Постанова № 43411210, 18.03.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/219/15

18 березня 2015 року 15год. 58хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представники ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату недоїмки по ЄСВ. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. Актом перевірки встановлені порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, встановлено заниження ПДВ, ЄСВ та заниження оподатковуваного доходу. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вказує, що твердження відповідача про встановлені порушення ґрунтуються не на фактичних показниках податкового та бухгалтерського обліку, а на суб'єктивних висновках працівника податкового органу, який здійснював перевірку. Так, відповідачем зазначено, що у Книзі обліку доходів та витрат, вартість залишків товарів станом на 01.01.2013р. становить в сумі 214505 грн. (без ПДВ та націнки), однак фактично цей залишок вказаний у Книзі обліку з ПДВ та націнкою. Таким чином розрахункова сума залишків товарів станом на 31.12.2013 виведена невірно, у зв'язку з чим суму 4428 грн. безпідставно знято з податкового кредиту за грудень 2013 року. Окрім того, перевіряючим зазначено, що у 2013 році позивачем неправомірно віднесено до валових витрат суми дотації в розмірі 9575грн. наданої центром зайнятості. Однак, вказана сума позивачем не зараховувалася до валових витрат, що підтверджується порядком ведення обліку. Як наслідок, вказані суми безпідставно вплинули на зазначений у акті перевірки чистий дохід за період 2013 року, що в свою чергу вплинуло на суму єдиного внеску, зазначену в акті перевірки. В зв'язку з викладеним позивач вважає податкове повідомлення-рішення та вимогу про сплату недоїмки з ЄСВ протиправними та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких позовні вимоги заперечував, та вказав, що під час проведення документальної перевірки позивача, були встановлені порушення податкового законодавства, зокрема щодо заниження податку на додану вартість за 2013р. та заниження ЄСВ за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. На вказані порушення вплинули заниження оподатковуваного доходу та завищення валових витрат у періоді 2011-2013р., а відтак податкове повідомлення-рішення та вимога про сплату ЄСВ є правомірними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до часткового задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в грудні місяці 2014 року була проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. про що складений відповідний акт №191/17-14-17-02/НОМЕР_1 від 29.12.2014р. (а. с. 9-38 т.1)

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем п.198.4, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2013 рік всього сумі 5047грн., в тому числі за серпень 2013р. в сумі 154грн., за вересень 2013р. в сумі 465грн., за грудень 2013р. сумі 4428грн.; п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», результаті чого підприємцем занижено єдиний внесок за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013 на суму 13798,38грн., в тому числі за 2011р. на суму 2435,57грн., за 2012р. на суму 4687,26грн. за 2013р. на суму 6675,55грн.; п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, підприємцем занижено оподаткований дохід за 2013р. на загальну суму 31714грн. СГД ОСОБА_1 перевіркою не нарахований податок на доходи фізичних осіб, тому що вартість придбаних торгових патентів більша від добутку сукупного оподатковуваного доходу та ставки податку за 2013р.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.01.2015р., яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7570,50грн., з яких 5047грн. основного платежу та 2523,50грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також виставлена вимога про сплату боргу №Ф-0000241700 від 17.01.2015р., якою вимагається сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13798,38грн., з яких сума основної недоїмки складає 13798,38грн. (а. с. 7-8 т.1).

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що підставами встановлених відповідачем порушень стали наступні обставини.

Так, відповідачем стверджується, що в 2013р. позивачем неправомірно віднесено до валових витрат суми дотації в розмірі 9575грн., наданої центром зайнятості. Крім того, до валових витрат за 2013р., на думку відповідача, підприємцем зайво віднесено 22139грн. по придбаних алкогольних напоях та пиві, які не використовувались у господарській діяльності та відсутні на залишку. Також, згідно книги обліку доходів та витрат підприємця, ф.10 вартість залишків товарів станом на 01.01.2013 року становить в сумі 214505грн. (без ПДВ та націнки). За період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. платником придбано товарів та показано у Деклараціях по ПДВ (рядки 0.1-16.3), тобто включено до податкового кредиту, на суму 654260грн. без ПДВ. Згідно наданих для перевірки документів, встановлено, що собівартість реалізованих товарів за період з 01.01.2013. по 31.12.2013р. становить в сумі 587873грн. (в т.ч. вартість придбаних алкогольних напоїв та пива, що реалізовані у 2013р. становить 356895грн., вартість придбаних тютюнових виробів що реалізовані у 2013р. становить 230977грн.). Таким чином, за даними перевірки розрахункова сума залишків товарів станом на 31.12.2013р. становить 280892грн. без ПДВ та націнки (214505грн. + 654260грн. - 587873грн.). Підприємцем в книзі обліку доходів та витрат ф.10 №647/7 від 14.08.2012р. станом на 31.12.2013р. відображено залишок товарів в сумі 258754грн. Розбіжність між сумою залишків станом на 31.12.2013р., встановлених перевіркою та залишками товарів, зазначеними платником у книзі обліку доходів та витрат ф.10 становить в розмірі 22138грн. без ПДВ та націнки (280892грн.- 258754грн.). Таким чином підприємцем зайво віднесено до податкового кредиту ПДВ за придбані алкогольні напої та пиво, де сума ПДВ становить 4428грн. (22138грн*20%), які не використовувались у господарській діяльності і відсутні на залишку.

Щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то відповідач в акті перевірки зазначає, що згідно поданого платником Звіту про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5, річна) та таблиці 1 до даного звіту за 2011 рік, ФОП ОСОБА_1 отримала чистий дохід від підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 11157грн., з них сплачено єдиного внеску в сумі 3871,51грн., Звіту про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5, річна) та таблиці 1 до даного звіту за 2012 рік, ФОП ОСОБА_1 отримала чистий дохід від підприємницької діяльності за 2012 рік в сумі 13177грн., з них сплачено єдиного внеску в сумі 4572,42грн.

Сарненською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. В результаті перевірки складено акт перевірки від 24.05.2013р. №38/17/НОМЕР_1, згідно якого встановлено порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, ст. 138, П.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем занижено оподаткований дохід за 2011р. на загальну суму 7019грн. та за 2012р. на загальну суму 13508грн. Таким чином, чистий дохід за 2011 рік, на який нараховується єдиний внесок становить 18176грн. В зв'язку з цим, платником порушено п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та занижено єдиний внесок за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на суму 2435,57грн. Розмір середньомісячного доходу, на який нараховується єдиний внесок: 18176:12=1514,67 грн. Сума єдиного внеску: (1514,67*34,7%)* 12 міс. = 6307,08грн. Нараховано та сплачено єдиного внеску згідно звіту за 2011р. - 3871,51грн грн. За результатом даної планової перевірки за 2011 рік донараховано єдиного внеску в сумі 2435,57грн. (6307,07-3871,51).

Чистий дохід позивача за 2012 рік, на який нараховується єдиний внесок становить 26685грн. В зв'язку з цим, платником порушено п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та занижено єдиний внесок за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. на суму 4687,26грн. Розмір середньомісячного доходу, на який нараховується єдиний внесок: 26685:12=2223,75грн. Сума єдиного внеску: (2223,75*34,7%)* 12 міс. = 9259,68грн. Нараховано та сплачено єдиного внеску згідно звіту за 2012р. - 4572,42грн. За результатом даної планової перевірки за 2012 рік донараховано єдиного внеску в сумі 4687,26грн. (9259,68-4572,42).

Згідно поданого підприємцем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5, річна) та таблиці 1 до даного звіту за 2013 рік, ФОП ОСОБА_1 отримано чистий дохід від підприємницької діяльності за 2013 рік в сумі 1359грн. Сума доходу, на які нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини та відображена підприємцем в таблиці 1 до звіту за 2013р. становить 13835грн., з яких сплачено єдиного внеску в сумі 4800,76грн. Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п. 177.4 СТ.177 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем занижено оподаткований дохід за 2013р. на загальну суму 31714грн. Таким чином, чистий дохід за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., на який нараховується єдиний внесок становить 33073грн. Розмір середньомісячного доходу, на який нараховується єдиний внесок: 33073:12=2756,08грн. Сума єдиного внеску: (2756,08*34,7%)* 12 міс. = 11476,31грн. Нараховано та сплачено єдиного внеску згідно звіту за 2013р. - 4800,76грн. За результатом даної планової перевірки за 2013рік донараховано єдиного внеску в сумі 6675,55грн. (11476,31-4800,76).

Суд частково погоджується із такими висновками акту перевірки, з огляду на таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення, то як зазначено вище по тексту постанови на збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість вплинуло завищення валових витрат у 2013 році в розмірі 31714грн. внаслідок неправомірного включення підприємцем до валових витрат суми дотації в розмірі 9575грн. та витрат на придбання алкогольних напоїв та пива в розмірі 22139грн., які не використовувались у господарській діяльності та відсутні на залишку. Зазначені обставини вплинули на зняття податкового кредиту в сумі 4428грн. та донарахування ЄСВ за 2013р. на суму 6675,55грн.

Однак, такі твердження відповідача не підтверджуються доказами та спростовуються матеріалами справи.

