Рішення № 43409903, 30.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р.Справа № 922/834/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Приватного акціонерного товариства Науково-дослідного інституту "Техностандарт", м. Харків про стягнення штрафних санкцій в розмірі 18 057,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Клименко Н.С. за довіреністю № 179/10 від 03.09.2014 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства Науково-дослідного інституту "Техностандарт", м. Харків про стягнення штрафних санкцій в розмірі 18 057,00 грн. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов"язків за Договором поставки від 16.10.2013 № 11-16-1-13-2421, в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару, з урахуванням чого та враховуючи п. 7.2 Договору та положення ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 222, 230, 232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заявлену суму позову та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 11.03.2015 року о 12:30 годині.

У судовому засіданні 11.03.2015 року було оголошено перерву до 30.03.2015 року о 11:15 год.

До господарського суду Харківської області 27.03.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 12201), відповідно до якого останній зазначає, що між сторонами у справі ведуться переговори стосовно мирного врегулювання спору, з урахуванням чого останній просить суд надати час для мирного врегулювання судового спору та відкласти розгляд справи. Крім того, 27.03.2015 року представником відповідача до суду було надане клопотання (вх. № 12250), про продовження строку розгляду данної справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, також, проти задвоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору та продовження строків розгляд справи заперечував. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. (арк.с. 100)

Так, вислухавши думку представника позивача стосовно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України, господарський суд не знайшов прававих підстав для задоволення вказаних клопотань, з урахуванням чого відмовляє в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

16.10.2013 року між Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач) та Приватного акціонерного товариства Науково-дослідного інституту "Техностандарт", м. Харків (відповідач) було укладено договір поставки № 11-16-1-13-2421 (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити запасні частини до турбіни виробництва ПАТ «Полтавський турбоекономічний завод», Україна, для ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (продукція), а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікації (далі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною Договору.

Так, сума Договору становить 1 389 066,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 231 511,00 грн. (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.1. - 4.2. Договору, покупець сплачує вартість Продукції за цінами, зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника. Оплата поставленої Продукції здійснюється Покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії Продукції.

Пунктом 5.1. Договору, передбачено, що строк поставки Продукції зазначений в Специфікації.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору термін поставки - протягом 6 місяців з дати укладання Договору (до 16.04.2014).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що поставка продукції згідно Специфікації здійснюється автотранспортом Постачальника на умовах ББР - склад Хмельницького відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 30100, м. Нетіишн, Хмельницька обл. (далі - Вантажоодержувач) згідно Інкотермс 2010.

Згідно із п. 5.4 Договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на Продукцію, що підтверджує надходження Продукції на склад Вантажоодержувача.

Як встановлено судом та відповідно до видаткової накладної від 30.04.2014 р. № НТ - 0000011, постачальником здійснено поставку продукції за Договором на суму 1 389 066,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, як встановлено судом, відповідно до умов укладеного договору та Специфікації, поставка товару відповідачем повинна була бути здійснена протягом 6 місяців з дати укладання Договору, тобто до 16.04.2014 року, проте така поставка відбулась 30.04.2014 року, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем строків поставки.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки Продукції за Договором Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю неню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк Продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої Продукції. За прострочення поставки Продукції понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої Продукції.

Так, відповідно до видаткової накладної від 30.04.2014 № НТ - 0000011 наявне прострочення з боку відповідача строків поставки Продукції передбачених Договором. Відповідно до зазначеної видаткової накладної Постачальником було відвантажено Продукції на суму 1 389 066,00 грн., з урахуванням чого позивачем було нараховано пеню в розмірі 18 057,91 грн. (розрахунок наведений у позовній заяві арк.с. 6)

Перевіривши нарахування пені в розмірі 18 057,91 грн., суд бере до уваги, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки предметом даного спору є правовідносини що виникли не з грошових зобов`язань, а тому господарський суд, приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, 10.06.2014 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 04.06.2014 № 5330/51 про неналежне виконання та стягнення неустойки за Договором.

На вказану претензію відповідачем була надана 25.06.2014 року відповідь, в якій зазначено, що за результатом розгляду претензійних вимог постачальник (Відповідач) відхиляє їх у повному обсязі, у зв'язку із тим, що сторонами було узгоджено перенесення строків поставки Продукції.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, господарський суд зазначає, що вказані посилання відповідача у відповіді на претензію, про перенесення сторонами строків поставки є необгрунтованим, безпідставним та такі, що не відповідають дійсним обставинам даної справи, а тому не заслуговують навіть на увагу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-дослідного інституту "Техностандарт", м. Харків (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 37, оф. 1, код 32674865) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, З код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) пеню в розмірі 18 057,00 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.04.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/834/15