Постанова № 43410502, 13.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року (15:57 год.) м. Київ 810/304/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний Завод «АГРО-РЕГІОН»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинів А.І., довіреність від 09.01.2015 б/н, Мороз К.А. довіреність від 01.01.2015 б/н,

від відповідача: Макаренко С.В., довіреність від 05.12.2014 №2653/9-10.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2014 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1076384,00 грн. на підставі акту перевірки №428/22-10-32054570 від 19 серпня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 19 серпня 2014 року №428/22-10-32054570 про результати документальної позапланової перевірки ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» з питань, що стали предметом оскарження відповідно до поданих заперечень ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» від 4 липня 2014 року №7569/10 до акту від 1 липня 2014 року №317/22-10-32054570 щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ «Агро-Регіон Чуднів».

Позивач стверджує, що придбав товар у вказаного контрагента правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими і видатковими накладними, отримані товари були використані в господарській діяльності позивача.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» з його контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема за наявною у податкового органу інформацією ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагента товарів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» зареєстроване як юридична особа 26 серпня 2014 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т., а.с. 42).

Товариство утворене в результаті перетворення Приватного акціонерного товариства «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» і є його правонаступником (т.1, а.с. 43).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, після урожайна діяльність.

Згідно з довідкою Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25 червня 2012 року №8312 позивач перебуває на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за №1412-04 (т.1, а.с. 55).

У період з 6 серпня 2014 року по 12 серпня 2014 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 та пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 5 серпня 2014 року №549, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» з питань підтвердження формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «АГРО-РЕГІОН Чуднів» за період з 1 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 19 серпня 2014 року №428/22-10-32054570 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» з питань, що стали предметом оскарження відповідно до поданих заперечень ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» від 4 липня 2014 року №7569/10 до акту перевірки від 1 липня 2014 року №317/22-10-32054570 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 58-75).

У ході перевірки податковим органом проаналізовано акт Чуднівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» №66/2200/37752738 від 29 травня 2014 року.

Відповідно до вказаного акту перевірки, працівниками контролюючого органу встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Врахувавши викладене, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року у розмірі 1076384,00 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу, 20 серпня 2014 року позивач звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із запереченням на акт від 19 серпня 2014 року №428/22-10-32054570 (т.1, а.с. 112-122). Рішенням Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 28 серпня 2014 року висновки акту перевірки від 19 серпня 2014 року №428/22-10-32054570 залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Акт перевірки від 19 серпня 2014 року №428/22-10-32054570 покладений Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 1 вересня 2014 року №0005622220, яким ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1076384,00 грн. (т.1, а.с. 56).

10 вересня 2014 року позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Київській області зі скаргою вих.№233 на податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 1 вересня 2014 року №0005622220 (т.1, а.с. 133-146).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 7 листопада 2014 року №193/10/10-36-10-01-04/947 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (т.1, а.с. 123-131).

17 листопада 2014 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2014 року №0005622220 (т.1, а.с. 154-159).

Рішенням від 26 грудня 2014 року №99/6/11-11-10-01-01-04-25 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, а скаргу позивача - без задоволення (т.1, а.с. 149-152).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішенням, яким ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

З огляду на викладене, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит докази підлягають оцінці у зазначеному аспекті.

Такі висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій у листі № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надаючи правову оцінку господарським операціям між ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» та ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» при укладанні та виконанні договору купівлі-продажу, який на переконання відповідача вчинений без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Так, 18 лютого 2014 року ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» (Покупець) уклало з ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» (Продавець) договір купівлі-продажу №18022014/1, у силу якого Покупець зобов'язувався сплатити та прийняти, а Продавець доставити та передати зернові українського походження врожаю 2013 року на умовах, встановлених договором (т.3, а.с. 3-4).

Відповідно до пункту 2.1 договору товаром є зерно кукурудзи у кількості 4049,094 тонн.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору встановлено, що ціна товару становить 1595,00 грн. за одну тонну разом з ПДВ, загальна сума договору становить 6458304,93 грн.

Сторони домовились, що доставка товару за договором буде здійснюватись на умовах самовивезення Покупцем (пункт 4.1).

Судом встановлено, що в лютому 2014 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 18 лютого 2014 року №18022014/1 позивачу було поставлено товар, а саме: кукурудзу в загальній кількості 4049,094 тон на суму 6458304,93 грн., у тому числі ПДВ на суму 1076384,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №20140228003 від 18 лютого 2014 року на суму 6458304,93 грн., у тому числі ПДВ 1076384,16 грн. (т.3, а.с. 14).

За фактом отримання товару ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» була виписана податкова накладна №1 від 18 лютого 2014 року на загальну суму 6458304,93 грн., в тому числі ПДВ 1076384,16 грн. (т.3, а.с. 5).

Суми ПДВ у загальному розмірі 1076384,15 грн. за вказаною податковою накладною були включені позивачем до складу податкового кредиту лютий 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.5, а.с.81-85).

У березні 2014 року частину товару у кількості 467 тон було повернуто постачальнику - ТОВ «Агро-регіон Чуднів», що оформлено видатковою накладною №14 від 10 березня 2014 року на загальну суму 744865,00 грн., у тому числі ПДВ 124144,17 грн. (т.3, а.с. 7).

У зв'язку із поверненням частини товару, ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» передало позивачу розрахунок від 10 березня 2014 року №1 про коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18 лютого 2014 року №1, відповідно до якого контрагентом позивача скориговано суму ПДВ у бік зменшення на 124144,17 грн. (т.3, а.с. 6).

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 року (т.5, а.с. 89-95) та за березень 2014 року (т.5, а.с. 111-116).

Таким чином, з урахуванням коригувань, загальна сума поставники склала 5713439,93 грн., у тому числі ПДВ 952239,99 грн.

В оплату за поставлений товар, позивач перерахував на користь ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» кошти на загальну суму 5713439,93 грн., у тому числі ПДВ 952239,99 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень (т.5, а.с. 24-80).

Судом встановлено, що самовивезення придбаного товару відбувалось із складського приміщення загальною площею 1803,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Чуднівській район, с. Юріївка, вул. Горького, буд. 71, і є власністю Позивача, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія САЕ №354011 (т.5, а.с. 129).

Водночас щодо зауважень представника відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів перевезення товару від ТОВ «Агро-Регіон Чуднів», представник позивача зазначив, що останнє орендує частину складського приміщення, площею 5 кв.м за адресою: Житомирська область, Чуднівській район, с. Юріївка, вул. Горького, буд. 71 за договором оренди складських та виробничих приміщень б/н від 2 квітня 2013 року (т.5, а.с. 123-127).

При цьому товариство з 2011 року застосовує економічну технологію зберігання зернових культур у вигляді поліетиленових мішків-рукавів, що не потребує організації стаціонарних укриттів (складських приміщень) і дозволяє зберігати зернові культури під відкритим небом. Таким чином, об'єктивної необхідності у фактичному переміщенні товару не було, оскільки місцем самовивозу товару і місцем його подальшого зберігання є склад за адресою: Житомирська область, Чуднівській район, с. Юріївка, вул. Горького, буд. 71.

Відвантаження товарної продукції здійснювалось силами співробітників позивача з використанням технічних засобів, що знаходяться на балансі ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» та підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку « 10» «основні засоби» (т.5, а.с. 171).

З приводу одержання та оприбуткування поставлених ТМЦ, представник позивача зазначив, що товар відповідно до договорів приймався на підставі видаткової накладної та відповідно до довіреності від 18 лютого 2013 року №219, що видана на ім'я директора з продажу ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» Тимошенко О.В. (т.3, а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що придбаний у ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» товар відображений у книзі складського обліку зернового складу за 2014 рік (т.5, а.с. 8-19).

Як зазначив представник позивача, придбана у ТОВ «Агро-регіон Чуднів» кукурудза набувалась з метою її подальшого експорту.

Так, судом встановлено, що 23 грудня 2013 року ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» (Продавець) уклало з МАГ Коммодітіз АГ (Швейцарія) (Покупець) контракт №PCH137-FC, відповідно до умов якого Покупець зобов'язується прийняти та оплатити кукурудзу 3-го класу на кормові цілі українського походження врожаю 2013 року згідно ДСТУ 4525:2006 (т.3, а.с. 230-238).

Пунктами 3.1 та 4.1 договору передбачено, що кількість товару становить 10000 метричних тон +/- 3%, ціна товару становить 189,50 доларів США за одну метричну тонну, загальна вартість контракту становить 1895000,00 грн.

Поставка здійснюється на умовах CPT (відповідно до Інкотермс 2010) ст. Одеса-Порт-Екс., ОдЗД, Україна, вантажоотримувач ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл».

12 лютого 2014 року ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» (Продавець) уклало з МАГ Коммодітіз АГ (Швейцарія) (Покупець) додаткову угоду №1 до контракту №PCH137-FC від 23 грудня 2013 року, якою сторони домовились, що поставка буде здійснюватись на умовах CPT (відповідно до Інкотермс 2010) ст. Одеса-Порт-Екс., ОдЗД, Україна, вантажоотримувач ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» та/або ст. Жовтнева-експорт, ОдЗД, Україна, вантажоотримувач ТОВ «МСП Ніка-Тера» (т.3, а.с. 228-229).

З метою доставки вантажу до визначеного у зовнішньоекономічному договорі місця, позивачем укладені договори транспортного перевезення з ТОВ «ТД «Агромир» (договір транспортного перевезення № 01/1702-14 від 17.02.2014) (т.3, а.с.149-151) , ТОВ «Автокар-777» (договір № АК-585 перевезення вантажу від 30.08.2013) (т.3, а.с. 152-157) та

ТОВ «Техно-Магістраль» (договір перевезення вантажу №0204/14 від 14.01.2014 т.4, а.с. 145-149).

Надання послуг з перевезення підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, актів надання виконаних послуг, податковими накладними та відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до письмових пояснень позивача, за період січень-червень 2014 року ТОВ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» поставило на користь МАГ Коммодітіз АГ 9785,76 тонн кукурудзи. При цьому зауважив, що до реалізації бралася як власна сільськогосподарська продукція, так і товарна продукція, куплена в інших сільгоспвиробників, що відповідала показникам якості, встановленим у контракті. Загальна сума реалізації склала 1854401,52 доларів США, гривневий еквівалент продажу склав 17848322,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що придбану у ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» позивачем кукурудзу у загальній кількості 3582,09 тонн експортовано МАГ Коммодітіз АГ, що підтверджується вантажно-митними деклараціями №2421 від 28 лютого 2014 року, №1632 від 5 березня 2014 року, №2233 від 25 березня 2014 року, №1028 від 1 квітня 2014 року, №2092 від 20 березня 2014 року (т.3, а.с. 220-227) та звітом з продажів щодо реалізації номенклатурної групи «Кукурудза власна; Товарна кукурудза за період січень-березень 2014 року» (т.5, а.с. 232)

Отже, перевіривши фактичний рух товарів, в процесі здійснення господарських операцій, спрямованих на виконання договору купівлі-продажу, суд приходить до висновку, що факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції, не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Натомість відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, не надав. Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Сам акт перевірки не містить жодного документального підтвердження стосовно наведених порушень податкового законодавства, а викладені у ньому висновки щодо безтоварності операцій суперечать первинним бухгалтерським документам позивача та під час розгляду справи не підтвердилися.

У такому випадку, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Агро-регіон Чуднів» не виконувало своїх обов'язків з поставки та передачі у власність товару, оскільки не є власником реалізованої кукурудзи, не має відповідних матеріальних ресурсів.

Акт перевірки позивача містить посилання на акт Чуднівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» від 29 травня 2014 року №66/2200/37752738, яким встановлено, що між ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» та ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН», правонаступником якого є позивач, існує договір про співробітництво від 15 вересня 2011 року №010611/7.

Умовами договору передбачено, що у період з 15 вересня 2011 року по 31 грудня 2013 року за взаємною домовленістю сторін відбудеться поступове переоформлення договорів оренди землі сільськогосподарського призначення, які були укладені ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» на користь дочірньої компанії - ТОВ «Агро-Регіон Чуднів».

Цим же договором передбачалось, що позивач власними силами та за власні кошти засіяв орендовані ним на території Красногірської, Красносільської та Кілківської сільських рад Чуднівського району Житомирської області земельні ділянки загальною площею 1200 га.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на зібраний урожай належить позивачу і, відповідно, становить частку його сільськогосподарського товаровиробництва. Позивач має право розпоряджатись урожаєм на власний розсуд, у тому числі продавати весь урожай або його частину ТОВ «Агро-Регіон Чуднів», третім особам, передавати урожай або його частину у заставу, використовувати урожай для виплати орендної плати в натуральній формі, а також використовувати урожай будь-яким іншим чином, не забороненим законодавством України.

Беручи до уваги викладені положення договору від 15 вересня 2011 року №010611/7, відповідач дійшов висновку, що власником реалізованої за спірним договором кукурудзи був позивач, а не ТОВ «Агро-Регіон Чуднів».

Позивач щодо укладеного договору про співробітництво від 15 вересня 2011 року №010611/7 не заперечував, разом з тим, звернув увагу суду, що зазначена угода є рамковою і передбачає лише основні форми співпраці.

Зокрема пунктом 1.3 договору також встановлювалось, що сторони погодились, що ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» може придбати частину незавершеного виробництва (посівів сільськогосподарських культур) у позивача на підставі договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва.

Судом встановлено, що 5 лютого 2013 року ПрАТ «Племінний завод «АГРО-РЕГІОН» (Продавець) уклало з ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» договір купівлі-продажу незавершеного виробництва сільськогосподарської продукції №050213/6/НЗВ (т. 4, а.с. 53-55), предметом якого є зобов'язання Продавця протягом 4 місяців з моменту підписання договору передати об'єкти незавершеного виробництва сільськогосподарської продукції врожаю 2013 року, а саме: посіви кукурудзи 1111 га, посіви пшениці 33 га, закладені в полях Продавця орієнтовно в кількості 1144 га у власність Покупцеві за плату.

Відповідно до специфікації до договору, позивач передав у власність ТОВ «Агро-Регіон Чуднів» посіви кукурудзи урожаю 2013 року на загальну суму 2644581,71 грн., у тому числі ПДВ 440763,62 грн. (т.4, а.с. 56), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №20130507024 від 7 травня 2013 року, податковою накладною від 7 травня 2013 року №188 (т.4, а.с. 50-52).

Крім того, обставини щодо купівлі-продажу незавершеного виробництва сільськогосподарської продукції, а також щодо купівлі-продажу кукурудзи за договором від 18 лютого 2014 року №18022014/1 були також предметом дослідження у справі №806/4221/14 за позовом ТОВ «Агро-регіон Чуднів» до Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року підтверджено факт реальності господарських операцій ТОВ «Агро-регіон Чуднів» з ПрАТ «Племінний завод Агро-Регіон».

За таких обставин, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо укладання позивачем та його контрагентом правочинів, не спрямованих на реальне настання обумовлених ними наслідків.

Між тим, суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки позивача вбачається, що податковим органом факт виконання спірного договору купівлі-продажу не перевірявся, надані позивачем фінансово-господарські документи досліджені не були, а висновки про нікчемність (безтоварність) господарських операцій позивача базуються лише на підставі акту перевірки ДПІ у Чуднівському районі Житомирської області, що не є належним доказом у справі.

Отже, висновок відповідача про неможливість виконання контрагентом позивача спірного договору купівлі-продажу є формальним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд наголошує, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки контрагента позивача оцінюються судом критично, оскільки ґрунтуються на припущеннях та суперечать обставинам, встановленим у ході розгляду справи.

Представник відповідача також звертав увагу суду на окремі дефекти в товаросупровідних документах позивача, складених при наступній реалізації кукурудзи на користь МАГ Коммодітіз АГ. Зокрема зауважив, що акти про надані транспортні послуги і товарно-транспортні накладні містять розбіжності в частині пункту розвантаження товару.

Стосовно вказаних зауважень необхідно зазначити, що за зовнішньоекономічним контрактом №PCH137-FC від 23 грудня 2013 року, місцем поставки товару визначено

ст. Одеса-Порт-Екс., ОдЗД, Україна, вантажоотримувач ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» та/або ст. Жовтнева-експорт, ОдЗД, Україна, вантажоотримувач ТОВ «МСП Ніка-Тера», що відповідає аналогічним записам у товарно-транспортних накладних, копії яких містяться у матеріалах справи (т.2, а.с. 54-170).

Крім того, суд погоджується із доводами представника позивача, що господарські операції позивача з перевізниками не були предметом перевірки, натомість акт перевірки не містить жодних зауважень щодо правильності оформлення будь-яких документів, що слугували правовою підставою для визначення позивачем податкового кредиту.

Не заслуговують уваги доводи відповідача щодо того, що у діях позивача та його контрагента був відсутній намір реального створення правових наслідків, обумовлених укладеним договором.

Одним з основних завдань органів державної фіскальної служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної фіскальної служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Також відповідачем не надано суду доказів визнання укладених позивачем правочинів недійсними у судовому порядку.

Вказані висновки суду узгоджуються з приписами статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної фіскальної служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Агро-регіон Чуднів», відповідає вимогам чинного законодавства, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Отже, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є безпідставним і не може бути покладений в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

При прийнятті рішення судом також враховано практику Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З огляду на невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, недостатність доказів і недоведеність відповідачем тих обставин, які стали підставою для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1076384, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2014 року №0005622220 є протиправним і підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення № 118 від 12 січня 2015 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 13 березня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 19 березня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 1 вересня 2014 року №0005622220.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний Завод «АГРО-РЕГІОН» (ідентифікаційний код 32054570) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.