Ухвала суду № 43409004, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/9991/33972/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року

у справі № 2а-4031/10/1670

за позовом Госпрозрахункового підприємства «Заготівельник» районного споживчого товариства «Козельщина»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, адміністративний позов Госпрозрахункового підприємства «Заготівельник» районного споживчого товариства «Козельщина» (далі - ГП «Заготівельник» РСТ «Козельщина»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0/29 від 14 січня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ГП «Заготівельник» РСТ «Козельщина» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ГП «Заготівельник» РСТ «Козельщина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 6558/23-209/30891070 від 31 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0/29 від 14 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 79 018,00 грн. (53 373,00 грн. - основний платіж, 25 645,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку із заниженням задекларованих показників у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток за четвертий квартал 2008 року та перший квартал 2009 року на 213 491,00 грн. з огляду на непідтвердження факту реалізації товарно-матеріальних цінностей (м'ясопродукції) Виробничо-комерційній фірмі «Віктор».

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За правилами пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем, до убутку запасів не включається.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, реальний характер господарських операцій з реалізації позивачем м'ясопродукції ВКФ «Віктор» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, заявками, маса продукції в яких відповідає, визначеній у відповідних накладних, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Сумнівів щодо достовірності цих документів у відповідача під час здійснення перевірки не виникло, про що вказано в акті № 6558/23-209/30891070 від 31 грудня 2009 року.

Посилання контролюючого органу на порушення кримінальної справи № 09238016 стосовно директора ВКФ «Віктор» Марченка О.В. за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, як на підставу для висновку про безтоварність проведених поставок, цілком обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, позаяк сам собою факт порушення кримінальної справи та матеріали досудового слідства не можуть слугувати належним доказом фіктивності вчинених операцій до часу їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Водночас відповідачем на підтвердження своєї позиції вироку в указаній кримінальній справі не надано.

А відтак, враховуючи встановлений судами факт реального здійснення розглядуваних операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.