Ухвала суду № 43409395, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/800/61350/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі № 821/4716/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" (далі - ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року № 0005052200, № 0005062200 та № 0005072200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 17 по 19 червня 2013 року посадовою особою ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Дружба-5" у листопаді 2012 року, ФГ "Антар" у листопаді, грудні 2012 року та з контрагентами-покупцями за вказані періоди.

Підставою для збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, стали висновки податкового органу про завищення задекларованих витрат та податкового кредиту, сформованих по відносинам з фермерським господарством "Антар" у листопаді-грудні 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт, яким встановлено наступні порушення: підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на 935853 грн., а також п. 44.1 ст. 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 862945 грн. та завищено залишок від'ємного значення з ПДВ на 28345 грн..

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року № 0005062200, яким ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 935 853,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 467 926,00 грн.; № 0005052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 862 945,00 грн. за основним платежем та 431 473,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005072200, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 26 045,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами; пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлено, що позивачем укладено протягом перевіреного податковим органом періоду договір поставки від 01 листопада 2012 року за № 27/11-1, відповідно до якого ФГ "Антар" (Постачальник) зобов'язується поставити Покупцю (позивач) Товар (соняшник врожаю 2012 року), а останній - прийняти та оплатити Товар на умовах договору.

Позивач у листопаді 2012 року задокументував придбання соняшника у ФГ "Антар" в кількості 798,010 тонн на суму 3 670 846,00 грн., з яких ПДВ - 611 807,67 грн., за грудень 2012 року - в кількості 339,500 тонн на суму 1 676 893,20 грн., із яких ПДВ - 279 482,20 грн.

Господарські операції підтверджуються видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунки за соняшник проведено у безготівковій формі. Для перевезення товару сторони залучали перевізників ФОП Єрмоленко та ФОП Таран.

Враховуючи, що у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та надані до податкового органу податкові декларації, господарські операції підтверджуються первинними документами, тобто виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту то відповідно, позивач має право на відображення цих операцій у податковій звітності.

Виключення результатів цих операцій з витрат та податкового кредиту позивача є протиправним та не може бути підставою для перегляду його грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

З огляду на вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення скасуванню у повному обсязі.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі № 821/4716/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: