Ухвала суду № 43409006, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/40716/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року

у справі № 825/714/14

за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року позов Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області; позивач) до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» (далі - КП «Виробниче управління комунального господарства»; відповідач) задоволено повністю. Стягнуто з КП «Виробниче управління комунального господарства» податковий борг у розмірі 414 172,22 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року апеляційну скаргу КП «Виробниче управління комунального господарства» задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року та залишення в силі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкова заборгованість відповідача в розмірі 414 172,22 грн. виникла внаслідок несплати ним сум, самостійно визначених у поданих податкових деклараціях: з податку на додану вартість № 9051932563 від 20 серпня 2013 року, № 9058653148 від 19 вересня 2013 року, № 9066862670 від 21 жовтня 2013 року, № 9074724342 від 20 листопада 2013 року, № 9081567112 від 18 грудня 2013 року; з екологічного податку № 9070516242 від 05 листопада 2013 року; з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9001973244 від 21 січня 2013 року.

На підтвердження вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з КП «Виробниче управління комунального господарства» податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, позивачем подано податкову вимогу № 47 від 17 грудня 2012 року.

В той же час, скасовуючи рішення суду першої інстанції про повне задоволення позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказану податкову вимогу скеровано на адресу підприємства лише 06 лютого 2014 року разом з адміністративним позовом.

З такими доводами погодитись не можна, позаяк вони спростовуються наявною в матеріалах справи податковою вимогою № 47 від 17 грудня 2012 року, яку отримано головним бухгалтером КП «Виробниче управління комунального господарства» 17 грудня 2012 року (аркуш справи 31).

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права в часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Крім того, не можна визнати обґрунтованим посилання Київського апеляційного адміністративного суду на вимоги пунктів 96.1, 96.3 статті 96 ПК України, як на підставу для відмови в задоволенні позову, позаяк вказані положення встановлюють порядок звернення стягнення на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що не охоплюється предметом даного позову.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.