Постанова № 43410116, 19.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р. Справа № 804/56/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача Артем О.В.

представника відповідача Чохелі Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Еней 2005» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Еней 2005» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків про нереальність здійснення господарських відносин із ТОВ «БК «Мангустін» (код ЄДРПОУ: 39059397), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «»БК «Мангустін» (код ЄДРПОУ: 39059397) за серпень 2014 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0007922204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2 976617,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 488 308,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Під час перевірки ПП «Еней 2005», відповідачем фактичне дослідження правовідносин між ТОВ «БК «Мангустін» та ПП «Еней 2005» здійснено не було, не прийнято до уваги той факт, що відомості, щодо місцезнаходження підприємства та його посадових осіб отримувались податковим органом вже після виконання сторонами умов договору, укладеного 01.07.2014 року.

Як свідчить акт перевірки, господарські операції між ПП «Еней 2005» та ТОВ «БК «Мангустін» підтверджені документально як виконавцем послуг так і нашим товариством, вони в повній мірі відображені в податковому обліку ПП «Еней 2005», а висновки про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських відносин між підприємствами в лютому 2014 року не ґрунтуються на жодних доказах, та є необґрунтованими припущеннями.

Позивач у серпні 2014 року мав взаємовідносини із ТОВ БК «Мангустін». На підтвердження вказаних взаємовідносин позивач надав для перевірки первинні документи: договори, акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні, які є підтвердженням того, що підприємством-виконавцем була проведена певна робота і одержані результати. Таким чином, маючи всі первинні документи позивач відповідно до вимог законодавства, правомірно сформував податковий кредит.

В акті перевірки не визначено жодних доказів на підтвердження того, що ПП «Еней 2005», як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Висновки акту перевірки здійснені на підставі необгрунтованих та недоведених даних, застосування яких суперечить чинному законодавству України та може суттєво порушити права ПП «Еней 2005».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, виклавши письмово свої заперечення та пояснив, що податкове повідомлення-рішення було винесено правомірно, на підставі правомірних висновків, викладених в акті перевірки господарських взаємовідносин ПП «Еней 2005» з ТОВ БК «Мангустін». Всі доводи позивача є необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Еней 2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарської діяльності у серпні 2014. за результатами якої складено акт перевірки від 07.11.2014 року № 707/22-04/30272853.

Перевіркою були встановлені наступні обставини.

Одним з постачальників послуг для ПП «Еней 2005» в серпні 2014року є підприємство ТОВ БК «Мангустін».

До перевірки був наданий договір щодо надання послуг № 7 від 1 липня 2014 г., згідно якого ТОВ БК «Мангустін» зобов'язується надати ПП «Еней 2005» маркетингові послуги, а ПП «Еней 2005» зобов'язується прийняти виконані послуги та оплатити.

До перевірки надано податкові та видаткові накладні виписані від імені ТОВ БК «Мангустін» на ПП «Еней 2005» за серпень 2014р.

Суму податку на додану вартість за серпень 2014р. включено до податкового кредиту даного періоду.

В ході перевірки було встановлено відсутність звітів про виконання роботи від ТОВ «Мангустін», що унеможливлює ідентифікувати: кількісні та вартісні показники, чисельність залучених осіб для виконання даних послуг; затрати при виконанні наданих послуг, пов'язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства. У актах прийому - передачі виконаних робіт не вказано повний обсяг виконаних робіт, кількість осіб залучених до виконання цих послуг.

З боку ПП «Еней 2005» було порушено умови договору №7, відповідно до якого оплата здійснюється замовником не пізніше 10 днів з моменту виконання робіт виконавцем. До перевірки був наданий рахунок 6851 (розрахунки з іншими операціями), згідно якого: початкове сальдо КТ - 36 709 820,44 грн., кінцеве сальдо КТ - 54 569 522,08 грн., що свідчить про те, що станом на кінець місяця ПП «Еней 2005» не виконав свої зобов'язання перед ТОВ «Мангустін» щодо сплати за придбані послуги.

На підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою маркетингових, інформаційних послуг, ПП «Еней 2005» повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання виконавцем конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

На даний час місцезнаходження виконавця послуг ТОВ БК «Мангустін» та його засновників та посадових осіб не встановлено. Будь-яких фактів, які б могли свідчити про можливість здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, не встановлено. Також, не встановлено наявність на підприємстві офісних, виробничих або складських приміщень, обладнання, автотранспортних засобів та робочого персоналу.

У ТОВ «БК «Мангустін» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців відповідно до пп. 48.5.1 п.48.5, п. 48.7 ст.48. п. 185.1 ст. 185. п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Основний вид діяльності - організація будівництва будівель. Даний вид діяльності не має будь якого відношення до маркетингових послуг, послуг по пошуку покупців, по передпродажному підготуванню товару, моніторингу та маркетингу, до налагоджування алгоритму роботи програмних модулів, ремонтних сантехнічних робіт та ТО кондиціонерів.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, шляхом придбання фіктивного товару або послуг та створення штучного податкового кредиту та валових витрат (заниження податкових зобов'язань).

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт, послуг сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, ПП «Еней 2005» не має права на включення до складу витрат суми з придбання послуг у серпні 2014 року від ТОВ БК «Мангустін» у розмірі 14 883 084,7 грн.

За результатами перевірки ПП «Еней 2005» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ БК «Мангустін», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ БК «Мангустін» (код ЄДРПОУ 39059397) за серпень 2014 року.

В порушення п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, ПП «Еней 2005» занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року всього на суму 2 976616,94 грн., у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ БК «Мангустін».

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0007922204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2 976 617,00 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 488 308,50 гривні, всього на суму 4 464 925,50 (чотири мільйони чотириста шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять гривень, 50 копійок) гривень.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

З огляду на доводи податкового органу, якими він мотивує правомірність донарахувань, перевірки підлягає фактичне виконання договорів по наданню послуг позивачу від контрагента.

Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

З огляду на зафіксовані податковим органом факти суд перевіряє обставини стосовно руху активів на шляху від контрагента, що надає послуги до його одержувача у процесі виконання спірних операцій, з'ясувавши, яким чином виконувалися послуги, ким виконувалися та отримувалися, як були використані у господарському процесі та який був отриманий результат від наданих послуг.

Лише за наслідками дослідження зазначених обставин можливо дійти об'єктивного висновку про реальність (або нереальність) спірних операцій та, відповідно, про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

В серпні 2014р. позивач мав господарські відносини з ТОВ БК «Мангустін» відповідно до договору № 7 від 01 липня 2014 г., про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого «виконавець (ТОВ БК «Мангустін») зобов'язується надати замовнику: маркетингові послуги, а замовник зобов'язується прийняти виконані послуги (роботи) і провести оплату у відповідності з умовами цього договору. Відповідно до п. 2.2.1 договору, виконавець приймає на себе повну відповідальність за успішне виконання послуг (робіт) у відповідності з цим договором. Оплата здійснюється замовником не пізніше 10 днів з моменту виконання робіт виконавцем

01 серпня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №7 на надання послу від 01.07.2014 року, яким визначено перелік та вартість послуг (робіт) на серпень 2014 року.

Відповідно до п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги).

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Виконавцями таких послуг можуть бути суб'єкти господарювання, які здійснюють відповідну діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010 - «Маркетингові послуги.

Головою умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку на прибуток мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкового кредиту.

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1 ДФ від 03.11.2014р. ТОВ «БК «Мангустін», на даному підприємстві працюють 2 особи.

Відповідно до витягу з аналітичної системи основним видом діяльності контрагента позивача є організація будівництва будівель. Неосновними видами діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, інші будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництво інших споруд, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Зазначені види діяльності не мають будь-якого відношення до маркетингових послуг.

З актів виконаних робіт за серпень 2014р. та звіту наданих послуг від 29.08.2014р. не вбачається можливим встановити обсяг наданих послуг, осіб які виконували вказані послуги, пов'язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства.

Підтвердженням фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійснених господарських операцій, фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Щодо дослідження фактичного руху активів на шляху від позивача до ТОВ «БК «Мангустін» у процесі виконання договору по наданню маркетингових послуг, судом були з'ясовані наступні обставини.

Під час перевірки встановлено, що ПП «Еней 2005» порушено умови договору №7, відповідно до якого оплата здійснюється замовником не пізніше 10 днів з моменту виконання робіт виконавцем.

В судове засідання 19.02.2015р. позивачем на підтвердження оплати за надані послуги надано суду докази, з яких вбачається, що між ПП «Еней 2005» та ТОВ БК «Мангустін» 10.11.2014р. було укладено додаткову угоду № 2 до договору №7 від 01.07.2014 року, згідно якої оплата за послуги здійснюється замовником простим векселем. Позивачем надано завірену копію векселю від 10.11.2014р. № 1882682 та акт прийому-передачі цінного паперу від 10.11.2014р., за яким векселедавець передав, а векселеотримувач прийняв в рахунок оплати за надані послуги на суму 17 859 701,64 грн. простий вексель.

Надані позивачем документи свідчать про те, що на момент проведення перевірки (акт від 07.11.2014р.), кошти за виконання договору №7 від 01.07.2014 року про надання маркетингових послуг в серпні 2014р., ПП «Еней 2005» сплачені не були.

Додаткова угода № 2 від 10.11.2014р. до договору №7 від 01.07.2014 року була укладена вже після проведення перевірки.

Таки чином, фактично рух активів по вказаній господарській операції на момент проведення перевірки був відсутній, що ставить під сумнів виконання умов укладеного позивачем додатку договору.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи до ДПІ ані під час перевірки, ані після її закінчення позивачем не надавалися.

Інших документів на підтвердження виконання договору з ТОВ «БК «Мангустін» позивачем суду надано не було.

Враховуючи зазначене, суд критично відноситься як до можливості надання зазначених послуг ТОВ «БК «Мангустін» так і можливості використання таких послуг у власній господарській діяльності ПП «Еней 2005».

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку що доводи позивача, наведені в позовній заяві, та пояснення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Позивачем не доведено суду можливість здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця та обсягу ресурсів, економічно необхідних для виконання послуг, наявність у платника податку необхідних умов для виконання замовлених послуг.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на законних підставах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

За таких обставин, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити та стягнути з приватного підприємства «Еней 2005» на користь Державного бюджету України решту ставки судового збору в розмірі 4384,80 грн., оскільки позивачем за подання до суду адміністративного позову було сплачено 487,20 грн., що становить 10 відсотків ставки судового збору, а загальна ставка судового збору по даній справі становить 4872,00 грн., яка встановлюється згідно Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VІ (з подальшими змінами та доповненнями).

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Еней 2005» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Еней 2005» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384,80 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2015 року.

Суддя В.В. Кальник