкового кодексу України збір справляється у розмірі 2 відсотків на обсяги природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів:

а) підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі

та котельні суб'єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);

б) бюджетні установи;

в) промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ.

Відповідно до пункту 317.1 статті 317 Податкового кодексу України споживачами є такі категорії: населення, бюджетні установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Згідно з пунктм 317.2. статті 317 Податкового кодексу України під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 317.3 статті 317 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному місяцю.

Згідно з пунктом 317.4 статті 317 Податкового кодексу України податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків),

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як встановлено податковим органом під час проведення перевірки та не заперечується позивачем, останнім не подавались декларації за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року щодо сум сплаченого збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4 872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Норк» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Норк» (код ЄДРПОУ 34300297) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник