Постанова № 43411628, 26.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2015 року № 826/14485/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКоординаційного центру Київського міського об'єднання організації багатодітних Всеукраїнської спілки організації багатодітних (КЦ КМООБ ВСОБ)до треті особиДніпровської районної у м.Києві державної адміністрації Служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації ОСОБА_1 (яка діє в своїх та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2), ОСОБА_3 ОСОБА_4 провидачу житлового ордера на поселення,В С Т А Н О В И В:

Координаційний центр Київського міського об'єднання організації багатодітних Всеукраїнської спілки організації багатодітних (КЦ КМООБ ВСОБ) звернувся з адміністративним позовом до Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, в якому просить видати ордер для поселення ОСОБА_1 та її сім`ї в кімнаті АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача Батрак В.А. у судовому засіданні пояснив, що Координаційний центр Київського міського об'єднання організації багатодітних Всеукраїнської спілки організації багатодітних представляє інтереси сім`ї ОСОБА_1, яка проживає в кімнаті № 4 квартири №1 за вищевказаною адресою, житлові права якої порушені відповідачем, у зв'язку з ненаданням їй разом з сім`єю у користування кімнати № 1 та не видано ордера на це жиле приміщення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні також пояснила, що вона є інвалідом 3 групи та багатодітною матір`ю, перебуває на квартирному обліку по категорії багатодітна сім`я, проживає разом із синами в кімнаті АДРЕСА_1 Кімната № 1 квартири № 1, на яку вона просить видати ордер для поселення, знаходиться у власності громади м. Києва і тривалий час незаселена, на її неодноразові звернення до державних органів з приводу надання цієї кімнати їй у користування, вона отримувала незаконні відмови.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що підстав для задоволення позову не має, тому що право проживання (користування) спірною кімнатою, на яку просить видати ордер ОСОБА_1, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_6 Разом з тим, зазначила, що даним рішенням зобов'язано видати ОСОБА_6 ордер на кімнату № 1 квартирі АДРЕСА_1, що на час розгляду даної справи виконано.

Треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримали в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача 17.03.2015 року не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи без її участі та письмові пояснення, в яких просить відмовити Координаційному центру Київського міського об'єднання організації багатодітних Всеукраїнської спілки організації багатодітних у задоволенні позову.

Від Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 разом із сім'єю проживає та зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордера на житлову площу № 16 серії 00-1 від 05.08.2002 року.

Відповідно до витягу з Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.06.2003 року № 636 ОСОБА_1 з родиною у складі п'яти осіб взято на квартирний облік, як багатодітну сім`ю, що мають трьох дітей.

Розпорядженням від 30.10.2003 року № 1286 Дніпровська районна у м.Києві державна адміністрація прийняла на баланс від ЗАТ «Дарна» всі відомчі гуртожитки, та видано ОСОБА_7 ордер встановленого зразка № 2168 Б на зайняття жилого приміщення площею 22,2 кв.м, яке складається з кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_1.

Згідно витягу з розпорядження від 15.07.2005 року № 921 задоволено прохання ОСОБА_7 в приєднанні кімнати № 4 жилою площею 19,30 кв.м комунальної квартири АДРЕСА_1, шляхом виключення з маневреного фонду Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва та наданні її з видачею ордера ОСОБА_7

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/18233/13-ц від 24.12.2013 року задоволено позовну заяву ОСОБА_6 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва», про визнання права проживання у житловому приміщенні, зобов'язання видати ордер на житлове приміщення. Визнано за ОСОБА_6 право проживання (користування) у кімнаті 1, квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_6 ордер на кімнату №1 в квартирі АДРЕСА_1.

Зазначене рішення не було оскаржене та станом на момент подачі позивачем позову до Окружного адміністративного суду м.Києва набрало законної сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно положення ч. 1 ст. 58 Житлового кодексу УРСР та пункту 69.1 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер який і є підставою для вселення в надане приміщення.

Відповідно до пунктів 36-38, 45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, питання надання житлової площі вирішується міськими райдержадміністраціями за рахунок житла, яке передає місто або житла поточного звільнення згідно з чергою квартирного обліку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов'язати Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію розглянути питання про надання ОСОБА_1 та членам її родини кімнати № 1 квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона та члени її родини зареєстровані та проживають в кімнаті № 4 комунальної квартири АДРЕСА_1, перебувають на квартирному обліку у Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації, включені до першочергового виду забезпечення житлом, що потребують поліпшення житлових умов, тому вважає, що має переважне право та підстави як багатодітна сім'я для вселення у спірне приміщення.

Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва № 755/18233/13-ц від 24.12.2013 року визнано право користування спірною кімнатою № 1 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та останньому видано ордер на зазначену жилу площу.

Приписами ч. 2 ст. 58 Житлового кодексу УРСР та пункту 69.2 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, передбачено, що ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Як зазначено представником відповідача та не заперечено стороною позивача, вищевказане судове рішення на даний час виконано, а саме видано ОСОБА_6 ордер на кімнату № 1 квартири АДРЕСА_1.

Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що в порядку ст.59 Житлового кодексу УРСР виданий ОСОБА_6 на спірне житлове приміщення ордер недійсним не визнавався, в судовому порядку не оскаржувався.

Відповідно до частини третьої ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору про зобов'язання Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації розглянути питання про видачу ордеру для поселення ОСОБА_1 та членів її родини в кімнату № 1 квартири АДРЕСА_1, враховуючи пояснення відповідача про видачу ордера на дане житлове приміщення та фактичне проживання в спірній кімнаті іншої особи, про що достовірно відомо стороні позивача, тому позов Координаційного центру Київського міського об'єднання організації багатодітних Всеукраїнської спілки організації багатодітних до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання розглянути питання про надання кімнати ОСОБА_1 та членам її сім'ї задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є на обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-72 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Координаційного центру Київського міського об'єднання організації багатодітних Всеукраїнської спілки організації багатодітних (КЦ КМООБ ВСОБ) відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С.Мазур