Як слідує із акту перевірки, відповідач стверджує про те, що позивач безпідставно відніс до валових витрат у 2013 році дотацію, отриману з центру зайнятості в сумі 9575грн. При цьому не вказав у акті перевірки на підставі яких документів він дійшов до такого висновку. Жодного доказу на підтвердження своїх тверджень в судове засідання відповідач також не надав. Посилання на банківські виписки позивача про отримання такої дотації у 2013 році не можуть слугувати доказом її віднесення до валових витрат, оскільки такі виписки є доказом для позивача про те, що така дотація надійшла на його рахунок.

В той же час, згідно структури валових витрат за 2013 рік, наданої позивачем та зробленої на підставі книги обліку доходів і витрат за вказаний період вбачається, що вказана сума дотації до валових витрат 2013 року підприємцем не відносилась. Крім цього зазначене підтверджується також випискою щодо понесених витрат на оплату праці найманих працівників та нарахування на заробітну плату ЄСВ за 2013р. (а. с. 220-232 т.2, 53 т.3).

Також не підтверджуються твердження відповідача про те, що позивач завищив витрати на придбання алкогольних напоїв та пива в розмірі 22139грн., які не використовувались у господарській діяльності та відсутні на залишку. На підтвердження таких висновків відповідач в акті перевірки посилається на надані для перевірки документи (а.с.21 т.1), на підставі яких останнім встановлено, що вартість придбаних алкогольних напоїв та пива, що реалізовані у 2013 році становить 230977грн. Однак, відповідачем не конкретизовано жодного первинного бухгалтерського документа, на підставі яких відповідач визначив вказану в акті перевірки вартість товарів.

Разом з тим, позивачем надана в судове засідання структура вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. Вказана таблиця розроблена на підставі книги обліку щоденного продажу по кожному торговому об'єкту та не включає у свою суму ПДВ та націнку. Із вказаної таблиці вбачається, що вартість придбаних алкогольних напоїв та пива, що реалізовані у 2013 році становить 253116,80грн. Вказана сума відповідає сумі, зазначеній позивачем у додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Крім того, як вбачається із акту перевірки, відповідач досліджував книгу обліку доходів та витрат позивача за 2013р. та вказав, що залишки товарів станом на 01.01.2013р. становлять 214505грн. без ПДВ та націнки та в подальшому самостійно визначив залишок товарів позивача станом на 31.12.2013р. в сумі 280892грн. без ПДВ та націнки.

Однак, позивач зазначив, що залишок товарів станом на 01.01.2013р. в сумі 214505 грн. включає в себе і ПДВ і націнку, оскільки провівши переоблік товарів в торгових точках фактично не можливо визначити вартість товарів, які залишились нереалізованими без ПДВ та націнки. Це обумовлюється різними видами товарів, різними цінами та різними націнками на товар, а тому позивач зазначав у книзі обліку доходів і витрат залишки з врахуванням ПДВ та націнки.

Аналогічна ситуація і з залишками товарів станом на 31.12.2013р. Як вбачається із книги обліку доходів і витрат за 2013р. вартість залишків товарів станом на кінець 2013 року складає 279905грн. Вказана сума включає в себе і ПДВ і націнку. Зазначене підтверджується і книгою обліку доходів і залишками товарів, виведених на підставі актів інвентаризації (а. с. 50-95 т.1, 105 т.3, 109-117 т.1).

Однак, обставини щодо наявності у вартості залишків товарів сум ПДВ та націнки, як станом на початок так і на кінець 2013 року, відповідачем до уваги не взяті. При цьому відповідачем навіть не визначено конкретних сум ПДВ та націнки, які включені у вартість товарів, що залишились нереалізованими станом на початок та кінець 2013 року, а відтак суду незрозуміло, яким чином відповідач дійшов висновків про вартість залишків товарів станом на 31.12.2013р. в сумі 280892грн. без ПДВ та націнки. В той же час, суд звертає увагу на те, що у Деклараціях про доходи та по ПДВ суми зазначені без ПДВ та націнки.

Також суд звертає увагу на те, що у акті перевірки відповідач стверджує про те, що позивачем зазначено у книзі обліку доходів і витрат суму залишків товарів станом на 31.12.2013р. - 258754грн. (а. с. 31т.1), що не відповідає дійсності.

Як зазначено вище по тексту постанови, згідно книги обліку доходів і витрат за 2013р. вартість залишків товару станом на кінець 2013 року складає 279905грн. Тобто відповідачем не вірно вказана сума вартості залишків товарів, яка фактично зазначена позивачем у книзі, при цьому суд зауважує, що сума, зазначена відповідачем (258754грн.), приймає участь у визначенні суми завищення валових витрат та, відповідно, у завищенні податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити яким чином перевіряючий вирахував суму завищення витрат, також не надав чітких пояснень щодо не вірно вказаної суми вартості залишків товарів, яка фактично зазначена позивачем у книзі.

