Ухвала суду № 43409411, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2015 р. м. Київ К/800/42036/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року

у справі № 804/8034/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ» (далі - ТОВ «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ»; позивач) до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001122240 від 30 травня 2013 року та № 0001132240 від 30 травня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ» сплачений платіжним дорученням № 525 від 18 червня 2013 року судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 465/225/31585570 від 15 травня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001122240 від 30 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 015 460,25 грн. (855 201,00 грн. - основний платіж, 160 259,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001132240 від 30 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 296 523,50 грн. (1 065 577,00 грн. - основний платіж, 230 946,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпунктів 14.1.18, 14.1.27, 14.1.108 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні маркетингових послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У», які непов'язані з господарською діяльністю позивача, послуг з розвантаження та розпакування товарів у Приватного підприємства «Промінвестмаш» і маркетингових послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім», які незасвідчені належним чином оформленими первинними документами, а також безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 326 195,00 грн., непідтвердженої податковими накладними.

Надаючи правову оцінку правомірності формування ТОВ «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ» даних податкового обліку при придбанні послуг у названих контрагентів, суди виходили з того, що фактичне здійснення розглядуваних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, податковими накладними, актами приймання наданих послуг, рахунками, платіжними дорученнями тощо.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Як з'ясовано судами, відповідно до укладених з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ «Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» договорів останніми надавались позивачу спеціальні послуги: із стимулювання подальшого збуту товарів, які полягали у виявленні днів найбільшого продажу товарів, повідомленні товариства про необхідність поставки (додаткової поставки) товарів, вербальному інформуванні покупця про товар позивача за допомогою повідомлень у гіпермаркетах, включенні товарів позивача до каталогів, інформуванні покупця про користь майбутнього придбання товару, моніторингу збільшення продажу в залежності від якості викладеного товару тощо; маркетингові послуги щодо товарів ТОВ «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ», які полягали в щотижневому (за допомогою засобів телефонного зв'язку) наданні замовнику висновків і рекомендацій щодо управління запасами товарів, формування асортиментного переліку товарів, які поставляються позивачем виконавцю, щодо приросту товарообігу, проведення моніторингу та аналізу товарообігу; з організації збуту товарів постачальника та просування таких товарів, які полягали у визначенні найбільш вигідних способів викладки товару, розміщенні товару у місцях найбільшого попиту з урахуванням супутніх товарів, розробленні та представленні найбільш ефективної викладки товару позивача, формуванні асортименту відповідного товарного сегменту торгової точки з урахуванням представлення товару постачальника у відсотковій участі до 70 відсотків, представленні продукції товариства на тимчасових рекламних вітринах; супутні послуги технічного характеру - з централізації поставок, оформлення й централізації замовлень, введення нових найменувань товарів до баз даних, введення нових артикулів, зміни артикулів окремих видів товарів тощо.

А відтак, в даному випадку судовим інстанціям слід було звернуту особливу увагу на з'ясування обставин реальності здійснення вказаних господарських операцій.

З цією метою варто було витребувати на підтвердження правової позиції позивача ділову переписку з контрагентами, роздруківку телефонних розмов (враховуючи надання розглядуваних послуг, відповідно до доводів товариства, в основному за допомогою засобів телефонного зв'язку) тощо, з'ясувати можливість ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ «Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» надати відповідні послуги (наприклад, перевірити наявність у штаті постачальників кваліфікованого персоналу), а також встановити намір позивача на отримання економічного ефекту внаслідок придбання маркетингових послуг у названих юридичних осіб.

Крім того, враховуючи те, що наявні в матеріалах справи акти приймання наданих послуг та відповідні звіти не деталізовані, містять узагальнену інформацію щодо змісту спірних послуг, судам попередніх інстанцій необхідно було запропонувати позивачу надати інші докази, які б достеменно підтверджували фактичне виконання ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ «Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» обумовлених договорами послуг, зокрема, у вигляді висновків, конкретних рекомендацій, інших документів, які б свідчили про спрямованість придбаних товариством маркетингових послуг на досягнення конкретних цілей у його діяльності.

Також, визнаючи законним відображення позивачем даних податкового обліку при придбанні послуг з розвантаження та розпакування товарів у ПП «Промінвестмаш», а також маркетингових послуг у ТОВ «Вега Прім» суди обмежившись формальним дотриманням платником умов формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість без дослідження реального характеру проведених операцій та без з'ясування наміру товариства отримати економічний ефект внаслідок придбання відповідних послуг.

В той же час, слід визнати правильними доводи судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 326 195,00 грн.

Так, відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки (складання) податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону № 996-XIV, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної протягом 365 днів з дати її виписки за умови її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі ж відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву із скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суму податку на додану вартість на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту.

А відтак, встановивши, що внаслідок відмови постачальників видати податкову накладну або видачі її з порушенням порядку заповнення позивачем до декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року додано заяви зі скаргами на відповідних контрагентів з наданням документів, що підтверджують сплату податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаним епізодом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122240 від 30 травня 2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0001132240 від 30 травня 2013 року в частині збільшення ТОВ «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 739 382,00 грн. за основним платежем та 149 397,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122240 від 30 травня 2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0001132240 від 30 травня 2013 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТІСІ «ПРИВАТХОЗТОРГ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 739 382,00 грн. за основним платежем та 149 397,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.