Постанова № 43410215, 02.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 р. Справа № 804/1869/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТіСТ" до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27.01.2015р. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.03.2015 року № 232-06, просить:

- визнати протиправним невизнання Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками податковою звітністю, яке оформлено листом № 18076/10/04-07-15-01-12 від 17.09.2014 року;

- визнати уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками такими, що подані у день їх фактичного отримання Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, тобто 16.09.2014 року та 17.09.2014 року;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подані позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками оформлені у відповідності до чинного законодавства України та підписані посадовими особами позивача. Лист відповідача № 18076/10/04-07-15-01-12 від 17.09.2014 року є необґрунтованим, оскільки містить лише посилання на норми Податкового кодексу України без зазначення конкретних недоліків податкової звітності позивача. Також позивач вказує на те, що відповідач не прийняв рішення про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків чим порушив вимоги п.49.11 ст. 49 ПК України. Позивач також стверджує про те, що відповідач за наслідками камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 17.01.2015 року № 115/1501/37837198, що проведена по уточнюючим розрахункам позивача з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року - січень 2014 року, фактично відмовив у відображенні показників податкової звітності з ПДВ по вказаним вище уточнюючим розрахункам за періоди листопад 2013 року - січень 2014 року у базі даних податкового органу з посиланням на сплив строк подання такої податкової звітності.

Ухвалою суду 28.01.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судових засіданнях заперечував проти позову, вказуючи на те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року -січень 2014 року з додатками після відмови податкову органу у їх прийнятті, яка є предметом судового розгляду у даній адміністративній справі, подані позивачем повторно у грудні 2014 року та прийняті відповідачем. Посадовими особами податкового органу проведено камеральну перевірку даних уточнюючих податкових розрахунків та складено акт камеральної перевірки. Таким чином, відповідач вважає, що права позивача є цілком відновленими з моменту прийняття відповідачем уточнюючих розрахунків позивача, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Позивач та відповідач у судове засідання 02.04.2015 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; відповідач подав клопотання про розгляд справи у без участі представника відповідача.

Згідно ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши письмові докази, що наявні у матеріалах справи, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу засобами електронного зв'язку уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року -січень 2014 року з додатками, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року -січень 2014 року з додатками отримані відповідачем 16.09.2014 року та 17.09.2014 року, що підтверджується копіями квитанцій № 2, які знаходяться у матеріалах справи.

Відповідачем на адресу позивача направлено лист № 18076/10/04-07-15-01-12 від 17.09.2014 року.

У вищевказаному листі зазначено, що подані позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками заповнені із порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України. У зв'язку з викладеним уточнюючі розрахунки не вважаються податковою звітністю.

Судом з листа відповідача № 18076/10/04-07-15-01-12 від 17.09.2014 року встановлено, що останній не навів конкретних недоліків податкової декларації позивача.

Одночасно судом встановлено, що позивач у грудні 2014 року повторно подав уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками до податкового органу, які були прийнято відповідачем, що вбачається з пояснень сторін, які були надані у судових засіданнях, та з акту про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 17.01.2015 року № 115/1501/37837198, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Також судом встановлено, що відповідач провів камеральну перевірку вказаної вище податкової звітності позивача.

У відповідності до п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом;код виду економічної діяльності (КВЕД) ; код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; фізичною особою - платником податків або його законним представником;

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (п.48.5 ст. 48 ПК України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією (п.48.7 ст. 48 ПК України).

Згідно п.46.1 ст. 46 ПК України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Судом встановлено, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками, екземпляр яких здано відповідачу, містить всі необхідні реквізити передбачені п.48.3 ст. 48 ПК України.

Згідно п.49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 ПК України передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно п.49.11 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд зазначає, що лист відповідача № 18076/10/04-07-15-01-12 від 17.09.2014 року не містить фрази про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків, а у ньому зазначається, що податкова звітність складена з порушенням норм Податкового кодексу України, а тому не вважається податковою звітністю.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не прийняв саме повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а надіслав позивачу лист про невизнання його декларації податковою звітністю, чим порушив пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу "не визнана як податкова декларація", оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Таким чином, відповідач під час складання листа № 18076/10/04-07-15-01-12 від 17.09.2014 року діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив пункт1 частини 3 статті 2 КАС України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог, то суд відмовляє у їх задоволенні з наступних підстав.

У відповідності до п.49.12 ст. 49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач скористався одночасно двома вказаними вище правами, а саме: подав до податкового органу повторно уточнюючі розрахунки та оскаржив у судовому порядку невизнання податковим органом поданих уточнюючих розрахунків як податкової звітності.

Судом під час розгляду справи встановлено, що станом на день прийняття судом рішення, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками прийняті податковим органом, що підтверджується копією акту про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 17.01.2015 року № 115/1501/37837198 та поясненнями сторін, які були надані у судових засіданнях.

За вказаних обставин, оскільки уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року - січень 2014 року з додатками прийняті податковим органом, то обов'язок позивача щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 25.12.2013 року по справі № 6-94ц13, якщо за результатами розг?ляду справи факту порушення прав, свобод та інтересів позивача не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Зі змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що фактично позивач не погоджується із висновками акту про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 17.01.2015 року № 115/1501/37837198 в частині позбавлення позивача податкового кредиту, який відображений у уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року - січень 2014 року.

Суд зазначає, що у випадку не згоди з висновками акту перевірки, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу за наслідками проведеної перевірки.

У відповідності до ст.94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 292,32 грн.

Згідно Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», що затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23.01.2015 року «Про практику застосування адміністративними судами

положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI

«Про судовий збір» з урахуванням вимог статті 6 Закону України «Про судовий збір»: з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо.

Як вбачається з заяви про уточнення заявлених позовних вимог позивачем фактично заявлено лише дві немайнові вимоги, судовий збір за які становить 146,16 грн.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню сума судового збору у розмірі 146,16 грн., оскільки остання внесена в більшому розмірі, ніж встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» судовий збір у розмірі 146,16 гривень, який сплачено згідно платіжного доручення № 4905 від 17.03.2015 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 02.04.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю, Ричка