Враховуючи зазначене, судом встановлено порушення відповідачем вимог щодо оформлення результатів перевірок, які встановлені Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок).

Так, Порядком встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 4 розділу 1 Порядку вказує, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6 розд.1 Порядку).

Крім того, ч.3 п.5.2 розд. 2 Порядку встановлює, що в разі виявлення порушень податкового законодавства за кожним відображеним фактом порушення необхідно в акті перевірки зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Також зазначений розділ Порядку зобов'язує контролюючий орган в акті перевірки чітко викладати зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків.

З врахуванням вище викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що невірно вказана сума відповідачем та безпідставні твердження щодо включення дотації до витрат, призвела до неправильних розрахунків по визначенню завищення валових витрат та податкового кредиту, а відтак і по донарахуванню ЄСВ за 2013 рік. Отже, доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача №191/17-14-17-02/НОМЕР_1 від 29.12.2014р. щодо завищення валових витрат, заниження оподатковуваного доходу та податкового кредиту у 2013р., які ґрунтуються на неправильних розрахунках та безпідставних твердженнях відповідача та осіб, що проводили перевірку і не підтверджені відповідними доказами не є належними підставами для винесення податкового повідомлення рішення №0000191700 від 17.01.2015р. та вимоги №0000241700 від 17.01.2015р. в частині донарахування ЄСВ за 2013р. в сумі 6675,55грн., тому вказані рішення відповідача є протиправними та належать до скасування, відповідно, у визначених частинах.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу по нарахуванню ЄСВ за 2011 та 2012 роки, то суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана позивачем вимога виставлена на підставі висновків акту перевірки від 29.12.2014 № 191/17-14-17-02/НОМЕР_1.

В той же час, підставою донарахування ЄСВ за 2011, 2012 роки стало завищення валових витрат та заниження оподатковуваного доходу у вказаних періодах. Порушення щодо завищення валових витрат та заниження оподатковуваного доходу висвітлені у акті документальної планової перевірки позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. №83/17/НОМЕР_1 від 24.05.2013р. (а. с. 1-23 т.2).

Із дослідженого в судовому засіданні акту вбачається, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані у 2011р. на 7019грн., в результаті чого завищено валові витрати за 2011р. в розмірі 7019грн. У 2012 році перевіркою встановлено, що позивачем завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані у 2012р. на 13508грн, в результаті чого завищено валові витрати за 2012р. в розмірі 13508грн. Внаслідок такого заниження відповідачем встановлено заниження позивачем оподаткованого доходу в сумі 20527грн., в т.ч. за 2011р. в сумі 7019грн., за 2012р. в сумі 13508грн.

Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено його завищення всього у сумі 8658 грн., в тому числі за грудень 2012р. в сумі 8658грн., що стало наслідком нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. у сумі 8658 грн., у тому числі за грудень 2012р. у сумі 8658 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0003891702 від 07.06.2013р., яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10822,50грн., з яких 8658грн. основного платежу та 2164,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0003901702 від 07.06.2013р., яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 510грн.

В судовому засіданні позивач та його представники зазначили, що суми коштів за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ними оплачені в повному обсязі. Вказаний факт підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивач фактично погодився із встановленими в ході перевірки відповідачем порушеннями позивачем податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., а відтак позивач зобов'язаний сплатити суми коштів по донарахуванню ЄСВ за 2011 та 2012 рік в сумі 2435,57грн. і 4687,26грн., відповідно.

Отже позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-0000241700 від 17.01.2015р. на суму 7122,83грн. (2435,57+4687,26) задоволенню не належать.

Щодо розподілу та стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

При поданні адміністративного позову майнового характеру позивачем сплачена сума судового збору 182,70грн. (10%), що відповідає пп.1 п.3 ч.2, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Отже, сума судового збору 182,70грн. належить до розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

Оскільки сума задоволених позовних вимог позивача складає 14246,05грн., а відмовлено на суму 7122,83грн., то до присудження позивачу належить сума 121,80грн.

В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Решта суми судового збору у даній справі складає 1644,30грн. (1827-182,70), отже до стягнення з позивача судового збору у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» належить сума 609,02грн. Вказана сума зазначена з урахуванням суми 121,80грн., яка присуджена позивачу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області №0000191700 від 17 січня 2015 року у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області про сплату боргу №0000241700 від 17 січня 2015 року в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6675,55 грн.

В задоволенні позовної вимоги про визнання протиправної та скасування вимоги Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області про сплату боргу №0000241700 від 17 січня 2015 року в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7122,83 грн. - відмовити.

Стягнути з позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 609,02 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.