Рішення № 43409896, 31.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа № 911/1034/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», Київська область, м. Біла Церква

до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради, Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 3628312,28 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Колесник Т.А. (довіреність №5 від 6 січня 2015 року);

від відповідача: Соколюк О.В. (довіреність 3242 від 30 березня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 3628312,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю за державні кошти №680 від 4 грудня 2014 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за використану теплову енергію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 3117306,42 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 273008,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 212105,18 грн. та 25892,01 грн. 3% річних.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 16 березня 2015 року та призначено справу до розгляду на 31 березня 2015 року.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд зменшити на 100% заявлену до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Основний борг у розмірі 3117306,42 грн. відповідач визнав.

31 березня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (за договором - теплопостачальна організація) та Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради (за договором - споживач) 4 грудня 2014 року укладено договір про закупівлю за державні кошти за №680.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що предметом цього договору є надання замовнику (споживачу) теплової енергії та централізованого постачання гарячої води.

Згідно пункту 1.2 договору учасник (теплопостачальна організація) постачає замовнику (споживачу) теплову енергію, а замовник (споживач) зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити за встановленими тарифами.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 4607036,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна теплової енергії визначається за встановленими тарифами.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за надану теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами, згідно норм та фактично опалюваної площі.

Відповідно до пункту 4.2 договору при наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник замовника до учасника для оформлення акту про використану теплову енергію

Згідно пункту 4.3 договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Відповідно до пункту 4.6 договору за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію, зазначених у п. 4.3 даного договору споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі.

На виконання умов договору позивач у грудні 2014 року надав, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 7136521,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води у грудні 2014 року (том 1, а.с. 13-37), копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3117306,42 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю розрахувався з позивачем за спожиту теплову енергію. Зазначений факт відповідачем не спростовано та не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 3117306,42 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 273008,67 грн. за період, який наведений у розрахунку, що доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абзаців 1 та 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому, вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Зважаючи на специфіку діяльності відповідача, фінансовий стан, ступінь вини останнього та з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50%, тобто до 136504,33 грн.

За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми пені, в результаті її зменшення, підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 25892,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 212105,18 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 122, код 02143809) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська область, вул. Мережна, 3, код 04654336) - 3117306 (три мільйони сто сімнадцять тисяч триста шість) грн. 42 коп. заборгованості, 136504 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот чотири) грн. 33 коп. пені, 212105 (двісті дванадцять тисяч сто п'ять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 25892 (двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 01 коп. 3% річних та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 136504,34 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 2 квітня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць