Ухвала суду № 43409274, 10.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015р. м. Київ К/800/19512/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Рака В.Л.

відповідача - Токара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013

у справі № 2-а-374/09/0970

за позовом Закритого акціонерного товариства «Лукор»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

треті особи: Відділ Держкомзему у м. Калуші Івано-Франківської області, Фонд державного майна України, Калуська міська рада

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Лукор» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2005 № 944-182-31256759-7704 Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 скасовано постанову суду першої інстанції; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В письмових поясненнях Калуська міська рада підтримала касаційну скаргу відповідача.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки розрахунку земельного податку на 2005 рік ЗАТ «Лукор», складено акт № 480 від 29.07.2005, в якому встановлено заниження земельного податку в 2005 році на загальну суму 5 050 426,37 грн.

Згідно інформації Калуського міського відділу земельних ресурсів ЗАТ «Лукор» у 2005 році використовувало земельну ділянку в межах населеного пункту м. Калуша площею 499,0383 га, загальна сума земельного податку в рік становила 5 265 637,40 грн., а ЗАТ «Лукор» подало розрахунок земельного податку на 2005 рік, згідно якого сума земельного податку, що підлягає сплаті за 2005 рік складає 216 647,53 грн., тому фактично суму податкового зобов'язання занижено на 5 050 426,37 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.07.2005 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 944-182-31256759-7704 про визначення суми податкового зобов'язання за період з 01.02 по 16.05.2005 із земельного податку у розмірі 1 553 820,68 грн., в т.ч. 1 479 829,22 грн. основного платежу та 73 991,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у своїй господарській діяльності використовує комплекс земельних ділянок, в тому числі земельну ділянку загальною площею 499,0383 га, основне цільове призначення - для ведення господарської діяльності (рішення Калуської міської ради № 373 від 25.12.2003, № 443 від 08.03.2004, № 543 від 29.07.2004).

31.01.2005 ЗАТ «Лукор» подало до Калуської ОДПІ податковий розрахунок земельного податку за 2005 рік № 249.

Виконавчий комітет Івано-Франківської обласної ради народних депутатів своїм рішенням № 131 від 16.04.1985 встановив межу міста Калуш, в яку ввійшла територія колишнього виробничого об'єднання «Хлорвініл» (ВАТ «Оріана»).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ЗАТ «Лукор» надавалась підприємству на підставі рішення Калуської міської ради, до повноважень якої згідно з положеннями Земельного кодексу України належить право розпоряджатися землями тільки у межах міста, тому відповідач правомірно визначив розмір земельного податку за 2005 рік як для земель населеного пункту, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Чинним, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством були визначені органи державної влади, в компетенцію яких входило вирішення питання встановлення меж населених пунктів.

Так, відповідно до п. 6 ст. 108 Конституції Української РСР в редакції від 20.04.1978 Президія Верховної Ради Української РСР визначає порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР.

Указом Президії Верховної Ради України від 12.03.1981 затверджено положення «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України», яким визначено повноваження Президії Верховної ради УРСР, в тому числі віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного, районного підпорядкування, встановлення і зміна їх меж, а також зміна їх підпорядкованості». При чому зміна меж міста, на той час, мала здійснюватися на підставі відповідного Указу Президії Верховної Ради УРСР за поданням виконавчих комітетів відповідних обласних, міських Рад народних депутатів. Таким чином, після затвердження меж міста Калуша виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів межу міста Калуш необхідно було затвердити Указом Президії Верховної Ради УРСР відповідно до п. 6 ст. 108 Конституції Української РСР. Однак, такого Указу Президії Верховної Ради УРСР про встановлення меж міста Калуш Івано-Франківської області не було, а тому зміна меж міста Калуш, яка б включала в себе територію колишнього виробничого об'єднання «Хлорвініл», не відбулася.

Це також підтверджено листом Управління земельних ресурсів Івано-Франківської ОДА від 11.12.1996 № 01- 15/658/666.

08.04.2005 Верховна Рада України прийняла постанову «Про встановлення меж міста Калуша Івано-Франківської області» № 2537-ІV, якою включено у межі міста Калуш 1 435,4 га земель, які знаходяться у віданні Калуської міської ради, затверджує загальну площу міста 6 453,5 га та встановлює межі міста Калуш.

Відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97, нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

06.05.2005 в газеті «Офіційний вісник України» № 16 була опублікована постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Калуш Івано-Франківської області», яка набрала чинності 17.05.2005, відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.05.1997 № 503/97.

Саме з дня набрання чинності постанови Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Калуш Івано-Франківської області» № 2537-ІV від 08.04.2005 виникають правові підстави вважати, що земельна ділянка, на якій розміщений ЗАТ «Лукор» загальною площею 12,5094 га знаходиться в межах міста Калуша, а до дня набрання чинності Постанови Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Калуш Івано-Франківської області» № 2537-ІV від 08.04.2005 межа міста Калуш не була встановлена в законному порядку.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Тобто, даним Законом прямо встановлено механізм розрахунку та подачі звітності з земельного податку, згідно якого цей податок, по-перше, розраховується один раз на рік, станом на 1 січня кожного року, а по-друге, платники податку зобов'язані протягом року подавати декларацію один раз, в якій зазначається сума податку з розбивкою за місяцями.

Механізм оплати земельного податку встановлений ст. 17 Закону України «Про плату за землю», згідно якої податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З огляду на викладене, відповідачем неправомірно збільшено податкове зобов'язання ЗАТ «Лукор» по сплаті земельного податку за 2005 рік, оскільки матеріалами справи встановлено дотримання останнім вимог Закону України «Про плату за землю» при нарахуванні податкового зобов'язання із земельного податку за 2005 рік.

Також, постановою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2011 року у справі № К/991/42799/11 касаційну скаргу ЗАТ «Лукор» задоволено; постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 скасовано; позовні вимоги ЗАТ «Лукор» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Калуші Івано-Франківської області, третя особа - Калуська міська рада Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ Івано-Франківської області № 585-23/1-31256759-4688/0 від 13.05.2005.

Даною постановою суду касаційної інстанції встановлено, що обчислення земельного податку за ставкою, встановленою для земель населеного пункту, є обов'язковим з дати набрання чинності постановою Верховної Ради України від 08.04.2005 № 2537-ІV про затвердження меж міста Калуша, тобто з 17.05.2005.

Вказана постанова Вищого адміністративного суду України від 27.10.2011, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції має преюдиціальне значення у спірних правовідносинах згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, ч. 2 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язок доказування щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин по даній справі, податковим органом не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний