Постанова № 43411596, 25.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2015 року № 826/123/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді - Мазур А.С., суддів - Кротюка О.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного надання інформації ОСОБА_1 за запитом на інформацію від 14 грудня 2014 року -протиправними, стягнення з Державної казначейської служби України ( код за ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) моральної шкоди у сумі 3790,07 грн., стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України та Головного управління Державної казначейської служби України всіх судових витрат щодо розгляду даної справи.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що надіслав 14 грудня 2014 року о 19:52:17 електронною поштою, а 15 грудня 2014 року - на паперовому носії через Укрпошту з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення запит на інформацію згідно з Законом України "Про доступ до публічної інформації". Вказує, що офіційну відповідь на вищезазначений запит отримав лише на 12-й день від Головного управління Державної казначейської служби України, до якого не звертався, а не від Державної казначейської служби України, що порушує його права та законні інтереси. Окрім зазначеного, позивач наголошував, що бездіяльністю Державної казначейської служби України йому завдано моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог в повному обсязі. У своїй письмовій заяві представник Державної казначейської служби України просив здійснювати розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Згідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні 26 лютого 2015 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із запитом згідно з Законом України "Про доступ до публічної інформації", в якому просив надати назву, номер та дату розрахунково-платіжного документу щодо перерахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) як стягувачеві за відкритими у Відділі ДВС Подільського РУЮ у м. Києві виконавчими провадженнями №44866576та №44866356 у сумі 3683,11 грн. та 106,96 грн. за платіжними дорученнями від 27.11.2014 року №6595 і №6594, наданими відділом ДВС Подільського РУЮ у м. Києві до УДКС у Подільському районі ГУ ДКС України у м. Києві, а також пояснити, у чому казначейством перераховані до Відділу ДВС Подільського РУЮ у м. Києві кошти - виконавчий збір 10 % фактично стягнутої суми за вказаними виконавчими провадженнями ще в листопаді 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, письмовий запит від 14.12.2014 року отримано Державною казначейською службою України 16 грудня 2014 року.

За результатами розгляду вищевказаного запиту Головним управлінням Державної казначейської служби України направлено відповідь від 18 грудня 2013 року листом №16-08/1533-19577, за підписом начальника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Однак, як вбачається з наявної в справі копії конверта, лист від 18 грудня 2013 року №16-08/1533-19577 був надісланий позивачу лише 25.12.2014 року.

Позивач вважає, що відповідачем порушено строк надання відповіді на його запит на інформацію від 15.12.2015 року і такі дії відповідача завдали йому моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом України "Про доступ до публічної інформації" визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 19 Закон № 2939-VI визначено, що під запитом на інформацію слід розуміти прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що міститься у його володінні.

Частиною першою та другою ст. 20 Закон № 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з копії поштового повідомлення про вручення, запит від 15.12.2014 року був отриманий уповноваженим представником відповідача 16.12.2015 року.

Головним управлінням Державної казначейської служби України направлено відповідь листом №16-08/1533-19577 від 18 грудня 2013 року, за підписом начальника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Суд звертає увагу на те, що п. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" чітко встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, враховуючи, положення закону, днем з якого починав свій перебіг п'ятиденний строк був, відповідно, день надходження цього запиту до відповідача - 16.12.2014 року. Відповідно, відповідь повинна була надіслана відповідачем не пізніше 21.12.2014 року.

При цьому суд приймає до уваги те, що відповідачем відповідь на запит позивача була підготовлена вчасно, а саме 18.12.2014 року.

Проте, незважаючи на вищенаведені обставини суд не може погодитись з твердженням відповідача, щодо дотримання останнім п'ятиденного строк саме при відправленні відповіді на інформаційний запит.

Оскільки Закон України "Про доступ до публічної інформації" тільки встановлює строк надання відповіді і не визначає, що такий строк має враховувати час для поштового обігу, суд вважає, що, в разі надання відповіді поштою, моментом надання відповіді слід вважати момент її передачі органам поштового зв'язку, так як з цього моменту подальший рух поштового відправлення ніяким чином не залежить від відповідача.

Як вбачається з копії конверта, в якому Державною казначейською службою України було направлено оскаржувану позивачем відповідь, датою відправки, відповідно до відпечатки поштового штемпеля, є саме 25.12.2014 року, а не 19.12.2014 року, як про це стверджує відповідач.

При цьому відповідачем не надано доказів передачі зазначеної відповіді підприємству поштового зв'язку саме 19.12.2015 року. Наданий реєстр відправлених листів 19.12.2014 року, судом не береться до уваги, оскыльки відсутня будь-яка відмітка відповідного відділення Укрпошти про прийняття відправлення до відсилання саме в цей день.

Проте, як вже зазначалось вище, в матеріалах справи наявна копія конверта, в якому Державною казначейською службою України було направлено оскаржувану позивачем відповідь, з датою відправки на поштовому штемпелі - 25.12.2014 року.

Так як відповідачем не надано будь-яких доказів зволікання відправки зазначеної відповіді органами поштового зв'язку протягом періоду з 19.12.2014 року по 25.12.2014 року, суд вважає, що така відповідь була направлена тільки 25.12.2014 року саме з вини відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач надав відповідь на інформаційний запит позивача від 18.12.2014 року із порушенням строків, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Що ж стосуэться позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України (код за ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) моральної шкоди у сумі 3790,07 грн. , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зауважує, що позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди відповідачем. Так, позивач не назвав суду, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, у чому саме вони проявились, за яких обставин вони заподіянні, не довів причинного зв'язку таких страждань з діями відповідачів та не довів протиправності їх дій, чому оцінив моральну шкоду саме в таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди та протиправності дій відповідачів в заподіянні позивачу моральної шкоди, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.11, 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного надання інформації ОСОБА_1 за запитом на інформацію від 14 грудня 2014 року - протиправними.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати на сплату судового збору 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді О.В. Кротюк

А.В. Літвінова